Рішення

від 27.06.2017 по справі 917/544/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017 р. Справа №917/544/17

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ", вул. Незалежності, 19, м. Миргород, Полтавська область, 37600

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс", місце знаходження: АДРЕСА_1, 36000; адреса для листування: вул. Соборності, 72, офіс 405, м. Полтава, 36000

про стягнення 28 009,80 грн. (відповідно до заяви вх. канцелярії суду №"7335 від 09.06.2017р.)

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: ОСОБА_1

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення і дату виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 7-2016 від 25.07.2016 р. в розмірі 27897,64 грн., з яких: 23324, 99 грн. - основна заборгованість; 403,47 грн. - 3 % річних; 4169,18 грн. - пеня.

09.06.2017 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 05.04.2017 р. про збільшення розміру позовних вимог. В якій позивача просить суд, стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 28001,8 грн., з яких: 24170,88 грн. - основна заборгованість; 3 320,90 грн. - пеня; 510,02 грн. - 3 % річних. Суд прийняв збільшення розміру позовних вимог.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Виходячи із змісту поданої заяви про збільшення позовних вимог, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд встановив, що позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише збільшує суму позову таким чином, дана заява приймається судом до розгляду.

Зазначена заява приймається судом. Подальший розгляд справи здійснюється в межах вимог, заявлених у заяві від 09.06.2017р.

В судовому засіданні 13.06.2017р. відповідач проти позовних вимог заперечував та надав відзив на позовну заяву (вх. канцелярії суду №7489 від 13.06.2017р.).

27.06.2017р. представник відповідача надав суду докази сплати суми основного боргу в розмірі 21 250,50 грн. та судові витрати в розмірі 1600, 00 грн. Суд подані докази прийняв та залучив до матеріалів справи.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

25 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ" (далі - ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" (далі - ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс") було укладено договір поставки №7-2016 (далі - Договір).

За умовами Договору, Постачальник (ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ") зобов"язується поставити та передати у власність Покупця (ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс") частково гідролізований поліакріламід РНРА в кількості та за цінами, зазначеними в ОСОБА_2, яка є невід"ємною частиною Договору, а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору. ОСОБА_2 є єдиним документом, який визначає ціни на товари, що постачаються та є невід"ємними додатками до цього Договору.

Ціна, кількість, найменування, строки поставки товару зазначаються у ОСОБА_2, підписаної сторонами Договору (п.2.1, 3.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, Покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника протягом 15 банківських днів з моменту прийому товару. Платіжне зобов"язання вважається виконаним Покупцем після списання з його банківського рахунку та зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Товар вважається прийнятим за кількістю та найменуванням - згідно видаткової накладної (п.6.1 Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині виконання грошових зобов"язань та виконання гарантійних зобов"язань - до повного їх виконання (п.11.1 Договору).

Відповідно до наданої позивачем ОСОБА_2 від 25.07.2016р. між Сторонами Договору досягнуто домовленості про поставку товару протягом 10 календарних днів на суму 21 250,50 грн. з ПДВ. Поставка товару відбулася 28.07.2016р. за видатковою накладною №6, відповідно до якої Постачальником поставлено частково гідролізований поліакріламід РНРА в кількості 0,25 т. на загальну суму 21 250,50 грн. з ПДВ. В цей же день (28.07.2016р.) ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ" було виписано ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" рахунок на оплату №6.

В порушення умов пункту 5.1 Договору, Покупець за отриманий Товар не розрахувався, що стало підставою для подачі позову до суду про стягнення 21 250,50 грн. суми основного боргу, нарахованої відповідно до п.7.2 Договору пені в розмірі 3 320,90 грн., а також нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 510,02 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 920,38 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтями 525, 530, 610, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

27.06.2017р. від відповідача до суду надійшли докази сплати суми основного боргу в розмірі 21 250,50 грн. (оригінал платіжного доручення №1366 від 09.06.2017р.) та судових витрат в розмірі 1600, 00 грн. (копія платіжного доручення №1400 від 26.06.2017р.)

В силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, в частині стягнення 21 250,50 грн. основного боргу предмет спору відсутній і провадження у справі в даній частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2 Договору, за порушення строку оплати товару, визначеного п. 5.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов язань.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 3 320,90 грн. пені, нарахованої за період з 12.08.2016р. по 12.02.2017р. (відповідно до заяви від 09.06.2017р.)

На підставі вищевикладеного та з урахуванням положень статті ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" судом було здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені за допомогою калькулятору "ЛІГА: Закон" та встановлено, що нарахована позивачем пеня в сумі 3 320,90 грн. не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за періоди вказані позивачем в розрахунку, не порушує приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 510,02 грн. 3% річних (за період з 12.08.2016р. по 31.05.2017р.) та 2920,38 грн. інфляційних втрат (за період з 01.04.2017р. по 01.06.2017р.), суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Будь-яких доказів у спростування позовних вимоги відповідач суду не надав.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, є правомірними та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки відповідачем надано суду докази сплати позивачу судового збору по даній справі в сумі 1600,00 грн., він не стягується з відповідача на користь позивача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, п.1-1 ст.80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 21 250,50 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" (АДРЕСА_1, 36000, код ЄДРПОУ 39109641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ", вул. Незалежності, 19, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 39720116) пеню в розмірі 3 320,90 грн., 3% річних - 510,02 грн. та збитки від інфляції в розмірі - 2 920,38 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.07.2017 року

Суддя Гетя Н.Г.