Рішення

від 29.06.2017 по справі 925/564/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р. Справа № 925/564/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представник позивача: ОСОБА_1 - директор підприємства,

представник відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом приватного підприємства "Черкаська технічна станція по обслуговуванню автомобілів"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія"

про стягнення 23 942 грн. 59 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 23942 грн. 59 коп., зокрема 19225, 80 грн. боргу за поставлений товар відповідно до договору поставки № 26 від 25.03.2016, 3116,53 грн. пені, 1345,81 грн. штрафу, 254,45 грн. три проценти річних за користування коштами за прострочення виконання грошового зобов'язання.

У відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечив проти позову та просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 червня 2011 року порушено провадження у справі № 01/5026/1159/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія", накладено арешт на все майно боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, тобто не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи не належне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій, та не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три процента річних від простроченої суми тощо. Тому відповідач вказує, що до закінчення дії мораторію позивач не вправі вимагати стягнення з ТОВ "Черкаська продовольча компанія" заборгованості в розмірі 23492,59 грн.

У судовому засіданні 21 червня 2017 року оголошено перерву до 29 червня 2017 року.

У судовому засіданні:

представник позивача повністю підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві, вважав, що посилання відповідача на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є неправильним, оскільки відповідач протягом 2011-2017 років отримував у позивача запасні частини, розраховувався за них, і лише у 2016 році не розрахувався за отримані запчастини по вказаному в позові договору; тому просив позов задовольнити та прийняти рішення у даному судовому засіданні;

представник відповідача просив врахувати викладене у відзиві на позов та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 29.06.2017 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд приходить до такого.

25 березня 2016 року приватне підприємство "Черкаська технічна станція по обслуговуванню автомобілів" (Постачальник за договором, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" (Покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір поставки № 26, далі - Договір, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця належне Постачальнику майно, а Покупець зобов'язався прийняти це майно і оплатити його вартість. Найменування товару, кількість та вартість, вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна кількість операцій купівлі-продажу в рамках даного Договору обмежується терміном дії Договору. Сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних з обох сторін (пункт 1).

Відповідно до пункту 2.2 Договору ціна на товар є фіксованою і зазначається в рахунках та видаткових накладних. Зміна вартості товару після її узгодження сторонами, в тому числі і після проведення оплати не допускається.

В пункті 3.1. Договору вказано, що можлива оплата на умовах відстрочки платежу в гривнях прямим грошовим переказом на розрахунковий рахунок постачальника, або на протязі 14-ти календарних днів з моменту підписання повного пакета товаросупровідних документів на отриманий товар.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань сторони несуть рівну відповідальність у вигляді стягнення пені в розмірі 0,1% від вартості товарів, з яких прострочено виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За доводами позивача на виконання Договору № 26 від 25.03.2016 позивач передав, а відповідач прийняв Товар по видаткових накладних № 5464 від 03.11.2016 на суму 5633 грн. 53 коп. з ПДВ, № 5505 від 18.11.2016 на суму 7924 грн. 20 коп. з ПДВ, № 5731 від 18.11.2016 на суму 6402 грн. 47 коп. з ПДВ, № 5890 від 25.11.2016 на суму 3829 грн. 25 коп. з ПДВ, № 5922 від 30.11.2016 на суму 4069 грн. 85 коп. з ПДВ.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором та сплатив позивачу борг лише частково, у зв'язку з чим у відповідача створилася заборгованість перед позивачем в сумі 19225 грн. 80 коп.

Позивач надіслав відповідачу претензію за вих. № 33 від 30.12.2016 з вимогою про оплату заборгованості за отриманий товар, сума якої станом на 30.12.2016 складала 41941 грн. 78 коп. відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, який позивач пропонував відповідачу підписати. Відповідно до поштового повідомлення вказана претензія отримана представником ТОВ "Черкаська продовольча компанія" 03.01.2017. В подальшому позивач надсилав відповідачу листи із вимогою сплатити борг за отримані запчастини, на які відповідач відповіді не надав, борг позивачу не перерахував, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Договір № 26 від 25 березня 2016 року, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки. Він містить всі істотні умови для договорів даного виду, підписаний повноважними представниками обох сторін. Спору щодо дійсності цього договору між сторонами немає.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем доведено і належними доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано і не заперечено, що позивач поставив відповідачу відповідно до Договору № 26 від 25.03.2016 товар по видаткових накладних № 5464 від 03.11.2016 на суму 5633 грн. 53 коп. з ПДВ, № 5505 від 18.11.2016 на суму 7924 грн. 20 коп. з ПДВ, № 5731 від 18.11.2016 на суму 6402 грн. 47 коп. з ПДВ, № 5890 від 25.11.2016 на суму 3829 грн. 25 коп. з ПДВ, № 5922 від 30.11.2016 на суму 4069 грн. 85 коп. з ПДВ. Вказані видаткові накладні належно оформлені, підписані повноважними представниками сторін, спору щодо отримання товару чи його ціни між сторонами немає.

Відповідач отриманий у позивача товар не оплатив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в загальній сумі 19225,80 грн. з урахуванням боргу по вказаних накладних та залишку боргу 0,03 грн. по ВН від 03.11.2016, що підтверджується наведеними позивачем розрахунками та підписаним обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 25.04.2017.

В пункті 3.1. Договору щодо оплати вказано, що можлива оплата на умовах відстрочки платежу в гривнях прямим грошовим переказом на розрахунковий рахунок постачальника, або на протязі 14-ти календарних днів з моменту підписання повного пакета товаросупровідних документів на отриманий товар. Проаналізувавши умову вказаного пункту Договору, суд приходить до висновку, що цим пунктом не встановлено чітко дату оплати вартості отриманого товару, у ньому виписана альтернатива можливих варіантів розрахунку, однак це не можна вважати обов'язком оплати, як це помилково вказує позивач, однак в будь-якому разі сторони встановили відстрочення платежу, що не передбачає обов'язок відповідача здійснювати оплату вартості отриманого товару негайно після його отримання по видаткових накладних, як це вказано у статті 692 ЦК України. Отже, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідно до статті 530 ЦК України відповідач зобов'язаний був провести розрахунок вартості отриманого товару протягом 7 днів з дня отримання претензії від 30.12.2016, тобто не пізніше 10.01.2017.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором № 26 від 25.03.2016.

Щодо посилання відповідача на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Черкаська продовольча компанія", накладено арешт на все майно боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд вважає за необхідне вказати таке.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 січня 2017 року у справі № 01/5026/1159/2011 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Альфа-Банк" про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначено розпорядника майна. Ухвала набрала законної сили. Отже, провадження у цій справі знаходиться на стадії розпорядження майном.

Сума основного боргу за отриманий у позивача товар та пеня, штраф, 3 проценти річних, нараховані позивачем за порушення відповідачем грошових зобов'язань і заявлені до стягнення, виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Черкаська продовольча компанія" у справі про банкрутство останнього № 01/5026/1159/2011.

Відповідно до положень статі 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Черкаська продовольча компанія", далі - Закон, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони Законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Такий правовий висновок викладений у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12 березня 2013 року № 3-71гс13, справа № 29/5005/16170/2011, який є обов'язковим для застосування відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи із змісту Закону в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Черкаська продовольча компанія", з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Тому відповідач (як боржник позивача) повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Отже, дія введеного ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2011 у справі № 01/5026/1159/2011 мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Черкаська продовольча компанія" на заявлений до стягнення позивачем борг не поширюється, однак пеня та штраф, як різновидності неустойки, нараховуватися та стягуватися не можуть. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладені вище обставини, подані суду докази та вказані норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 19225 грн. 80 коп. боргу за поставлений відповідачу товар є законною і обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тому підлягає до задоволення.

Відповідно до припису статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягає до часткового задоволення в сумі 199 грн. 11 коп. виходячи з того, що заборона на нарахування трьох процентів річних законом не встановлена, за змістом статті 625 ЦК України три проценти річних за невиконання грошового зобов'язання відносяться до основної заборгованості, не є неустойкою. Однак, як вказано вище, позивачем невірно розрахований початок періоду прострочення сплати відповідачем коштів за отриманий товар, тому з відповідача належить стягнути три проценти річних в сумі 199 грн. 11 коп. за прострочення розрахунку в період з 10.01.2017 по 16.05.2017, тобто по встановлену позивачем дату.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1298 грн. 08 коп.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/1, ідентифікаційний код 24350064) на користь приватного підприємства "Черкаська технічна станція по обслуговуванню автомобілів" (18036, м. Черкаси, вул. Хоменка, 9, ідентифікаційний код 14211373) - 19225 грн. 80 коп. (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять п'ять гривень 80 копійок) основного боргу, 199 грн. 11 коп. (сто дев'яносто дев'ять гривень 11 копійок) три проценти річних, 1298 грн. 08 коп. (тисячу двісті дев'яносто вісім гривень 08 копійок) витрат на сплату судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 03.07.2017 (понеділок).

Суддя А.Д. Пащенко