Рішення

від 29.06.2017 по справі 922/1612/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р.Справа № 922/1612/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Ліфт електро-виробництво" до Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" про стягнення 788.598,33 грн. за участю представників:

позивач - ОСОБА_2, довіреність б/н від 21.09.2016 р.;

відповідач - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2016 року Приватне підприємство "Ліфт електро-виробництво" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою доКомунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт", в якому просить суд стягнути з відповідача основний борг за виконані роботи в сумі 509.765,13 грн., 3% річних - 21.116,85 грн., інфляційні збитки - 257.716,35 грн. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання своїх зобов'язань в частині повного розрахунку за виконані роботи за Договором підряду від 22 квітня 2014 року №449. В якості правових підстав вказує на норми статей 530, 625, 854 Цивільного кодексу України.

Присутній у судовому засіданні 29 червня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Наполягав на тому, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для прийняття рішення по суті вимог. Заперечив проти призначення повторної судової експертизи про що надав письмові заперечення (вх. №21272 від 29.06.2017 р.), оскільки призначення та проведення повторної експертизи буде суперечити вимогам чинного процесуального законодавства та порушує права позивача на справедливий, неупереджений, законний судовий розгляд у продовж розумних строків, встановлений п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 29 червня 2017 року не забезпечив, надав клопотання про відкладення справи (вх. №21205 від 29.06.2017 р.) у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання з підстав участі в іншому судовому засіданні.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що: позивачем в межах договору підряду було виконано ремонтні роботи неналежної якості, на підтвердження чого надав скарги мешканців будинку та Акт обстеження ліфтів, складений комісією відповідача; особа, яка підготовлювала проектно-кошторисну документацію (ОСОБА_3М.) в період проведення ремонтних робіт працювала як у позивача, так і у відповідача.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи, прийняте до розгляду у попередньому судовому засіданні, зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23 червня 2016 року вже призначалася судова експертиза, однак вона не була проведена через не оплату відповідачем її вартості. Тобто, вказана судова експертиза, на проведенні якої також наполягав відповідач, не була проведена саме з його вини. У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони зобов"язані добросовісно користуватись своїми процесуальними правами. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі . Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_1 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням розгляду справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на викладене, враховуючи факт унеможливлення бездіяльністю відповідача проведення раніше призначеної експертизи суд не вбачає в діях відповідача спрямованих на повторне її призначення ознак добросовісного користування правом на подачу клопотань про призначення судової експертизи. За таких обставин суд відмовляє в задоволенні відповідного клопотання. При цьому суд також враховує, що відповідачем не надано доказів в обґрунтування свого клопотання -- висновків незалежних експертів, спеціалістів тощо, котрі б свідчили про невідповідність якості виконаних робіт інформації, котра вказана у відповідному акті їх здачі-прйомки. Крім того, суд враховує що відповідачем не надано доказів того, що результати виконаних робіт станом на сьогодні перебувають у незмінному стані з моменту підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт. Не надано доказів того, що відповідачем вжиті належні заходи до збереження (консервації) результатів робіт, котрі унеможливили б зміну стану відповідного обладнання внаслідок його нормального зносу під час експлуатації, або внаслідок втручання сторонніх осіб чи самого відповідача.

Щодо клопотання відповідача про відкладання розгляду справи, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи відкладався за клопотанням представника КСП "Харківгорліфт" для надання часу ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо). Проте, представник відповідача з матеріалами справи не ознайомлювався, нових доказів відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Клопотання представника КСП "Харківгорліфт" є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. До клопотання не додано жодного доказу, який би підтверджував, що саме особисто представник ОСОБА_4 задіяний у відповідній справі і ніхто інший зі штату КСП "Харківгорліфт" не в змозі захищати права підприємства у відповідному процесі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України передбачено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Комунальним спеціалізованим підприємством "Харківгорліфт" (Замовник) та Приватним підприємством "Ліфт електро-виробництво" (Підрядник) було укладено Договір підряду №449 від 22 квітня 2014 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Підрядник зобов'язався виконати Капітальний ремонт ліфтів житлового будинку за адресою: вулиця Героїв Праці, 20/231, п. 1, 2, 4, 6, згідно документації, а Замовник здійснити оплату Підряднику за виконані роботи (пункт 1.1. Договору.

Термін виконання робіт за Договором між сторонами не узгоджено (п. 2.1 Договору).

У відповідності до пункту 4.1. Договору, загальна сума цього договору зазначена у договірній ціні (Додаток №2), та складає 588.217,15 грн.

Згідно пункту 4.3. Договору, розрахунок здійснюється протягом 90 календарних днів після надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок позивача за дані роботи.

Пунктом 4.5. Договору зазначено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником по мірі надходження грошових коштів з бюджету на розрахунковий рахунок Замовника за роботи вказані в пункті 1.1. цього Договору. Такі умови фінансування виключають пред'явлення штрафних санкцій, які відносяться оплати робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами, взятих на себе зобов'язань (пункт 9.5. Договору).

На виконання умов вказаного договору позивачем було виконано підрядні роботи по капітальному ремонту ліфтів житлового будинку, що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних робіт, актами вартості обладнання за серпень та грудень 2014 року, які підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками (т. I, арк. с. 29-54). Всього роботи виконані на суму 555.765,13 грн.

Вказана заборгованість за Договором відповідачем сплачена частково в сумі 46.000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (т. I, арк. с. 89).

На адресу відповідача 26 квітня 2016 року було направлено лист (т. I, арк. с. 57-59), в якому позивач вимагав від відповідача негайного виконання пункту 4 Договору підряду №449 від 22 квітня 2014 року та сплатити заборгованість в розмірі 509.765,13 грн.

Проте, до цього часу відповідь на претензію не отримана, заборгованість за спірним Договору в розмірі 509.765,13 грн. не сплачена.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, якщо роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, своєчасно та в повному обсязі виконав прийняті на себе за договором підряду №449/ від 22 квітня 2014 року роботи на загальну суму 555.765,13 грн. про що свідчать складені та підписані уповноваженими представниками сторін відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).

Акти приймання виконаних будівельних робіт підписані відповідачем без жодних зауважень та претензій щодо об'єму, якості та строків виконання робіт.

Належне виконання позивачем підрядних робіт за спірним договором також підтверджується складеними та підписаними сторонами відповідними Довідками про вартість виконаних будівельних робіт ( форма КБ-3).

Відповідач виконані роботи у вказані в договорі підряду строки оплатив частково в сумі 46,000,00 грн., решту заборгованості в розмірі 509.765,13 грн. станом на момент подачі позовної заяви не сплатив, чим порушив взяті на себе зобов'язання.

Так, у відповідності до пункту 4.3 Договору, розрахунок за договором здійснюється протягом 90 календарних днів після надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок Замовника за дані роботи.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту викладеної в договорі підряду домовленості сторін вбачається, що вони не визначили строку (терміну) виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт. Так, строк виконання відповідачем відповідного зобов'язання має визначатися за правилами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. А посилання позивача про визначення строку виконання відповідачем грошових зобов'язань датою закінчення дії договору підряду базуються на довільному тлумаченні вимоги чинного законодавства та договору підряду.

Позивач стверджує, що звертався до відповідача з вимогами про сплату виконаних робіт в межах спірного Договору 02 грудня 2015 року та 09 грудня 2015 року. Втім, позивачем, в порушення статей 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів направлення вимоги від 09 грудня 2015 року. Як свідчать матеріали справи. Повторна вимога (т. I, арк. с. 60-61) отримана відповідачем 02 грудня 2015 року (штамп вхідної кореспонденції), проте в тексті повторної вимоги не ставиться питання про сплату заборгованості за Договором підряду №449 від 22 квітня 2014 року.

