Рішення

від 26.06.2017 по справі 922/1396/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р.Справа № 922/1396/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Завод Галичина , 43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 33513052;

до Харківської міської ради, 61200, м. Харків, майдан Конституції, 7;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю фірма САЛЕЙНТ , 61052, Харківська область, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 53/55, код ЄДРПОУ 23150179;

про розірвання договору,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 16.01.2017);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - ОСОБА_3 (наказ №4-ОК від 01.02.2006).

В розпочатому 26.06.2017 судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 78, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю фірма «САЛЕЙНТ» про розірвання договору оренди землі, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ фірма «САЛЕЙНТ» , що зареєстрований у державному реєстрі земель від 05.04.2006 за №440667100025.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у квітні 2006 року між Харківською міською радою та ТОВ фірма «САЛЕЙНТ» було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі земель 05.04.2006 за №440667100025, за яким Харківська міська рада надала, а ТОВ фірма «САЛЕЙНТ» прийняла у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, загальною площею 0,0931 га за адресою: м. Харків, вул. Панцерника Потьомкіна, 4. Договір оренди землі укладено строком до 01.03.2031. На зазначеній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлова будівля літ. А-1, яка з 2008 року перебуває у власності ТОВ «Завод «Галичина» . У 2014 році ТОВ фірма «САЛЕЙНТ» оформила добровільну відмову від права користування земельною ділянкою. ТОВ «Завод «Галичина» було пройдено процедуру переоформлення права користування земельною ділянкою, отримано рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 за №1855/15, згідно із яким ТОВ фірмі «САЛЕЙНТ» припинено право користування земельною ділянкою у зв'язку із добровільною відмовою, а позивачу надано в оренду строком до 01.03.2020 земельну ділянку по вул. Панцерника Потьомкіна, 4, кадастровий номер 6310136900:01:001:0005. Позивач стверджує, що відповідач всупереч вимогам закону безпідставно та необгрунтовано зволікає з розірванням договору оренди з ТОВ фірмою «САЛЕЙНТ» та укладенням договору оренди встановленої правової форми із позивачем. Здійснюючи правове обґрунтування посилається на ст.ст. 65, 158 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 24, 32 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 16, 651 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2017 було відкладено розгляд справи на 26.06.2017 о 11:45 год.

Представник позивача надала суду супровідним листом (вх. №20871 від 26.06.2017) належним чином завірені копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.02.2014; договору купівлі-продажу від 09.07.2008; витягу з Державного реєстру правочинів від 09.07.2008, які долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, у відзиві на позов (вх. №15882 від 17.05.2017) просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника Харківської міської ради.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №15882 від 17.05.2017) просив суд прийняти законне та обгрунтоване рішення. Вказав, що аналіз положень ст.377 ЦК України та ч.2 ст.120 ЗК України дає підстави для висновку, що вони диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником і не встановлюють автоматичного переходу права на оренду, оскільки таке право, на відміну від права власності або постійноо користування, не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з об'єктом нерухомості, а визначається згідно із договором оренди. Відповідач вказав, що рішенням Харківської міської ради від 25.02.2015 №1855/15 припинено ТОВ фірмі «САЛЕЙНТ» право користування земельною ділянкою площею 0,0931 га (кадастровий номер 6310136900:01:001:0005) по вул. Панцерника Потьомкіна, 4 у м. Харкові у зв'язку із добровільною відмовою. Надано ТОВ «Завод «Галичина» в оренду строком до 01.03.2020 земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136900:01:001:0005) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 0,0931 га для експлуатації стаціонарної АЗС з магазином супутніх товарів по вул. Панцерника Потьомкіна, 4. Також відповідач здійснюючи правове обґрунтування посилався на ст.141 ЗК України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі» .

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог не заперечує. Вказала, що станом на теперішній час договір оренди землі від 05 квітня 2006 року не розірвано.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому доходить висновку про можливість розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, суд встановив наступне.

05 квітня 2006 року між Харківською міською радою Харківської області (далі, орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «САЛЕЙНТ» було укладено договір оренди землі (далі, договір) (а.с.12-14), відповідно до умов п.п. 1, 2, 8 якого орендодавець на підставі рішення XLVI сесії Харківської міської ради IV скликання від 06.03.2006 №61/06 «Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, яка знаходиться м. Харків, вул. Панцерника Потьомкіна, 4, загальною площею 0,0931 га, в тому числі інших угідь 0,0931 га, кадастровий номер 6310136900:01:001:0005, строком до 01.03.2031 року.

