Рішення

від 26.06.2017 по справі 916/839/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2017 р.Справа № 916/839/17

За позовом : ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТЕРРАКС ЛТД

До відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Південтрансавто

про розірвання договору комісії

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 04.01.2017р.

від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: 10.04.2017р. від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТЕРРАКС ЛТД до господарського суду Одеської області надійшла позовна заява до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Південтрансавто про розірвання договору комісії від 16.10.2016р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2017р. порушено провадження у справі № 916/839/17 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

25.04.2017р. за вх.№9666/17 до господарського суду Одеської області від відповідача надійшли письмові пояснення відповідно до яких ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Південтрансавто просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у поясненні та розглядати справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 12.06.2017р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2017р. продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 26.06.2017р.

У судовому засіданні 26.06.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив:

16 жовтня 2006р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТЕРРАКС ЛТД (далі - ТОВ ТЕРРАКС ЛТД; Комісіонер; позивач та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Південтрансавто (далі - ТОВ Південтрансавто ; Комітент; відповідач) укладено договір комісії.

Предметом договору від 16.10.2006р. є зобов'язання Комісіонера від свого імені, за дорученням Комітента, за винагороду вчиняти будь-які правочини (що не суперечать вимогам чинного законодавства України), спрямовані на отримання ТОВ Південтрансавто у власність апартаментів, місць для паркування авто та фітнес-центру, які розміщуються у сімейно-оздоровчому комплексі на 8-й станції ОСОБА_3 у м. Одесі по провулку Морехідному, 2/2.

У відповідності до п.З, Додатку №1 до договору комісії від 16.10.2006р. Комісійна плата та порядок розрахунків , Комітент здійснює повну оплату вартості (ціни) Договору та комісійної плати на розрахунковий рахунок Комісіонера, зазначений у договорі у термін до 25 грудня 2007р. Ціна договору склала 55 000 000,00 грн., з яких 5 500 000,00 грн. склала комісійна плата (винагорода) Комісіонера, що відповідає 10 % ціни договору. Комісіонер у свою чергу, до 25 грудня 2007р. мав виконати покладені на останнього договором комісії зобов'язання у повному обсязі.

В подальшому до договору комісії від 16.10.2006р. неодноразово укладались додаткові угоди, що окрім іншого, змінювали строки виконання зобов'язань сторін, а також ціну договору. Остаточна ціна договору склала 72 627 000,00 грн., з яких 7 262 700,00 грн. склала комісійна плата (винагорода) Комісіонера. Вказану ціну договору Комітент мав сплатити на розрахунковий рахунок Комісіонера, зазначений у договорі до 31 грудня 2010р., а Комісіонер у свою чергу мав виконати доручення Комітента до 31 грудня 2012р.

У відповідності до Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2010р. на розрахунковий рахунок Комісіонера надійшла сума у розмірі 15 603 350,00грн.

Як зазначає позивач, Комітентом було порушено суттєві умови договору комісії, що в свою чергу унеможливило виконання Комісіонером взятих на себе обов'язків із своєчасного завершення будівництва комплексу та передачі у власність Комітента апартаментів, місць для паркування авто та фітнес-центру.

У лютому 2017р. ТОВ ТЕРРАКС ЛТД звернулось із листом до ТОВ Південтрансавто з пропозицією розірвати договір комісії від 16 жовтня 2006р. мотивуючи таку пропозицію суттєвим порушенням умов договору щодо сплати вартості (ціни) договору комісії, та зазначило про неможливість виконати зі своєї сторони умови вказаного договору комісії, проте відповіді на пропозицію ТОВ ТЕРРАКС ЛТД не отримало.

Згідно п.2.1.3.,2.1.4. договору комісії від 16 жовтня 2006р. реалізація доручення Комітентіа за даним договором здійснюється Комісіонером шляхом укладення з відповідними організаціями та підприємствами договорів на проведення будівельних та інших робіт, необхідних для спорудження об'єкта нерухомості та введення його в експлуатацію, і передачі апартаментів та місць для паркування Комітенту у власність, а також здійснення контролю над виконанням робіт з будівництва об'єкта нерухомості. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає договори на проведення будівельних та інших робіт, необхідних для спорудження об'єкта нерухомості з третіми особами.

В свою чергу Комітент, у відповідності до діючого законодавства, у будь-який час може відмовитись від подальшої дії договору з відшкодуванням йому Комісіонером всіх внесених за договором сум, за вирахуванням комісійної винагороди, банківських витрат, та витрат пов'язаних з обслуговуванням апартаментів. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від Комітента, Комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії Комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Отже, враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши їх у сукупності та надавши відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Згідно ст. 1016 ЦК України, Комітент зобов'язаний забезпечити Комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

Господарський суд зазначає, що враховуючи специфіку розгляду справ предметом яких є розірвання договору обов'язок доказування покладається на сторону яка ініціювала подання позову.

Суд звертає увагу, що істотним порушенням є таке порушення, внаслідок якого завдано шкоди іншій стороні, тобто інша сторона була в значній мірі позбавлена того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, як підстави розірвання договору на вимогу однієї сторони передбачає не лише сам по собі факт порушення умов договору другою стороною, а й обов'язкову наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Абзац другий частини 2 статті 651 названого Кодексу визначає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Дане оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями Господарського процесуального кодексу України обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє позивачеві отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Саме таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України, від 18.09.2013р. у справі №6с-75цс13.

Судом встановлено, та сторонами не заперечується той факт, що відповідач на виконання умов договору перерахував 15 603 350,00грн., однак відповідно до додаткової угоди №3 від 03.08.2007р. повинен був сплатити 72 627000,00грн. до 21.12.2010р. у відповідності до п. 3 Додатку №1 в редакції додаткової угоди №5 від 01.07.2009р.

Правова природа договору комісії полягає в тому, що комісіонер зобов'язується за дорученням другої сторони комітента за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента . Згідно ст. 1016 ЦК України, комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою , тобто в контексті спірних правовідносин, позивач може виконати умови договору комісії лише у випадку його належного виконання зі сторони відповідача а тому несплата повної ціни договору, що передбачено сторонами шляхом вільного волевиявлення є істотним порушенням умов договору комісії.

Першою об'єктивною ознакою, що має бути встановлена у спосіб оцінки і яка свідчить про істотність порушення договору є значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правового висновку яка викладена в постанові судових палат у цивільних та господарських справах від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Згідно із частиною третьою статті 82 Господарського процесуального кодексу України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Частиною першою статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Отже, позивач згідно приписам статей 32, 33 ГПК України довів факт істотного порушення умов договору, який полягає у тому, що позивач не отримав те, на що розраховував при укладенні даного договору, а саме повну сплату ціни договору, що в свою чергу унеможливлює подальше належне виконання зі сторони позивача прийнятих на себе зобов'язань, а тому суд не приймає до уваги правову позицію відповідача, з приводу того, що невиконання з боку позивача умов договору є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Інші наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги обґрунтованими, у зв'язку з чим, позов слід задовольнити.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити.

2. Розірвати договір комісії від 16 жовтня 2006р. укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТЕРРАКС ЛТД (вул.Катерининська,17, Одеса, Одеська область, 65026 код ЄДРПОУ 32428789) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Південтрансавто (вул.Коблівська,45, Одеса, Одеська область, 65045 код ЄДРПОУ 32416569)

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова