Рішення

від 25.05.2007 по справі 25/107-07-2642а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/107-07-2642А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2007 р.Справа  № 25/107-07-2642А

   За позовом: Управління ПФУ в Комінтернівському районі  Одеської області

до відповідача: Військового радгоспу  „Гвардійський”

про стягнення  3098 грн.  

Суддя:  Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Шитовська Т.М., начальник управління посвідчення №39 від 15.12.05р.

Від відповідача: не з'явився           

В судовому засіданні 25.05.07рр. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився           

Суть спору: про стягнення з Військового радгоспу  „Гвардійський”  на користь Управління ПФУ в Комінтернівському районі  Одеської області  заборгованість по сплаті пенсії по інвалідності в сумі 3098 грн.   

Позивач на  заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду супровідним листом від 10.05.07р. вх. №10293 витребувані судом документи та нормативне обгунтування заявлених позовних вимог.

Клопотання позивача про поновлення строку позовної давності судом не задоволено, з підстав відсутності об'єктивних підстав для пропущення строку позовної давності.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, заперечень на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторони, суд встановив наступне:

       24.11.93р.  Військовий радгосп  „Гвардійський” зареєстрований в Управлінні ПФУ в Комінтернівському районі  Одеської області   як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.  

Відповідно до  акту  огляду в ВТЕК від 06.10.90р. Геращенко О.А.  визнано інвалідом другої групи, у зв'язку з чим Управлінням ПФУ в Комінтернівському районі  Одеської області, призначено Геращенко О.А.  пенсію по інвалідності  внаслідок трудового каліцтва.

Підставою для призначення Геращенко О.А.  пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва було заподіяння останньому, у зв'язку з недотриманням правил технічної безпеки, з вини відповідача, каліцтва, що підтверджується доданим до матеріалів справи актом про нещасний випадок на виробництві від 05.07.90р.  

Згідно наявних в матеріалах справи довідок Управління ПФУ в Комінтернівському районі  Одеської області, Геращенко О.А. було виплачено Управлінням ПФУ в Комінтернівському районі  Одеської області   за період з жовтня 1999р. по 2002р.  пенсії по інвалідності  внаслідок трудового каліцтва в сумі 3098грн.

Несплата Військовим радгоспом   „Гвардійський” заборгованості  по відшкодуванню пенсій по інвалідності  внаслідок трудового каліцтва в сумі 3098 грн., за період з 1999р. по 2002р.   стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою.

 Відповідно до ст. 23 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 06.12.91р. пенсії  по  інвалідності  призначаються  в   разі    настання інвалідності, що спричинила повну або  часткову  втрату  здоров'я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання;  загального  захворювання  (в  тому  числі  каліцтва,   не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

          Згідно ст. 24, ч.1 ст. 25 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 06.12.91р.      залежно від ступеня втрати здоров'я інваліди  поділяються  на три групи.     Причини  і  групи  інвалідності,  а  також    час    настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затверджуваного  Кабінетом Міністрів України.   Пенсії  по  інвалідності  внаслідок  трудового  каліцтва   чи професійного захворювання (стаття 26) призначаються незалежно  від стажу роботи.

             Статею 26 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 06.12.91р.  передбачено, що інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо  нещасний  випадок,  який  спричинив  інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння:  при виконанні трудових обов'язків (у тому  числі  під  час відрядження), а також при здійсненні  будь-яких  дій  в  інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення;    по дорозі на роботу або з роботи;    на території підприємства, організації або в іншому  місці роботи протягом робочого часу (включаючи і  встановлені  перерви), протягом  часу,  необхідного  для  приведення  в  порядок  знарядь виробництва,  одягу  тощо  перед  початком  або  після  закінчення роботи;  поблизу підприємства, організації або іншого місця  роботи протягом робочого часу (включаючи  і  встановлені  перерви),  якщо перебування там  не  суперечило  правилам  внутрішнього  трудового розпорядку;    при виконанні державних або громадських обов'язків; при виконанні дій по рятуванню людського життя, по охороні державної, колективної та індивідуальної  власності,  а  також  по охороні правопорядку.    Список професійних захворювань затверджується в  порядку,  що визначається Кабінетом Міністрів України.

    Пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах:  інвалідам I групи   - 70 процентів;     інвалідам II групи  - 60 процентів;   інвалідам III групи - 40 процентів заробітку (стаття 64).     Якщо у інвалідів є трудовий стаж, необхідний для  призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах,  то  пенсія  по інвалідності  призначається  в  розмірі  пенсії  за   віком    при відповідному стажі роботи.      Мінімальний розмір пенсії встановлюється на рівні  соціальної пенсії по відповідній групі інвалідності (стаття 94). Мінімальний  розмір  пенсії  особам,  які  стали   інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних  при  захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової  служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням  на  фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку,  а  також  громадянам, яких  необгрунтовано  було  піддано  політичним  репресіям  і    в подальшому  реабілітовано,  інвалідність    яких    пов'язана    з репресіями, встановлюється:   інвалідам I та II груп - у розмірі трьох  мінімальних  пенсій за віком;  інвалідам III групи - у розмірі півтори мінімальних пенсії за віком.  Максимальна  пенсія  не  може  перевищувати  трьох,  а    для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а"  статті 13 і статтею 14 цього Закону, -  чотирьох  мінімальних  пенсій  за віком.     Пенсії інвалідам внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання обчислюються із середнього заробітку на  підприємстві для даної професії ( ст. 29 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 06.12.91р.)

