Постанова

від 15.05.2007 по справі 15/129-07-3058а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/129-07-3058А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "15" травня 2007 р. Справа  № 15/129-07-3058А

  16 год. 25 хв.                                                                                   м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді                         Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –                              Зурман А.Ф.,

від відповідача -                            Нестерова М.В.                                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Простор” до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про зобов'язання виконати певні дії,

    ВСТАНОВИВ:  

Приватне підприємство „Простор” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області видати йому і підписати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 954385, посилаючись на наступне.

24  грудня 1999 року рішенням № 25 другої сесії 23 скликання Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області “Про видачу державного акта на право постійного користування землею  приватному малому підприємству „Простор”, на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області” було вирішено видати державний акт на право постійного користування землею малому приватному підприємству „Простор” на площі 7,4 га для експлуатації фактично існуючої автостоянки і господарських будівель на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

На підставі зазначеного рішення 06 березня 2000 року Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області малому приватному підприємству „Простор” був  виданий Державний акт на право постійного користування землею для експлуатації автостоянки та господарських будівель за № р-14-18.

23 грудня 2003 року між Приватним підприємством „Простор” та Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення  № 2863, згідно якого        відповідач на підставі свого розпорядження № 905 від 16.12.2003 року продав, а позивач придбав земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розміром 0,5166 га, яка знаходиться у віданні Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, розташовану за адресою: Таїровська сільрада, вул. Генерала Петрова, ділянка 37 Овідіопольського району Одеської області.

Так, земельна ділянка була виділена в натурі ПП „Простор” на підставі Державного акту на право постійного користування № Р-14-18 від 06.03.2000 року, виданого згідно рішення Таїровської с/ради від 24.12.1999 року за № 25/12-ХХІІІ, для експлуатації автостоянки та господарських будівель.

Також згідно умов вищезазначеного договору купівлі-продажу вказану земельну ділянку було продано позивачу  за 105696,36 грн., з яких 5696,36 грн. ПП „Простор” зобов'язався протягом 10 банківських днів після нотаріального посвідчення договору перерахувати на спеціальний бюджетний рахунок ВДК у Овідіопольському районі №33118400800360 УДК в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації платежу –33010000, код одержувача платежу 22508650. Решту суми вартості ПП „Простор” зобов'язався сплачувати щоквартально, з 01.01.2004 року до 31.12.2008 року рівними частками по 5000 грн., на загальну суму 100 000 гривень.

Так, позивачем була сплачена повна вартість вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою Відділення державного казначейства у Овідіопольському районі Одеської області від 08 червня 2006 року за номером 161 про надходження грошових коштів від продажу землі. У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з вимогами про видачу Державного акта на право власності на придбану позивачем земельну ділянку. Однак, відповідачем було відмовлено позивачу у видачі зазначеного Державного акту.

Таким чином, позивач вважає, що у урахуванням повної оплати позивачем вартості земельної ділянки відмова відповідача у видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку є порушенням чинного законодавства та прав позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 квітня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/129-07-3058А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19 квітня 2007 р. у справі № 15/129-07-3058А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд зобов'язати Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області підписати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 954385.

Відповідач письмові заперечення проти позову не надав, проте у судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, оскільки вважає їх необґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи господарський суд дійшов наступних висновків.

24  грудня 1999 року рішенням № 25 другої сесії 23 скликання Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області “Про видачу державного акта на право постійного користування землею  приватному малому підприємству „Простор”, на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області” було вирішено видати державний акт на право постійного користування землею малому приватному підприємству „Простор” на площі 7,4 га для експлуатації фактично існуючої автостоянки і господарських будівель на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

На підставі зазначеного рішення 06 березня 2000 року Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області був виданий малому приватному підприємству „Простор” Державний акт на право постійного користування землею для експлуатації автостоянки та господарських будівель за № р-14-18.

