Рішення

від 26.06.2017 по справі 918/404/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2017 р. Справа № 918/404/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації

про стягнення заборгованості в сумі 57 724, 04 грн,

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1130 від 12.12.2016 року,

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 20.06.2017 року,

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 57 724, 04 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до розгляду на 26.06.2017 року.

У судовому засіданні 26.06.2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, з посиланням на ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", ст. ст. 48, 89, 102 БК України, п. 2 постанови КМ України № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету " від 04.03.2002 року, ст. ст. 11, 16, 96, 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 20, 144, 174, 193, 216, 218 ГК України.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що в період з листопада 2015 року по грудень 2016 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення Острозького району Рівненської області з урахуванням пільг, встановлених законодавством, розмір яких підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за формою № 2 - пільга та актами звіряння розрахунків за надані послуги згідно з формою 3-пільга. Споживачі отримували рахунки для оплати за найнижчими тарифами, а різниця відображалась у Розрахунках та повинна була бути відшкодована відповідачем.

Загальна сума компенсації, нарахована за надання пільг з оплати за фактично надані споживачам телекомунікаційні послуги в зазначеному періоді склала 57 724,04 грн.

Всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах в період з листопада 2015 року по грудень 2016 року відповідачем компенсовані позивачу не були, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 57 724,04 грн, яку позивач просить суд стягнути.

Відповідач в судовму засіданні 26.06.2017 року позовні вимоги не визнав, подав відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач сплатив позивачу 8 284,00 грн, що стверджується платіжними дорученнями № 604 від 06.06.2017 року. Як зазначає у відзиві відповідач, мехіанізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій з Державного бюджету щодо надання пільг з послуг зв'язку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету (далі - порядок).

Згідно з п. 2 цього порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених Державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Враховуючи те, що Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік не було передбачено видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, то управління соціального захисту Острозької районної державної адміністрації не мало змоги відшкодувати позивачу витрати з надання пільг на послуги зв'язку, про що неодноразово повідомлялося позивача.

Окрім цього, акти звіряння розрахунків за 2016 рік не підписувались у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету. Акти звіряння розрахунків містили неправильну назву установи, а саме: управління соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації, а не управління праці та соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації.

Також відповідач у відзиві посилається на п.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, де зазначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років. Будь-які зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановленим Бюджетним кодексом України не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.06.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) надає телекомунікаційні послуги згідно з Законом України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", оператори телекомунікацій повині надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Згідно п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Як свідчать матеріали справи, у період з листопада 2015 року по грудень 2016 року позивачем надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Острозького району Рівненської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - порядок), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, п. 2 цієї постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно з п. 3 порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг Острозького району Рівненської області є ОСОБА_1 соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації , а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень постанови та порядку, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч.ч. 1,2 п. 8 порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Судом встановлено, що на підставі вказаних нормативних актів, відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання населенню Острозького району Рівненської області послуг зв'язку на пільгових умовах за рахунок державних субвенцій.

Проте, в порушення вимог законодавства та положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 року № 64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій"), відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 57 724,04 грн.

Суд встановив, що витрати позивача, понесені на надання послуг зв'язку вказаним категоріям пільговиків складають 57 724,04 грн, що стверджуться розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у листопаді 2015 року - грудні 2016 року (форми № 2-пільга) та актами звіряння розрахунків за надані послуги (форма № 3 - пільга).

Крім того, 08.12.2015 року сторонами підписано акт звіряння розрахунків за надані послуги у листопаді 2015 року, згідно з формою № 3 - пільга, в якому відображено суму заборгованості станом на 08.12.2015 року. Витрати відповідача у листопаді 2015 року становили 9 468,20 грн, однак сума заборогованості за вказаний період зазначена відповідачем у розмірі 8 284,00 грн, яку відповідач пояснює як неможливість перевищення закладеного на ці витрати бюджету.

Однак, відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплат субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень та підлягають відшкодуванню, тому відповідачем порушено вимоги законодавства, оскільки відшкодуванню підлягає вся сума наданих послуг з пільгами і вона не ставиться в залежність від виділених коштів.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 16.02.2016 року листом № 459 направлено відповідачу прохання роз'яснити порядок подальшої ваємодії на 2016 рік у зв'язку з тим, що видатки в бюджеті не передбачені, а також забезпечити погашення заборгованості за 2015 рік.

Відповідач листом № 01-30-3683 від 25.10.2016 року повідомив, що у зв'язку з вісутністю фінансування на відшкодування пільг у 2016 році заборгованість перед позивачем не зареєстрована.

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 57 724,04 грн за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України № 31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016 року надання пільг з оплати послуг зв'язку може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Це свідчить про обов'язок держави в особі відповідного управління соціального захисту населення компенсувати надання телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат на надання соціальних пільг відповідному населенню Острозького району Рівненської області, виконавши взяте на себе зобов'язання. При цьому наявні альтернативні шляхи погашення заборгованості, окрім коштів державного бюджету, застосування яких входить до повноважень відповідача, як органу, на який покладнено обов'язок реалізовувати державну соціальну політику в Острозькому районі.

Судом встановлено, що 24.07.2016 року позивачем направлено відповідачу лист № 361 з проханням вчинити дії щодо внесення змін до бюджету Острозького району в частині включення видатків на компенсацію пільг за послуги зв'язку. У відповідь на це листом № 1217/01-28 від 05.04.2017 року відповідач повідомив, що, зокрема, 20.12.2016 року Верховна Рада України внесла зміни до Державного бюджету України, у зв'язку з чим, надана можливість здійснювати видатки на пільги з послуг зв'язку з місцевого бюджету. Тому при наступному внесенні змін до районного бюджету буде запропоновано передбачити видатки на погашення даної заборогованості та при наявності фінасового ресурсу будуть запропоновані асигнування на відшкодування даних пільг на 2017 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечення відповідача до уваги суду не приймаються, оскільки законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Стяття 218 ГКУкраїни та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 року по справі ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446, від 15.05.2012 року у справі №3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі № 15/5027/715/2011.

Так як позивач у справі не є бюджетною установою, тому відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки лише реалізує функціональний механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

За таких обставин, ОСОБА_1 соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Судом встановлено, що прострочення у виконанні зобов'язань з оплати наданих послуг відбулося у зв'язку з відсутністю фінансування з державного бюджету.

У свою чергу суд зазаначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для не проведення розрахунків, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 ).

Крім того, як встановлено судом, відповідачем 06.06.2017 року сплачено частину боргу за 2015 рік в розмірі 8 284,00 грн, що стверджується платіжним дорученням № 604 від 06.06.2017 року.

Якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, то провадження в цій частині підлягає припиненню. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в п.4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи, що відповідачем сплачено частину боргу в розмірі 8 284,00 грн і ця оплата відбулася до моменту звернення позивача до суду, отже у задоволенні позову в частині стягнення 8 284,00 грн слід відмовити.

Зважаючи на викладене, позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, отже останні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації (просп. Незалежності, 34-А, м. Острог, Рівненська область, 35800, код ЄДРПОУ 03195406) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Шевченка,18, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. В. Чорновола,1, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 01187526) 49 440,04 грн заборгованості та 1 370,38 грн судового збору.

3.У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8 284,00 грн відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 03.07.2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.