Постанова

від 26.06.2017 по справі 915/1309/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р.Справа № 915/1309/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ Від ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ордер серії МК № 61754, дата видачі: 02.06.17 ОСОБА_6, довіреність № б/н, дата видачі: 26.06.2017р. розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.01.2017 року у справі№ 915/1309/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ до відповідача проДочірнього підприємства Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України стягнення грошових коштів ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ пред'явлено позов, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, зареєстрованих у господарському суді Миколаївської області 17.01.2017р. за № 669/17 та 24.01.2017 р. за № 1025/17 відповідно, до дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 710639 грн. 54 коп., із яких: 587702 грн. 39 коп. - основний борг; 73357 грн. 36 коп. - пеня; 7439 грн. - 3 % річних; 42140 грн. 79 коп. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, посилаючись на неналежне виконання ДП Миколаївський облавтодор грошових зобов'язань за укладеним між ними договором від 25.04.2016р. № 25/04/2016, а саме, зобов'язань щодо своєчасної і в повному обсязі оплати поставленого товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на котру, на підставі п. 5.3 договору, нараховано пеню та здійснено нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.01.2017р. позов товариства з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ задоволено повністю, стягнуто з дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь товариства з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ грошові кошти в загальній сумі 710639 (сімсот десять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 54 коп., із яких: 587702 (п'ятсот вісімдесят сім тисяч сімсот дві) грн. 39 коп. - основний борг; 73357 (сімдесят три тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 36 коп. - пеня; 7439 (сім тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. - 3 % річних; 42140 (сорок дві тисячі сто сорок) грн. 79 коп. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 10659 (десять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 59 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.01.2017р. Дочірнє підприємство Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України подало апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить рішення господарського суду Миколаївської області від 26.01.2017р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові до ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ про стягнення грошових коштів в загальній сумі 710639грн. 54коп., з яких: 587702грн. 39коп. - основний борг; 73357грн. 36коп. - пеня; 7439грн. - 3 % річних; 42140грн. 79коп. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат сплати судового збору у сумі 10659грн. 59коп. відмовити в повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на наступне:

- суд визнав обставини встановленими, тоді як вони не доведені у встановленому господарським процесуальним законом порядку;

- рішення суду, яке виносилось за відсутності представника відповідача, на його адресу направлено не було;

- позивачем здійснено поставку бітуму та мазуту відповідачу за значно завищеними цінами, у порівнянні з ринковими, що свідчить про можливість відшкодування різниці вартості цін на користь ДП Миколаївський облавтодор .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2017р. (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Дібрової Г.І., Ліпчанської Н.В.) прийнято апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до провадження та розгляд апеляційної скарги призначено на 12.06.2017р. об 11:30.

Розпорядженням керівника апарату суду № 449 від 09.06.2017р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ліпчанської Н.В. з 06.06.2017р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.06.2017р., сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Діброва Г.І., Жеков В.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2017р. (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Дібрової Г.І., Жекова В.І.) прийнято апеляційну скаргу до провадження з призначеним розглядом на 12.06.2017р. об 11:30.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2017р. розгляд апеляційної скарги по справі № 915/1309/16 відкладено на 26.06.2017р. о 12:00.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25.04.2016р. між Дочірнім підприємством Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та Товариством з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ укладено договір № 25/04/2016 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ зобов'язується постачати ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України бітум, мазут, паливно - мастильні матеріали та інші матеріали і товари, узгодженими партіями, а Покупець зобов'язується його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з Постачальником. Кількість та асортимент Товару, для постачання за цим договором визначається відповідно до заявок покупця.

Згідно п. 1.2. Договору, одиниця виміру: тонни, кілограми, літри, метри або інші одиниці виміру, зазначається в виписаних документах-рахунках, видаткових накладних, податкових накладних.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що якщо за результатами приймання якість Товару не відповідає технічним умовам, іншій документації, то Покупець (ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ) має право відмовитися від приймання Товару з настанням наслідків, передбачених статтею 678 ЦК України.

Як зазначено в п. 3.1. Договору, відвантаження кожної партії Товару проводиться протягом 4-х календарних днів після отримання Постачальником заявки на партію Товару.

Датою поставки Товару вважається дата отримання цього Товару Покупцем, та одночасного надання Постачальником Покупцю документів вказаних в п. 5.2 цього Договору (п. 3.5. Договору).

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. Договору, загальна вартість договору (в тому числі з урахуванням вартості автоперевезення та перевезення залізницею) складає 10 100 000грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ. Ціна за одиницю Товару встановлюється в національній валюті України та є динамічною. Вартість товару визначається Постачальником за погодженням з Покупцем за п'ять робочих днів до постачання цього товару.

Згідно п. 4.3. та п. 4.4. Договору, Покупець (ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ) здійснює оплату Товару відповідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 45-ти календарних днів після отримання товару та виконання п. 5.2. Договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура від Постачальника. Оплата Товару, що постачається, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів, в національній валюті України, на банківський рахунок Постачальника (ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ ).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві такі документи на товар, що постачається:

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну;

- товарно-транспортну накладну (за потреби);

- залізничну накладну (за потреби).

Згідно п. 5.3. Договору, за прострочення терміну оплати, вказаного в п. 4.3. на поставку для кожної партії Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого Товару за кожний день прострочення, діючої у період прострочення платежу.

Згідно п. 5.4. Договору, за невчасне постачання товару, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми непоставленого Товару за кожний день прострочення поставки, діючої у період прострочення платежу.

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності та вступає в силу з дати його укладання і підписання сторонами та діє до повного виконання всіх зобов'язань, що випливають з цього договору (п. 8.4 Договору).

Додатковою угодою від 25.04.2016р. до Договору № 25/04/2016 від 25.04.2016р. пункт 3 доповнено п.п. 3.2.2. та викладено його в наступній редакції Постачання товару також може здійснюватися Постачальником , власним або найманим автотранспортом, за рахунок Покупця , при цьому вартість перевезення вантажу входить до вартості товару що постачається.

На виконання умов договору у червні-липні 2016 року ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ , за заявками ДП Миколаївський облавтодор , поставлено останньому товари загальною вартістю 709 440,10 грн.:

1) згідно заявки від 30.05.2016р. № 03 (а.с. 34):

- бітум марки БНД 70/100 в кількості 24,570 т на суму 235 872,00грн. та залишок важкий від переробки газового конденсату в кількості 24,000 т на суму 235 200,10грн. , отримання яких відповідачем підтверджується відповідними видатковими накладними від 24.06.2016р. № РН-0000034 на суму 235 872,00грн. та від 29.06.2016р. № РН-0000035 на суму 235 200,10грн. (а.с. 36, 39), підписаними представником покупця ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від 01.06.2016р. № 064 (а.с. 35), а також товарно-транспортними накладними від 24.06.2016р. серії 01 АААА № 458532 та 29.06.2016р. серії 01 АААА № 458533 (а.с. 37, 40);

2) згідно заявки від 29.06.2016р. № 03 (а.с. 42):

- бітум БНД 70/100 в кількості 24,830 т на суму 238 368,00грн. , отримання якого відповідачем підтверджується видатковою накладною від 01.07.2016р. № РН-0000036 на суму 238 368,00грн. (а.с. 45), підписаною представником покупця ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від 01.07.2016р. № 81 (а.с. 43), та товарно-транспортною накладною від 01.07.2016 р. серії 01 АААА № 458534 (а.с. 46).

22.06.2017р. на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ до суду надано копії видаткових накладних, довіреностей та товарно-транспортних накладних, відповідно до яких ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ було поставлено відповідачу товар: бітум, паливо дизельне, мазут на загальну суму 7 416 334,39грн. Надані до суду видаткові накладні містять підписи представників ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ та ДП Миколаївський облавтодор , та підписи скріплені печатками зазначених підприємств.

На оплату поставленого товару ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ виставлено ДП Миколаївський облавтодор рахунки-фактури.