23 грудня 2003 року між Приватним підприємством „Простор” та Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення  №  2863, згідно якого Овідіопольською райдержадміністрацією на підставі свого розпорядження № 905 від 16.12.2003 року була продана, а позивачем ПП „Простор” придбана у власність для експлуатації належних позивачу автостоянки та господарських будівель земельна ділянка несільськогосподарського призначення розміром 0,5166 га, яка знаходиться у віданні Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та розташована за адресою: Таїровська с/рада, вулиця Генерала Петрова, ділянка 37 Овідіопольського району Одеської області. Згідно договору земельна ділянка виділена в натурі ПП „Простор” на підставі Державного акту на право постійного користування № Р-14-18 від 06.03.2000 року, виданого згідно рішення Таїровської с/ради від 24.12.1999 року за № 25/12-ХХІІІ, для експлуатації автостоянки та господарських будівель.

Також відповідно до умов договору вартість проданої земельної ділянки згідно експертної оцінки склала 105696,36 грн., з яких 5696,36 грн. ПП „Простор” зобов'язалось протягом 10 банківських днів після нотаріального посвідчення договору перерахувати на спеціальний  бюджетний рахунок ВДК у Овідіопольському районі №33118400800360 УДК в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації платежу –33010000, код одержувача платежу 22508650, а решту суми вартості земельної ділянки ПП „Простор” зобов'язалось сплачувати щоквартально: з 01.01.2004 року до 31.12.2008 року рівними частками по 5000 грн., на загальну суму 100 000 гривень.

Крім того, згідно п. 3.1 вищевказаного договору відповідач зобов'язався оформити відповідний Державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку на ім'я позивача після повного розрахунку за земельну ділянку.   

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови договору були виконані повністю, а саме: позивачем було сплачено повну вартість земельної ділянки за договором, що  підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 119 від 16.12.2003 р. на суму 5696,36 грн.; № 27 від 10.03.2004 р. на суму 5 000,00 грн.; № 38 від 09.04.2004 р. на суму 5 000,00 грн.; № 60 від 23.06.2004 р. на суму 5 000,00 грн.; № 92 від 10.09.2004 р. на суму 5 000,00 грн.; № 106 від 27.10.2004 р. на суму 5 000,00 грн.; № 139 від 12.01.2005 р. на суму 5 000,00 грн.; № 20 від 17.02.2005 р. на суму 5 000,00 грн.; № 33 від 29.03.2005 р. на суму 5 000,00 грн.; № 65 від 21.06.2005 р. на суму 5 000,00 грн.; № 91 від 18.08.2005 р. на суму 5 000,00 грн.; № 110 від 20.10.2005 р. на суму 10 000,00 грн.; № 124 від 21.11.2005 р. на суму 5 000,00 грн.; № 10 від 18.01.2006 р. на суму 5 000,00 грн.; № 32 від 20.03.2006 р. на суму 5 000,00 грн.; № 59 від 29.05.2006 р. на суму 5 000,00 грн.; № 60 від 05.06.2006 р. на суму 20 000,00 грн., а також довідкою Відділення державного казначейства у Овідіопольському районі Одеської області від 08 червня 2006 року за номером 161 про надходження грошових коштів від продажу землі.

Так, 13.06.2006 року ПП „Простор” було подано заяву голові державної адміністрації Чегодар Н.А про видачу державного акта на викуплену земельну ділянку. У зв'язку з цим  відповідач звернувся до директора „Одеської регіональної філії Державного центру ДЗК” з листом від 30.06.2006 р. № 1/23/01-1644, в якому просив у зв'язку з повною сплатою коштів за земельну ділянку виготовити технічну документацію щодо видачі державного акта на право власності на землю ПП „Простор” для експлуатації автостоянки та господарських будівель на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району (за межами населених пунктів) згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Також 13.02.2007 року ПП „Простор” звернувся до відповідача і заявою про підписання Державного акту на право власності на земельну ділянку ПП „Простор” (серія ЯГ № 954385), що знаходиться за адресою: Таїровська с/р, вул. Генерала Петрова, 37 Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), згідно Інструкції 2-14 про видачу державних актів, затвердженою Верховною Радою України.

