Ухвала

від 22.06.2017 по справі 759/7376/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 червня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року,

за участі: прокурора власника майна представника ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти: українська гривня на загальну суму 8 600 (вісім тисяч шістсот) гривень, долар США на загальну суму 265 (двісті шістдесят п`ять), євро на загальну суму 4 030 (чотири тисячі тридцять), які оглянуті відповідно до протоколу огляду від 16 травня 2017 року та були вилучені 15 травня 2017 року.

Як вбачається з ухвали, слідчий суддя вказав, що з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та збереження речових доказів, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити передбачений законом строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року, скасувати ухвалу слідчого судді та зобов`язати відповідальних осіб органу досудового розслідування, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, повернути вилучене майно представнику володільця - адвокату ОСОБА_5 .

Адвокат в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини, зазначає, що підстави передбачені ст. 170 КПК України для накладення арешту на зазначені грошові кошти, відсутні.

Так, як зазначає адвокат, слідчим суддею не врахованого того, що власник кабінету № 6, розташованого на другому поверсі нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполева, 16, є ОСОБА_6 , яка не є службовою особою ТОВ «Теплоенергокомплект», слідчим суддею не надано дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях, котрі знаходяться безпосередньо в її користуванні, в ухвалі слідчого судді від 12 травня 2017 року про надання дозволу на проведення обшуку не зазначено, що для виконання завдань кримінального провадження вимагається виявлення та вилучення майна, в тому числі й грошових коштів, володільцем якого є ОСОБА_6 .

На думку адвоката, враховуючи вищевказаний перелік майна неможливо детально встановити, яке саме значення для кримінального провадження мають вказані речі та грошові кошти, що були вилучені у ОСОБА_6 під час проведення обшуку 15 травня 2017 року в кабінеті № 6, який належить на праві власності та знаходиться в безпосередньому користуванні ОСОБА_6 .

Суд залишив поза увагою те, що стороною обвинувачення до клопотання про накладання арешту не додано належних і допустимих доказів про те, що вилучені під час обшуку грошові кошти відносяться до предметів вилучених з обігу, або доказів підтверджуючих легалізацію проведеного обшуку, що, на думку представника, призвело до необ`єктивного сприйняття обставин справи слідчим суддею і як наслідок прийняття передчасного рішення про арешт майна.

Автор апеляційної скарги зазначає, що вилучені грошові кошти не містить на собі жодних ознак, притаманних речовим доказам, не стосується предмету доказування у кримінальному провадженні, як наслідок вилучені та арештовані безпідставно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та її представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора щодо необхідності залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно було розглянуто судом у відсутність власника майна та його представників, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущений.

Як вбачається з матеріалів провадження, Київською місцевою прокуратурою № 8 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості якого 07 лютого 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32017100080000017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Теплоенергокомплект» (код ЄДРПОУ 23390015) в період з 01 січня 2015 року по 31 жовтня 2016 року за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ «Маркон» (код ЄДРПОУ 30572728), ПП «НВП «Радо» (код ЄДРПОУ 30972374), ДП «Технотек» (код ЄДРПОУ 33445716), ТОВ «СТБ-Партнер» (код ЄДРПОУ 34293547), ТОВ «Ніка Голд Строй» (код ЄДРПОУ 39557603), ТОВ «Оферт Груп» (код ЄДРПОУ 40147989), ТОВ «Кайсан Баум» (код ЄДРПОУ 39812222) та ТОВ «Торг-Пром-Сервіс» (код ЄДРПОУ 38290005), які підконтрольні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , занизили податок на додану вартість на загальну суму 3 953 635,03 грн., що підтверджується дослідженням ГУ ДФС у Київській області № 150/10-36-16-00-14/23390015 від 05 грудня 2016 року.

15 лютого 2017 року на виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва про проведення обшуку за адресою розташування офісного приміщення ТОВ «Теплоенергокомплект» (код ЄДРПОУ 23390015), яке згідно з відомостями з Київського міського Бюро Технічної Інвентаризації на праві власності належить ОСОБА_6 та фактично знаходиться на другому поверсі трьох-поверхової нежитлової споруди, що за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 16 відшукано та вилучено грошові кошти наступної валюти та номіналом: Українська гривня на загальну суму 8 600 (вісім тисяч шістсот); долар США на загальну суму 265 (двісті шістдесят п`ять); євро на загальну суму 4 030 (чотири тисячі тридцять).

Вказані грошові кошти перед їх вилученням пред`явлені понятим та всім учасникам слідчої дії та в подальшому поміщені до поліетиленового пакету, а також опечатані печаткою «Для Пакетів №1* Слідче управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі* Головне управління ДФС у м Києві» з підписами прокурора, слідчого, о/у, присутніх та понятих.

16 травня 2017 належним чином оглянуто та встановлено цілісність та комплектність вилучених грошових коштів.

Разом з тим, винесено постанову про визнання вказаних грошових коштів речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

17 травня 2017 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_7 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вищезазначені грошові кошти.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року вказане клопотання прокурора задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону в дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32017100080000017, про накладення арешту на грошові кошти, які були вилучені 15 травня 2017 року слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та збереження речових доказів, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на грошові кошти, які були вилучені 15 травня 2017 року за адресою розташування офісного приміщення ТОВ «Теплоенергокомплект», оскільки вони відповідають критеріям ст. 98 КПК України.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначені грошові кошти, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи автора апеляційних скарг про те, що при накладені арешту на грошові кошти слідчим суддею було порушено вимоги статті 173 КПК України, оскільки при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен був врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, не спростовують висновків слідчого судді, зокрема того, що арешт майна з підстав, передбачених частиною 2статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на грошові кошти, які знаходяться на вищевказаних рахунках, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доводи представника власника майна про те, що арешт на грошові кошти ОСОБА_6 накладено безпідставно без наявності правових підстав, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт слідчим суддею накладено правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 170-173 КПК України. При цьому колегія суддів враховує те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування решту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі представник, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти: українська гривня на загальну суму 8 600 (вісім тисяч шістсот), долар США на загальну суму 265 (двісті шістдесят п`ять), євро на загальну суму 4 030 (чотири тисячі тридцять), які оглянуті відповідно до протоколу огляду від 16 травня 2017 року та були вилучені 15 травня 2017 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/796/3002/2017 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1