Договір зареєстровано в Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель від 05 квітня 2006 року за №440667100025.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент укладення договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 2 ст. 125 вказаного Кодексу право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із п.40 договору перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України (в редакції від 12.04.2008, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Згідно із положеннями ст.120 Земельного кодексу України (в редакції від 04.06.2008, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Пунктом «е» ч.1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Як слідує з матеріалів справи, 09 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтопродукт-Інвест-Ресурс» (далі, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» (далі, покупець) було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №5061.

Відповідно до п.1.1. договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього визначену цим договором грошову суму.

Пунктами 1.2, 1.3 цього договору передбачено, що майно, яке відчужується за даним договором складається з нежитлової будівлі літ. «А-1» , загальною площею 45,8 кв.м (далі, будівля). Будівля розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Броненосця Потьомкін (кол. вул. Панцерника Потьомкіна), 4.

Відповідно до п. 5.1. договору купівлі-продажу, право власності на придбану будівлю виникає у покупця у відповідності до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, тобто з моменту реєстрації цього договору в Державному реєстрі правочинів.

Із матеріалів справи вбачається, що вказаний договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів 09.07.2008 за №3011000, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 09.07.2008 №6208035.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19582156 від 18.07.2008, комунальне підприємство «Харківське бюро технічної інвентаризації» 18.07.2008 на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2008 зареєструвало за ТОВ «Завод «Галичина» право приватної власності на нежитлову будівлю, літ. «А-1» загальною площею 45,8 кв.м за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Броненосця Потьомкін (кол. вул. Панцерника Потьомкіна), 4, з присвоєнням реєстраційного номеру: 13741421(а.с.18).

13.02.2014 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4 здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Завод «Галичина» на нежитлову будівлю літ. «А-1» за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Броненосця Потьомкін, 4, загальною площею 45, 8 кв.м з присвоєнням об'єкту нерухомого майна реєстраційного номеру: 292332763101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.02.2014 №17750334.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що нерухоме майно, а саме нежитлова будівля літ. «А-1» , загальною площею 45,9 кв.м, що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Броненосця Потьомкін (кол. вул. Панцерника Потьомкіна), 4 відчужено 09.07.2008 ТОВ Нафтопродукт-Інвест-Ресурс позивачу та належить останньому на праві приватної власності.

Пунктом 6.1. договору купівлі-продажу передбачено, що право користування земельною ділянкою, на якій розміщена вищевказана будівля, переходить до покупця, у відповідності до вимог ст.120 Земельного кодексу України.

Отже, з моменту набуття ТОВ «Завод «Галичина» (позивачем) права приватної власності на нерухоме майно, що розташоване у м. Харкові по вул. Броненосця Потьомкін (кол. вул. Панцерника Потьомкіна), 4, тобто з 09 липня 2008 року, користувачем земельної ділянки, на якій розташоване вищенаведене нерухоме майно став саме позивач, з яким має бути укладено договір оренди земельної ділянки.

Водночас, враховуючи вищезазначені норми матеріального права, суд наголошує, що з моменту переходу права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Броненосця Потьомкін (кол. вул. Панцерника Потьомкіна), 4, до ТОВ «Завод «Галичина» , припиняється й право оренди ТОВ фірма «САЛЕЙНТ» земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт нерухомості.

Такої ж правової позиції дотримується й Верховний суд України у постанові від 12 жовтня 2016 року по справі № 6-2225цс16.

Рішенням 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 25.02.2015 №1855/15 припинено ТОВ фірмі «САЛЕЙНТ» право користування земельною ділянкою площею 0,0931 га (кадастровий номер 6310136900:01:003:0005) по вул. Панцерника Потьомкіна, 4 у зв'язку із добровільною відмовою. Надано ТОВ "Завод "Галичина" в оренду строком до 01.03.2020 року земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136900:01:001:0005) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код КВЦПЗ - 12.08) площею 0,0931 га для експлуатації та обслуговування стаціонарної АЗС з магазином супутніх товарів по вул. Панцерника Потьомкіна, 4 (Комінтернівський район) (витяг з додатку 4 до рішення, а.с.19 на звор. стор.).

Пунктом а ст.141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Як вбачається із матеріалів справи Харківською міською радою на підставі вищезазначено рішення прийнято добровільну відмову ТОВ фірма САЛЕЙНТ від права користування земельною ділянкою площею 0,0931 га (кадастровий номер 6310136900:01:003:0005) по вул. Панцерника Потьомкіна, 4, у зв'язку із чим припинено право користування цією земельною ділянкою та надано позивачу вказану земельну ділянку в оренду.

Крім того, у п.3 цього рішення зазначено, що юридичним та фізичним особам, яким припиняється право користування земельними ділянками, зазначеними у додатках 2 та 4 до цього рішення у місячний строк з дня прийняття цього рішення звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення угод про розірвання договорів оренди.

Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що особам, яким земельні ділянки надані в оренду, не пізніше, ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі; у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі.

Листом від 31.10.2016 вих.№549 ТОВ «Завод «Галичина» звернулося до Харківської міської ради з проханням розірвати договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі земель від 05.04.2006 за №40667100025 та заключити новий договір оренди із ТОВ «Завод «Галичина» , мотивуючи тим, що останнім пройдено процедуру переоформлення права користування земельною ділянкою, отримано рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 за №1855/15, зібрано всі необхідні документи згідно із чинним законодавством, які знаходяться в департаменті земельних відносин (а.с.20, 21).

Як стверджує позивач відповіді на лист відповідач не надав, договір оренди вищезазначеної земельної ділянки між ним та відповідачем не укладений, у зв'язку із тим, що договір оренди землі від 05.04.2006, укладений між Харківською міською радою та ТОВ фірма САЛЕЙНТ не розірвано, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини, які стосуються предмету даного спору, регулюються Конституцією України та, насамперед, Земельним законодавством України.

Так, відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, до розмежування земель державної і комунальної власності функціями виконавчої влади щодо розпорядження землями в межах населених пунктів наділені відповідні сільські, селищні та міські ради.

Суд зазначає, що взаємовідносини, які виникли між відповідачем (Харківською міською радою), як орендодавцем за спірним договором оренди, та третьою особою (ТОВ фірма САЛЕЙНТ ), як орендарем, регулюються Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затвердженим рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 № 960/12, який розроблено на підставі Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України Про оренду землі , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Типового договору оренди землі від 03.03.2004 №220 (далі Порядок № 960/12).

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 25.02.2015 №1855/15 третій особі припинено право користування земельною ділянкою площею 0,0931 га (кадастровий номер 6310136900:01:003:0005) по вул. Панцерника Потьомкіна, 4 у зв'язку із добровільною відмовою. Разом з цим у рішенні зазначено про необхідність звернення до Департаменту земельних відносин для оформлення угод про розірвання договорів оренди

Відповідно до п. 25 Порядку № 960/12, дострокове розірвання договору оренди землі за взаємною згодою сторін, як за ініціативою орендаря, так і за ініціативою орендодавця, оформлюється на підставі відповідного рішення Харківської міської ради угодою про розірвання договору оренди землі згідно із затвердженою формою (Додаток №5).

Згідно з п. 25.3. Порядку № 960/12, укладання угоди про дострокове розірвання договору оренди землі за взаємною згодою сторін та її державна реєстрація відбувається на підставі рішення міської ради про припинення (дострокове розірвання) договору за умови наявності справи документації із землеустрою (Додаток №3 розд. 2) та у порядку, передбаченому для укладання договорів оренди землі розділом II цього Порядку.

Відповідно до розділу ІІ Порядку № 960/12, оформлення угоди про дострокове розірвання договору оренди землі проводиться Департаментом земельних відносин протягом трьох місяців з дня прийняття рішення міською радою та за умови наявності справи документації із землеустрою, яка повинна містити необхідний обсяг документів.

Позивач стверджує, що договір оренди землі від 05.04.2006, укладений між ХМР та ТОВ фірма «САЛЕЙНТ» не розірвано, що в свою чергу є перешкодою для укладення між ним та відповідачем договору оренди земельної ділянки, що належить територіальній громаді м. Харкова, площею 0,0931 га (кадастровий номер 6310136900:01:001:0005) у м. Харків по вул. Панцерника Потьомкіна, 4.

