Постанова

від 27.06.2017 по справі 816/1802/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1802/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до відповідачів 1. Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області 2. Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лаваль" про зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

11.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (надалі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Лубенська ОДПІ), Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - Лубенський МР ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лаваль" (надалі - ТОВ фірма "Лаваль") про ( з урахуванням уточнень від 27.03.2017):

- зобов'язання посадових осіб Лубенської ОДПІ вилучити з об'єктів обтяження податкової застави в частині нерухомого майна, а саме: приміщення майстерні літ. "Д-2" загальною площею 297 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (ОСОБА_2), будинок 4 та вилучити з Єдиного реєстру рухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 2571685 від 01.06.2012, 96БОВД50ГБ, ЕД537888Г2;

- зобов'язання посадових осіб Лубенського МР ВДВС скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони його відчуження у ВП № 34502672 від 16.10.2012 в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлових будівель: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв.м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (ОСОБА_2), будинок 4, які перебувають згідно з договором іпотеки № РМ-SMED04/003/2008 від 26.02.2008 в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна";

- зобов'язання посадових осіб Лубенського МР ВДВС зняти арешт, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони його відчуження у ВП № 34502672 від 16.10.2012 в частині нерухомого майна, а саме: звільнити з-під арешту нежитлові будівлі: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв. м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (ОСОБА_2), будинок 4, які перебувають згідно з договором іпотеки № РМ-SMED04/003/2008 від 26.02.2008 в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна";

- зобов'язання посадових осіб Лубенського МР ВДВС вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 13122000 від 16.10.2012 в частині нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв.м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (ОСОБА_2), будинок 4, які перебувають згідно з договором іпотеки № РМ-SMED04/003/2008 від 26.02.2008 в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна";

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії та постанова в частині накладення арешту на майно боржника винесені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач, накладаючи арешти на нерухоме майно, не пересвідчився в існування заборони на відчуження нерухомого майна та не повідомив позивача як заставодержателя про накладення таких арештів на предмет іпотеки. До того ж, за твердженням позивача, на предмет іпотеки обтяження не накладається, оскільки відповідно до Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки не підлягає реалізації для примусового виконання рішення. Указаним, за доводами позивача, його позбавлено права, надане Законом України "Про іпотеку", задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Відповідачі та треті особи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2008 між ЗАТ "ОТП Банк" (банк) та ТОВ фірмою "Лаваль" (позичальник) укладено договір про надання кредитної лінії № Crl-SМED04/003/2008 /а.с. 12-15/. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ТОВ фірмою "Лаваль" (іпотекодавець) та ЗАТ "ОТП Банк" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір від 26.02.2008 № РМ-SMED04/003/2008, предметом якого є майно: нежитлові будівлі: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв.м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Червоні Казарми, будинок 4 /а.с. 16-21/. На підставі вказаного договору в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 26.02.2008 зареєстровано заборону на вказане нерухоме майно /а.с. 27/.

Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 ПАТ "ОТП Банк" відступило право на кредитний портфель за кредитним договором № Crl-SМED04/003/2008 від 26.02.2008 та за іпотечним договором від 26.02.2008 № РМ-SMED04/003/2008 позивачу /а.с. 35-44/. Договір про відступлення прав зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 31.03.2011 за № 6670770 /а.с. 28/.

При цьому, згідно з відомостями Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 26-33) вбачається, що 16.10.2012 до вказаного реєстру внесено запис (реєстраційний номер обтяження 13122000) про арешт усього нерухомого майна ТОВ фірми "Лаваль". Указаний запис внесено до реєстру на підставі постанови Лубенського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.10.2012 у виконавчому провадженні ВП № 34502672.

Так, відповідачем-2 надано до суду посвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №34502672, з якого вбачається, що останнє відкрито на підставі виконавчого листа № 2а-1670/4749/12, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 18.09.2012 (боржник - ТОВ "Фірма "Лаваль", стягувач - Лубенська ОДПІ). Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.10.2012 ВП № 34502672 накладено арешт на все майно боржника ТОВ "Фірма "Лаваль" /а.с. 67/. На підставі вказаної постанови до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис /а. с. 26-33/.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) (чинний на момент прийняття оскаржуваної постанови).

За приписами статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 11 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови від 16.10.2012) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також частиною третьою статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Водночас арешт на майно боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду та може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови).

За статтею 57 цього Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Також частиною четвертою статті 63 Закону (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Отже, наявність зареєстрованої іпотеки на спірне майно не позбавляла права державного виконавця приймати постанови про накладення арешту на майно боржника в межах інших виконавчих провадженнях, а лише зобов'язувало державного виконавця повідомити про накладення арешту на нерухоме майно, заставлене третім особам.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, саме про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо державному виконавцю стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, державний виконавець повідомляє заставодержателю та роз'яснює його право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна .

Щодо доводів позивача про наявність переважного права на звернення стягнення на спірне майно та унеможливлення реалізації позивачем свого права іпотекодержателя щодо звернення стягнення на це майно шляхом набуття права власності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно зі статтею 577 цього Кодексу якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

У розумінні абзацу третього частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно зі статтею 3 цього Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 576 цього Кодексу передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, відповідно до зазначених норм законодавства іпотека, як правовий інститут, виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямована на гарантування кредитору - іпотекодержателю права на задоволення своїх вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами (у договорі іпотеки) нерухомого майна за наявності у боржника заборгованості перед кредитором.

Суд звертає увагу, що 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII).

Статтею 51 Закону № 1404-VIII визначено порядок звернення стягнення на заставлене майно.

При цьому, стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, може бути звернено у разі, якщо право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанови відповідача-2 не позбавляє права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови відповідача-2.

Враховуючи відсутність підстав для скасування постанови відповідача-2 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.10.2012 ВП № 34502672, похідні позовні вимоги позивача щодо зобов'язання посадових осіб Лубенського МР ВДВС зняти арешт, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони його відчуження у ВП № 34502672 від 16.10.2012 в частині нерухомого майна, а саме: звільнити з-під арешту нежитлові будівлі: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв. м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (ОСОБА_2), будинок 4, які перебувають згідно з договором іпотеки № РМ-SMED04/003/2008 від 26.02.2008 в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та зобов'язання посадових осіб Лубенського МР ВДВС вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 13122000 від 16.10.2012 в частині нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв.м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (ОСОБА_2), будинок 4, які перебувають згідно з договором іпотеки № РМ-SMED04/003/2008 від 26.02.2008 в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна", також не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про зобов'язання посадових осіб Лубенської ОДПІ вилучити з об'єктів обтяження податкової застави в частині нерухомого майна, а саме: приміщення майстерні літ. "Д-2" загальною площею 297 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (ОСОБА_2), будинок 4 та вилучити з Єдиного реєстру рухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 2571685 від 01.06.2012, 96БОВД50ГБ, ЕД537888Г2, суд зазначає наступне.

Статтею 93 Податкового кодексу України визначено порядок припинення податкової застави, а саме зазначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Суд зазначає, що у ході судового розгляду справи позивачем не надано до суду доказів на підтвердження виникнення підстав для припинення податкової застави, тому відсутні підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, матеріалами у справі підтверджується, що відповідачі діяли на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лаваль" про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03.07.2017.

Суддя Т.С. Канигіна