Ухвала

від 03.07.2017 по справі 911/1275/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"03" липня 2017 р. Справа №911/1275/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Доманської М.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Господарського суду Київської області від 24.05.2017

у справі № 911/1275/17 (суддя Лопатін А.В.)

за заявою боржника Приватного підприємства "Семья"

(код 22231266)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 24.05.2017 у справі № 911/1275/17 визнано банкрутом Приватне підприємство "Семья" та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Романченко Бориса Володимировича.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Київській області (далі - Головне управління, ДФС) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 24.05.2017 та припинити провадження у справі.

Також до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та про звільнення від сплати судового збору.

Обґрунтовуючи подану скаргу, апелянт посилається на порушення боржником порядку ліквідації юридичної особи та звернення до господарського суду із заявою про визнання боржника банкрутом.

Дослідивши апеляційну скаргу Головного управління та додані до неї документи, колегія судів вважає, що у її прийнятті належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, а також ухвали у випадках визначених статтею 106 цього кодексу мають сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Разом з тим, згідно приписів частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство сторонами у справі про банкрутство є боржник (банкрут) та конкурсні кредитора (представник комітету кредиторів), які також є учасниками провадження у справі про банкрутство, а кредитором є особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами грошові вимоги до боржника. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Стаття 1 Закону про банкрутство також визначає, що кредиторами боржника є органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Однак, і зазначені особи набувають статусу кредиторів по справі в разі наявності у встановленому порядку підтверджених грошових вимог до боржника.

При цьому, колегія судів зазначає, що правовий статус органів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), як кредиторів неплатоспроможних боржників визначається і статтею 210 Господарського кодексу України, яка також не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальними нормами законодавства - Законом про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2017 ухвалою Господарського суду Київської області заяву боржника про порушення провадження у справі про його банкрутство прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2017 порушено провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 3 зазначеної статті, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу..

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Оскаржуваною постановою Господарського суду Київської області від 24.05.2017 у справі № 911/1275/17 визнано банкрутом Приватне підприємство "Семья" та відкрито ліквідаційну процедуру.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було офіційно оприлюднене 25.05.2017 за № 43168.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення ДФС до господарського суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Приватного підприємства "Семья".

Таким чином, Головне управління не є стороною у справі про банкрутство боржника в розумінні приписів Закону про банкрутство.

Разом з тим, згідно ст. 20 Податкового кодексу України здійснення контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків покладено на Контролюючі органи.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних перевірок.

Відповідно до п. 78.1.7. ст. 78 Податкового кодексу України серед обставин, які є підставою для проведення позапланової документальної перевірки, вказується: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що власником ПП "Семья" від 09.02.2017 прийнято рішення № 09/02/2017 від 09.02.2017, припинити діяльність підприємства шляхом його ліквідації.

Вказане рішення разом з повідомленням про початок ліквідаційної процедури 18.02.2017 надіслано до ОДПІ ГУ ДФС у Білоцерківському районі Київської області, що підтверджується реєстром поштового відправлення від 18.02.2017.

Втім матеріали справи не містять докази виконання контролюючим органом вимог податкового законодавства в частині призначення та проведення податкової перевірки платника податків щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, а відтак і відсутність підтвердження обставин порушення прав та законних інтересів Держави в особі її уповноважених органів у спірних правовідносинах.

Тобто, скаржником не доведено належними та беззаперечними доказами, що у оскаржуваній постанові суду вирішено питання щодо прав та обов'язків ДФС, у зв'язку з чим, останнє не має права апеляційного оскарження зазначеної постанови згідно приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що у прийнятті апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області належить відмовити.

У зв'язку з відмовою у прийнятті апеляційної скарги належить залишити без розгляду подане Головним управлінням клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону України "Про судовий збір" не передбачено його сплату за подання апеляційної скарги на постанову про визнання боржника банкрутом, що також є самостійною підставою для залишення без розгляду заявленого ДФС клопотання.

Керуючись ст. ст. 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в прийнятті апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 24.05.2017 у справі № 911/1275/17.

2. Клопотання Головного управління ДФС у Київській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишити без розгляду.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

М.Л. Доманська