Відповідачем у порядку ст.ст.33, 34 ГПК України не надано суду належних та допустимих доказів розірвання спірного договору, а відтак договір оренди землі від 05.04.2006 є діючим.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах Мелахер та інші проти Австрії від 19.12.1998, Бурдов проти Росії від 07.05.2002, Прессос Компанія ОСОБА_1А. та інші проти Бельгії від 28.10.1995, ОСОБА_5 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії від 23.10.1991 визначив, що під поняттям майно розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, активи , які можуть виникнути, правомірні очікування / законні сподівання особи.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак, і майном . До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі Іатрідіс проти Греції від 25.03.1999, заява №311107/96, п.54).

Таким чином, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Розглядаючи питання правомірних очікувань особи на отримання права на оренду земельної ділянки, слід зазначити, що право оренди виникає не раніше укладання відповідного договору, а період часу між ухваленням рішення про надання землі в оренду та укладанням договору може бути значним. У справі ОСОБА_5 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Відтак, ТОВ Завод Галичина , якому рішенням 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 25.02.2015 №1855/15, надано в оренду земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136900:01:001:0005), площею 0,0931 га у м. Харків по вул. Панцерника Потьомкіна, 4, набуло право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння цією земельною ділянкою (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення.

Позивач стверджує, що ним було зібрано необхідний пакет документів, який подано до Департаменту земельних выдносин, для укладення відповідного договору ореди землі із Харківською міською радою, в свою чергу відповідач усупереч положенням ст.ст.32, 33, 34 ГПК України не надав суду доказів щодо невідповідності поданої позивачем документації вимогам законодавства, наявності підстав для відмови в укладенні договору та не спростував тверджень позивача, викладених у позовній заяві щодо вжиття останнім всіх необхідних дій для переоформлення права користування земельною ділянкою, а відтак, позивач має всі підстави розраховувати на укладення такого договору та відповідно оформлення права оренди на земельну ділянку.

Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб'єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов'язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України).

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

З аналізу земельного законодавства України, а саме приписів ст.ст.120, 141 ЗК України вбачається, що з моменту набуття права власності іншою особою на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на земельній ділянці, припиняється право користування цією земельною ділянкою, також право користування земельною ділянкою припиняється і у разі добровільної відмови від такого права.

Відтак, Харківська міська рада, прийнявши добровільну відмову ТОВ фірми САЛЕЙНТ від права користування земельною ділянкою площею, 0931 га, розташованою у м Харків, вул. Панцерника Потьомкіна, 4, та надавши ТОВ Завод ГАЛИЧИНА в оренду вказану земельну ділянку, безпідставно зволікає із розірванням договору оренди землі із третьою особою (ТОВ фірма САЛЕЙНТ ), що свідчить про зловживання повноваженнями як розпорядника майна, яке належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності, та відповідно про діяльність всупереч приписам законодавства України у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що такі дії відповідача не лише не відповідають положенням чинного законодавства України, принципам рівності і справедливості, а й призвели до порушення права власності позивача на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права оренди вищезазначеної земельної ділянки, так як нормами права (ст.120 ЗК України) хоча й передбачено, що у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, до набувача переходить право користування цією земельною ділянкою, однак право оренди на цю земельну ділянку виникає лише з моменту його державної реєстрації на підставі відповідного договору (ст. 125 ЗК України).

Положеннями ст.ст.31, 32 Закону України "Про оренду землі" регулюється дострокове розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду.

Позивач, не будучи стороною договору, звернувся до суду із вимогою про розірвання договору оренди землі від 05.04.2006.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Приписами статті 152 ЗК України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки. Перелік способів захисту прав землекористувачів не є вичерпним.

З огляду на приписи статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України, пункт е ч. 1 статті 141 ЗК України, положення п.40 договору оренди землі від 05.04.2006, враховуючи набуття позивачем права власності на нерухоме майно, що розташоване на орендованій за спірним договором ділянці, позивач набув право "правомірного очікування" на укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,0931 га у м. Харків, по вул. Панцерника Потьомкіна, 4, та відповідно оформлення права оренди згідно із вимогами закону, а тому розірвання договору оренди землі від 05.04.2006 у судовому порядку, з огляду на невиконання приписів законодавства України відповідачем, є єдиним можливим способом захисту його порушеного права, незважаючи на те, що позивач не є стороною вказаного договору, у зв'язку із чим суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 49 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 4-5, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі, укладений 05 квітня 2006 року між Харківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю САЛЕЙНТ , що зареєстрований у Державному реєстрі земель від 05.04.2006 за №440667100025.

Стягнути із Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Завод Галичина (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 33513052) судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2017 р.

СуддяОСОБА_6