Однак, листом від 27.02.2007 р. № 1/23/01-473 Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області повідомила позивача про те, що земельна ділянка, площею 0,5166 га, на яку оформлюється державний акт на правло власності на земельну ділянку, відповідно до Постанови Верховної Ради України „Про зміну меж міста Одеси Одеської  області” від 07 лютого 2002 року № 3064-Ш включена до меж міста Одеси; але до зняття з обліку в районі по формі „6 зем” цієї земельної ділянки прийняте розпорядження голови райдержадміністрації від 16.12.2003 р. № 905 та сплачена її вартість в повному обсязі, тому відповідно до пункту 2.14 Інструкції з видачі державних актів райдержадміністрація і відповідний територіальний орган земельних ресурсів повинні підписати та видати ТОВ „Простор” державний акт на право власності на землю. При цьому у зазначеному листі райдержадміністрація пропонує проектній землевпорядній організації замінити бланк державного акта, який зіпсований та оформити його належним чином в районі.

Однак, на думку суду, враховуючи те, що позивачем була повністю сплачена вартість земельної ділянки, відмова відповідача у підписанні Державного акта на право власності на придбану позивачем земельну ділянку є необґрунтованою.

Згідно ст. 78 Земельного Кодексу України право власності на землю –це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 82 Земельного Кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Статтею  116 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.  

Згідно ст. 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Також у частині 3 цієї ж зазначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Так, враховуючи вищезазначене, відсутність зареєстрованого державного акта на право власності на земельну ділянку не дає можливості позивачеві приступати до використання земельної ділянки. При цьому слід зазначити, що право власності на земельну ділянку було набуто на законних підставах у відповідності зі ст.116 Земельного Кодексу України, а саме: право користування земельною ділянкою та право власності на земельну ділянку позивачем придбано на підставі розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області від 16.12.2003 р. за номером 905 та відповідно до укладеного з відповідачем договором.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що  право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як зазначено в пункті 3.1. договору купівлі-продажу від 23.12.2003 р., що продавець гарантує, що земельна ділянка є у його власності і він має законні повноваження передавати у власність покупцю, на умовах, зазначених у цьому договорі; жодна із умов та жодне із положень цього договору не порушує чинного законодавства України; також продавець зобов'язаний оформити відповідний Державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку на ім'я Покупця після повного розрахунку за земельну ділянку.

Крім того, в пункті 3.2. вказаного договору купівлі-продажу визначено, що позивач має право отримати відповідний Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно ст. 161 Цивільного кодексу Української РСР (діючого на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу від 23.12.2003 р.) зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений термін у відповідності з вказівками закону чи договору.

Відповідно до ст. 162 Цивільного кодексу Української РСР одностороння відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

За змістом ст. 629 діючого Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, але Відповідач свого обов'язку щодо оформлення Державного акта на право власності на зазначену земельну ділянку не виконав, не зважаючи на те, що Позивач повністю сплатив вартість цієї земельної ділянки, чим порушив умови договору та право Позивача.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також згідно ст. 128 Земельного кодексу України, якою визначено порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної , міської ради. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову у продажу із зазначенням причин відмови. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної , міської ради про продаж  земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Більше того, часиною 7 ст. 128 Земельного Кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Щодо посилань відповідача у своєму листі від 27.02.2007 р. на зміну меж міста Одеси,  то, на думку суду, вони є необґрунтованими, оскільки згідно ч. 3 ст. 173 Земельного кодексу України включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками. Таким чином, зазначена відповідачем в листі зміна меж міста Одеси не може впливати на право власності позивача на придбану ним земельну ділянку.

До того ж згідно Інструкції „Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі” від 04.05.1999 року порядок складання державного акта завершується заповненням бланка державного акта.

Пунктом 2.9 вказаної Інструкції передбачено, що заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації.

Згідно п. 2.14 цієї ж Інструкції державний акт на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (постійне користування), та відповідним державним органом земельних ресурсів.

Пунктом 3.1 Інструкції встановлено, що державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Також в пункті 3.2 Інструкції  вказано, що державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру  державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Таким чином, Інструкція не пов'язує оформлення Державного акта із зняттям з обліку по формі 6 зем земельної ділянки з однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною  1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. А згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність свої відмови позивачу у підписанні Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ 954384 як державного органу, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (постійне користування).      

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Простор” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Приватного підприємства „Простор” до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області задовольнити.

2.          ЗОБОВ'ЯЗАТИ Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області підписати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 954385.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 21 травня 2007 р.

                             Суддя