Відповідно до поданих позивачем звітів про дебетові та кредитні операції по рахунку позивача за період 01.04 - 31.10.2016 р. (а.с. 54-68) та акту звірки взаєморозрахунків сторін за період 25.04.2016р. по 31.10.2016р. (підписаного ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ та ДП Миколаївський облавтодор , та скріпленого печатками обох підприємств) (а.с. 53), відповідачем частково сплачено позивачу суму заборгованості у розмірі 6 828 632,00грн.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 25/04/2016 від 25.04.2016р. виникла заборгованість, яка станом на 31.10.2016р. становить 587 702,39грн. (останній платіж за поставлений товар здійснено 16.08.2016р.)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції доказів спростування суми заборгованості у розмірі 587 702,39грн. - не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.ст. 526, 525, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Чинним законодавством передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 1 ст. 202, ч.ч. 1, 3-5 ст. 203 ЦК України). Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Укладений сторонами у справі правочин (договір) відповідає зазначеним вище вимогам, його дійсність сторонами не оспорюється. Поставлені за договором товари відповідачем прийнято без зауважень та у відповідності до умов договору, при цьому погоджено зазначені у видаткових накладних ціни на товар. Крім того, вартість поставленого товару не перевищує загальну вартість договору, визначену в п. 4.1 договору. Отже, поставки товару відбулися у відповідності до умов укладеного сторонами у справі договору та чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що основний борг який виник на підставі договору № 25/04/2016 від 25.04.2016р. (за поставлений товар) повністю підтверджено матеріалами справи та позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері: господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних простроченої суми , якщо законом або договором не передбачений інший розмір відсотків.

При поданні позовної заяви (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) Товариством з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ заявлено до стягнення суму 3% річних у розмірі 7 439,00грн.

Колегією суддів апеляційного господарського суду перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що розрахунок 3% річних здійснено вірно, тому заявлена сума у розмірі 7 439,00грн. підлягає стягненню з відповідача.

Згідно абз. 5, 6 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ в позовній заяві (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) заявлено до стягнення суму збитків від інфляції у розмірі 42 140,79грн., розрахунок якої також перевірено апеляційним судом, та визнано арифметично вірним, тому заявлена сума збитків від інфляції 42 140,79грн. підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується заявленої ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ пені у розмірі 72 279,30грн., колегія суддів зазначає:

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно умов договору, за прострочення терміну оплати поставленого товару, вказаного у п. 4.3 на поставку для кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період прострочення платежу, від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення (п. 5.3 договору).

Викладена умова договору не суперечить приписам чинного законодавства, яким закріплено свободу договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України, ч. 4 ст. 179 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань установлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (зі змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. ст. 1, 3 Закону).

У відповідно до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Колегією суддів апеляційного господарського суду перевірено розрахунок пені наданий ТОВ СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ за прострочення ДП Миколаївський облавтодор оплати поставленого товару, нарахованої на суми прострочень: по поставці від 24.06.2016 р. - за період 09.08.2016 р.-17.01.2017 р. у сумі 14715 грн. 47 коп.; по поставці від 29.06.2016 р. - за період 14.08.2016 р.-17.01.2017 р. у сумі 29325 грн. 89 коп.; по поставці від 01.07.2016 р. - за період 16.08.2016 р.-17.01.2017 р. у сумі 29316 грн., а всього в сумі 73357 грн. 36 коп. Встановлено, що розрахунок пені здійснено вірно, тому заявлена сума пені у розмірі 73 357,36грн. підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується посилань відповідача про завищення позивачем вартості поставленого бітуму та мазуту, а відповідно можливість відшкодування різниці вартості цін на користь ДП Миколаївський облавтодор , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ до дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення грошових коштів за неналежне виконання зобов'язань за договором № 25/04/2016 від 25.04.2016р.

Посилання відповідача про завищення позивачем вартості поставленого бітуму та мазуту як заперечення на позовні вимоги стосовно їх розміру не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки не відповідають дійсним обставинам по справі та правовим нормам, якими врегульовані відносини між сторонами.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Умовами договору між сторонами визначено, що вартість товару визначається Постачальником за погодженням з Покупцем за п'ять робочих днів до постачання цього товару. Факти постачання позивачем спірного товару та прийняття його відповідачем підтверджено належними доказами у справі, що свідчить про те, як покупець товару в особі відповідача за п'ять робочих днів до постачання погодив в установленому договором порядку конкретну вартість партії товару. У зв'язку з виконанням умов договору в частині поставки товару ст. 632 ЦК забороняє сторонам змінювати ціни на фактично поставлений товар.