Матеріали справи місять лист (т. I, арк. с. 57-59) та докази направлення цього листа (опис вкладення та фіскальний чек, т. I, арк. 55-56) на адресу відповідача з вимогою про сплату заборгованості за Договором підряду №449 від 22 квітня 2014 року в розмірі 509.765,13 грн. Даний лист було отримано позивачем 04 травня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. I, арк. с. 64).

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань настав 11 травня 2016 року.

При цьому, пунктом 4.5. Договору зазначено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником по мірі надходження грошових коштів з бюджету на розрахунковий рахунок Замовника за роботи, вказані в п. 1.1. цього договору. Такі умови фінансування виключають пред'явлення штрафних санкцій, які відносяться оплати робіт.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказував на те, що не отримував кошти з місцевого бюджету, але не надав належних доказів ненадходження цих коштів. Крім того, відповідач не надав доказів вжиття ним відповідних заходів щодо отримання належного бюджетного фінансування.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За наведених обставин, відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором підряду №449 від 22 квітня 2014 року є саме відповідач, а факт отримання чи неотримання коштів з бюджету не є підставою для відмови від виконання зобов'язань за договором підряду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 509.756,13 грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача на те, що роботи відповідача були виконані неякісно та не в повному обсязі судом не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач зазначає, що наприкінці 2014 року ним створено комісію по перевірці виконання капітальних ремонтів ліфтів відповідно до наказу директора №425 від 31.12.2014 та про даний факт направлено листи повідомлення на адресу позивача. Крім того, вказує, що за результатами перевірки виявлені відступи від умов договору. Також відповідач зазначає, що в березні 2015 року він направляв повідомлення-претензії до позивача про виявлені недоліки з посиланням на ст.853 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідач не надав суду доказів направлення зазначених документів на адресу позивача.

Матеріали справи містять докази направлення повідомлень претензій лише в 2016 році, а саме 25.01.2016 р., та 22.04.2016 р. (т. I, арк. с. 239, 241).

Частинами 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідач не довів суду факту негайного повідомлення підрядника про виявлені недоліки, а отже не виконав умови статті 853 Цивільного кодексу України.

Наступне здійснення цих дій фактично є намаганням відповідача ухилитися від оплати прийнятих ним без будь-яких зауважень підрядних робіт.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач здійснив нарахування відповідачу збитків від інфляції за період з 01 січня 2015 року по 18 травня 2016 року на суму 257.716,35 грн. та 3% річних за період з 01 січня 2015 року по 18 травня 2016 року в розмірі 21.116,85 грн.

Втім, враховуючи, що строк оплати виконаних робіт за Договором підряду в сумі 509.765.13 грн. настав 11 травня 2016 року, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання може здійснюватись з 12 травня 2016 року.

Суд, враховуючи викладене вище, встановив, що за період з 12 травня 2016 року по 18 травня 2016 року 3% річних підлягають стягненню в сумі 292,49 грн.

Інфляційні витрати за період з 12 травня 2016 року по 18 травня 2016 року не нараховуються, оскільки період прострочення становить менше одного місяця, а нарахування інфляційних втрат за кожний день прострочення не передбачено чинним законодавством. За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заявлених до стягнення 3% річних у сумі 208.824,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 257.716,35 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в сумі 7.650,86 грн., в іншій частині (4.178,11 грн.) витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 530, 612, 625, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, статтями 1, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального спеціалізованого підприємства "Харківголіфт" (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 30, код ЄДРПОУ 34754617) на користь Приватного підприємства "Ліфт електро-виробництво" (61013, м. Харків, вул. Шевченко, буд. 24, код ЄДРПОУ 35351824) основний борг за виконані роботи в сумі 509.765,13 грн., 3% річних у сумі 292,49 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7.650,86 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 3% річних у сумі 208.824,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 257.716,35 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 03.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_5

/Справа №922/1612/16/