Постанова

від 26.06.2017 по справі 826/18526/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 червня 2017 року                      скорочене провадження           № 826/18526/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Приватного підприємства “Лаєніндустрі” про стягнення податкової заборгованості З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – позивач) до приватного підприємства “Лаєніндустрі” (далі – відповідач, ПП “Лаєніндустрі”) про стягнення податкової заборгованості в розмірі 10 683,70 грн. Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем в установлені законодавством строки не сплачені узгоджені суми грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб. Відповідач у встановлений судом строк письмових заперечень проти позову чи пояснень, доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові не надав, як і не надав заяви про визнання позову. Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів. Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено наступне. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 10 683,70 грн. виникла на підставі  податкового повідомлення-рішення №0018711504 від 22.10.2015 року, де на підставі п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ ПП “Лаєніндустрі” було нараховано штраф 10% у розмірі 10683,70 грн. В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення, а відтак сума заборгованості з єдиного податку з юридичних осіб набула статусу податкового боргу у розумінні положень ПК України. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. В силу вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом. Враховуючи те, що грошові зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення не сплачені у встановлений строк, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом. Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Суд встановив, що позивачем направлено податкову вимогу від 20.01.2016 року №180-16, яка направлена відповідачу засобами поштового зв'язку, однак повернуто на адресу контролюючого органу без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Станом на час розгляду справи відповідачем належних доказів про сплату податкових зобов'язань з єдиного податку з юридичних осіб не надано, як і не надано доказів щодо оскарження зазначеної податкової вимоги. Згідно з п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Враховуючи те, що сума податкових зобов'язань відповідача узгоджена та у встановлені законом строки ним не сплачена, доказів погашення зазначеного боргу не надано, як і заперечень проти позову, суд вважає, що подані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку скороченого провадження про задоволення адміністративного позову. Виходячи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення. Згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 163, 183-2 КАС України, суд,-                                                   П О С Т А Н О В И В: Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю. Стягнути з Приватного підприємства “Лаєніндустрі” (код ЄДРПОУ 39259537) податковий борг з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 10 683,70 грн. (рахунок: УДКСУ у Деснянському районі м. Києва, код 37984978, Банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код платежу 18050300 на р/р 31416698700004). Постанову звернути до негайного виконання. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.           Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій