Рішення

від 14.06.2017 по справі 910/7819/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2017Справа №910/7819/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Роздобудько В.В.

розглянувши справу № 910/7819/17

за позовом Військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в

особі Державної прикордонної служби України в особі Військової частини НОМЕР_1 ;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Стар Груп»</a>;

про стягнення 25 616,80 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Яковченко А.В., посвідчення № 034668 від 05.08.2015р.;

від позивача: Гогія Ю.С., довіреність № 14/565 від 20.04.2017р.;

від відповідача: не з`явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся Військовий прокурор Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України в особі Військової частини НОМЕР_1 (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Стар Груп»</a> (надалі - відповідач) про стягнення 25 616,80 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 46-16 від 17.03.2016р. у визначений строк не поставив товар, внаслідок чого позивачем нарахована пеня в сумі 11 700,80 грн. та 13 916,00 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017р. порушено провадження у справі № 910/7819/17 та призначено її розгляд на 15.06.2017р.

08.06.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано документи на вимогу ухвали суду.

12.06.2017р. через відділ діловодства суду від представника відповідача отримано документи на вимогу ухвали суду, окрім відзиву на позовну заяву.

Присутніми у судовому засіданні 15.06.2017р. представниками прокуратури та позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 17.05.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані прокуратурою та позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Приписами ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п`ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

На підставі зазначених положень Військовий прокурор Білоцерківського гарнізону звернувся з даним позовом до суду.

17.03.2016р. між позивачем (за договором - Замовник) та відповідачем (за договором - Постачальник) було укладено Договір № 46-16 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати Замовнику у власність борошно пшеничне 1 сорту (код 10.61.2 - Борошно зернових і овочевих культур; їхні суміші), далі - товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (додаток 1), а Замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна сума Договору складає: 568 000,00 грн. (п`ятсот шістдесят вісім тисяч грн. 00 коп.), у тому числі податок на додану вартість (далі по тексту ПДВ - 20%): 94 666,67 грн.

Також, сторонами було підписано Специфікацію (Додаток № 1 до договору), якою визначено найменування товару, одиниці виміру, ціну за одиницю, кількість товару та загальну суму.

Строк дії Договору сторонами погоджено п.10.1 з моменту підписання і діє до 31.12.2016р.

Згідно з п. 5.2 Договору, строк поставки товару за цим Договором до Товароодержувача складає двадцять календарних днів, відповідно до заявки Замовника. Заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту Постачальника.

Позивач звернувся до відповідача із Заявкою № 722-107 від 31.08.2016р. на постачання продовольства за Договором у період з 31.08.2016р. до 19.09.2016р. товару: борошно пшеничне 1 сорту, у кількості 50 000 кг на суму 284 000,00 грн. з ПДВ, шляхом її направлення електронною поштою. Вказана заявка була прийнята відповідачем до виконання. Зазначеного відповідачем не спростовано.

В порушення умов Договору відповідачем здійснені поставки за Договором з порушенням строку поставки, встановленого Договором.

Також, листом б/н від 21.09.2016р. відповідач, що не має змоги поставити товар у строки згідно вказаної заявки, у зв`язку зі складною виробничою ситуацією, що склалася на території України.

В подальшому, Постачальник звернувся до військової частини НОМЕР_1 листом від 24.10.2016 №14 щодо розірвання договору

Додатковою угодою № 1 від 03.11.2016р. до Договору сторони дійшли згоди розірвати Договір.

Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що з моменту набрання чинності цією угодою зобов`язання сторін, що виникли з Договору, припиняються, і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли з Договором, за винятком сплати штрафних санкцій Замовнику за порушення строків поставки товару з боку Постачальника на умовах Договору станом на момент розірвання угоди.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути з відповідача 11 700,80 грн. - пені та 13 916,00 грн. - штрафу за порушення умов Договору щодо строку поставки продукції, оскільки станом на момент звернення з даним позовом, сума недопоставленого відповідачем товару склала 198 800,00 грн., у кількості 35 000 кг, чим допущено порушення строку поставки товару на 35 днів, що є підставою для нарахування пені та штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи видаткових накладних № 2795 від 20.09.2016р., № 2884 від 23.09.2016р., № 3041 від 04.10.2016р. та актів приймання-передачі товару для перевезення № 425 від 21.09.2016р., № 437 від 26.09.2016р., № 462 від 04.10.2016р., товар відповідачем позивачу було поставлено з порушенням термінів, встановлених Договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 7.3 Договору, за порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.2 Договору, Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені та штрафу, визнав його обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, зважаючи на нездійснення відповідачем поставки у строки, обумовлені Договором та специфікацією, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Стар Груп»</a> (01103, м. Київ, Військовий проїзд, 18; код ЄДРПОУ 39823999) на користь військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (09610, Київська обл., Рокитнянський район, с. Савинці; код ЄДРПОУ 23311530, р/р НОМЕР_2 в УД КСУ у м. Києві, МФО 820172) 11 700 грн. 80 коп. пені, 13 916 грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.06.2017р.

Суддя А.І. Привалов