Що стосується можливості відшкодування різниці вартості цін на користь ДП Миколаївський облавтодор під час розгляду даної справи, то з цього приводу колегія суддів приймає до уваги наступне:

Статтею 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

В матеріалах справи № 915/1309/16 відсутні будь-які відомості щодо звернення відповідача до суду із зустрічним позовом про стягнення з позивача відшкодування різниці вартості цін на користь ДП Миколаївський облавтодор .

В свою чергу відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В даному випадку відповідач, керуючись нормами Господарського процесуального кодексу України, має право звернутись до суду з відповідними позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ щодо відшкодування різниці вартості цін на користь ДП Миколаївський облавтодор . Одеський апеляційний господарський суд позбавлений права, виходячи із предмету розгляду справи, розглядати питання щодо відшкодування ДП Миколаївський облавтодор різниці вартості цін під час апеляційного провадження, оскільки дані вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Що стосується посилань апелянта на той факт, що рішення суду виносилось за відсутності представника відповідача, на його адресу направлено не було, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне:

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України:

Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала , в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі .

Вступна та резолютивна частина рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 915/1309/16 була оголошено у судовому засіданні 24.01.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні 18.01.2017р. було оголошено перерву до 24.01.2017р. о 10 год. 30 хв.

Відповідно до протоколу судового засідання від 18.01.2017р. по справі № 915/1309/16, у судовому засіданні 18.01.2017р., під час оголошення перерви на 24.01.2017р., приймали участь представник позивача - ОСОБА_8 (дов. від 12.12.2016 р.) та представник відповідача - ОСОБА_9 (дов. від 04.01.2016 р. № 8). Тобто, і представник позивача і представник відповідача були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання. Окрім того, в матеріалах справи міститься повідомлення від 18.01.2017р. в якому зазначено, що по справі № 915/1309/16 оголошено перерву на 24.01.2017р. о 10 год. 30 хв., про що повідомлено сторін у судовому засіданні, та міститься підпис представника відповідача - ОСОБА_9 (а.с.136).

Згідно протоколу судового засідання від 24.01.2017р. по справі № 915/1309/16, у судове засідання 24.01.2017р. представник відповідача не з'явився, тобто не скористався своїми правами, передбаченими нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у судовому засіданні, подання доказів, дослідженні доказів, заявлення клопотань, подання усних та письмових пояснень господарському суду, надання доводів і міркувань з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, надання заперечень проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.

Статтею 87 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що під час оголошення рішення у судовому засіданні 24.01.2017р. приймав участь лише представник позивача - ОСОБА_8

Як вбачається зі зворотнього боку рішення господарського суду Миколаївської області від 24.01.2017р. по справі № 915/1309/16, господарським судом відповідно до вимог ст. 87 Господарського процесуального кодексу України було направлено лише один примірник рішення - 26.01.2017р. Також в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого 26 січня 2017р. господарським судом Миколаївської області на адресу Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України було направлено копію рішення господарського суду Миколаївської області від 24.01.2017р. по справі № 915/1309/16, та відповідачем отримано - 30.01.2017р. (а.с. 149).

Таким чином, доводи апелянта щодо неотримання копії рішення господарського суду Миколаївської області від 24.01.2017р. по справі № 915/1309/16 спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведене, а відтак судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

За таких обставин підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для зміни чи скасування рішення господарського суду, відсутні.

08.06.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ до Одеського апеляційного господарського суду надано відзив, в якому позивач окрім іншого просить стягнути з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 10 000,00грн.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Вартість послуг правової допомоги у господарській справі № 915/1309/17 була сплачена позивачем адвокатському бюро ОСОБА_5 і партнери у розмірі 10 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 194 від 23.05.2017р.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на правову допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00грн. є співрозмірними, підтвердженими відповідними документами та підлягають стягненню з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.01.2017р. по справі № 915/1309/16 залишити без змін.

Стягнути з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (54029, вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 31159920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СНАБСЕРВІС-КОМПАНІ (54017, вул. Радянська, 12-Б, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 39754407) 10 000,00грн. витрат на правову допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ в установленому Законом України Про виконавче провадження порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_3