          Відповідно до ч.1  ст. 460 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.07.63 р.     організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані за регресною  вимогою  органу  державного  соціального страхування чи Пенсійного фонду України відшкодувати суми допомоги або пенсій, що виплачені особам, зазначеним у статтях  456  і  457 цього Кодексу

          Згідно  п. 2.1, пп.2.2.1 п.2.2  Інструкції про порядок подання  регресних  вимог підприємствам,   установам, організаціям   і    громадянам   органами  Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду   України  від   16 липня    1996 року N 9-2 підставою  для  подання  відповідачам  регресних   вимог органами Пенсійного фонду України є фактична виплата пенсії,  сума якої підлягає відшкодуванню за  регресною  вимогою,  та  наявність документів, що  стверджують вину відповідача у заподіянні каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або стверджують заподіяння  каліцтва з підстав,  передбачених  статтею  450  Цивільного кодексу України  громадянину,  якому  в  зв'язку  з  цим  виплачується згадана пенсія. Відшкодуванню за регресними вимогами органів  Пенсійного фонду підлягають: Призначені відповідно до Закону України "Про  пенсійне забезпечення" та фактично виплачені за рахунок  коштів Пенсійного  фонду  України  суми  трудових  пенсій по інвалідності (внаслідок  трудового  каліцтва,  професійного   захворювання   та каліцтва, не пов'язаного з роботою), в разі втрати годувальника, а також суми соціальних пенсій,  що виплачуються внаслідок каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідам, які не мають права на трудову пенсію.

      Пунктом 2.5. Інструкції про порядок подання  регресних  вимог підприємствам,   установам, організаціям   і    громадянам   органами  Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду   України  від   16 липня  1996 року N 9-2  передбачено, що доказами  вини  відповідача  або   доказами   заподіяння каліцтва з  підстав,  передбачених  статтею 450 Цивільного кодексу України є: Рішення   власника   підприємства,   організації   або уповноваженої ним особи про виплату потерпілому  відшкодування  за заподіяну працівникові шкоду. Акт про нещасний випадок на виробництві. Висновок   технічного   інспектора  або  іншої  особи, відповідальної за охорону праці, що стверджує вину відповідача. Вирок  чи  рішення  суду,  що  набрали  законної сили, постанова прокурора,  постанова органів попереднього  слідства  чи дізнання, що стверджують вину відповідача. Інші документи або показання свідків, що підтверджують вину відповідача  або заподіяння каліцтва з підстав,  передбачених статтею 450 Цивільного кодексу України.

          Враховуючи вищевикладене, та з огляду на подані позивачем довідки які підтверджують оплату пенсії по інвалідності та акт про нещасний випадок на виробництві від 05.07.90р., суд вбачає,  наявність заборгованості  відповідача по відшкодуванню пенсії по інвалідності  внаслідок трудового каліцтва в сумі 3098грн.

           Однак, в процесі розгляду справи судом встановлено, що позивачем при подачі даного позову не дотримано положення п. 3.13. Інструкції про порядок подання  регресних  вимог підприємствам,   установам, організаціям   і    громадянам   органами  Пенсійного фонду України,  затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду   України  від   16 липня   1996 року N 9-2, із змісту якої вбачається, що   регресні  вимоги  подаються  у  межах  строків позовної давності, визначених відповідно до статей 71-79 Цивільного кодексу України. Строк позовної давності обчислюється з дня початку фактичної виплати пенсії.

          Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.07.63 р. загальний строк для захисту права за  позовом  особи,  право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки

Статтею 76,77 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.07.63 р. передбачено, що  перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.  Винятки  з цього правила, а також  підстави  зупинення  і  перериву  перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу  РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу. Зміна осіб у зобов'язанні не  тягне  за  собою  зміни  строку позовної давності.

Позовна  давність  застосовується  судом,   арбітражем    або третейським судом незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову  є підставою для відмови в позові.      Якщо  суд,  арбітраж  або  третейський  суд  визнає  поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту                  ( ст. ст. 75, 80 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.07.63 р.)

      Відповідно до ст. 257, ч.1 ст. 260 Цивільного Кодексу  України в редакції від 16.01.03р.   загальна позовна давність  встановлюється тривалістю у  три роки. Позовна  давність  обчислюється  за  загальними  правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

          Згідно ч.6 ст. 261 Цивільного Кодексу  України в редакції від 16.01.03р. за регресними  зобов'язаннями  перебіг  позовної  давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

          З огляду на те, що встановлені судом при розгляді даного господарського спору порушенні права позивача виникли до набрання чинності Господарського кодексу України  в редакції від 16.01.03 р. та Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. і регулювались нормами чинного на той час Цивільного кодексу в редакції від 18.07.63 р., при вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з врахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГК України.

 Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що позивач звернувся  до господарського суду з позовною заявою 29.03.07р. тоді як строк позовної давності для пред'явлення позову до Військового радгоспу  „Гвардійський”  на користь Управління ПФУ в Комінтернівському районі  Одеської області  заборгованість по сплаті пенсії по інвалідності в сумі 3098 грн.   закінчився 01.01.05р. та не надав  суду доказів  наявності поважних причин пропуску строку позовної давності, оскільки звільнення начальника управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області та призначення нового не є підставою для зміни порядку обчислення строку позовної давності за регресними вимогами, у суду відсутні підстави для задоволення заявленого позивачем позову про стягнення з Військового радгоспу  „Гвардійський”  заборгованості по сплаті пенсії по інвалідності в сумі 3098 грн., у зв'яку з чим суд відмовляє   в задоволенні заявлених  позивачем позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                 ВИРІШИВ:

      1. Відмовити в позові  повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя