Рішення

від 26.06.2017 по справі 910/8358/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017Справа №910/8358/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірінг сістем

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрдорпроект

про стягнення 103034,03 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Вапельник С.Д. - по дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірінг сістем звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрдорпроект про стягнення 103034,03 грн.

Ухвалою суду від 24.05.2017р. порушено провадження у справі №910/8358/17, розгляд справи призначено на 06.06.2017р.

Представником позивача 02.06.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 06.06.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте, 06.06.2017р. від вказаного учасника судового процесу надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання було розглянуто та задоволено судом.

Ухвалою від 06.06.2017р. розгляд справи було відкладено на 26.06.2017р.

Представник відповідача в судове засідання 26.06.2017р. не з'явився, проте, 12.06.2017р. через відділ діловодства суду вказаним учасником судового процесу було подано відзив, а 14.06.2017р. клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представником позивача у судовому засіданні 26.06.2017р. було подано письмові пояснення на відзив.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 26.06.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з огляду на те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.06.2017р.

В судовому засіданні 26.06.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Інжинірінг сістем (субсубпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інститут Укрдорпроект (субпідрядник) було укладено договір №3-697/С-7 на розробку проектної документації, відповідно до п.2.1 якого субпідрядник доручає, а субсубпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виконати роботи з розробки частини проектної документації для об'єкта, а саме: розробку проектної документації розділу Периметральна охоронна сигналізація льотного поля об'єкта на стадії робочий проект у відповідності з нормами та вимогами законодавства Туркменістану, а субпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконанні роботи у відповідності до договору.

За умовами п.2.3 договору №3-697/С-7 від 20.04.2015р. зміст та строки виконання основних етапів робіт визначаються календарним планом (додаток №4), що є невід'ємною частиною даного правочину.

Пунктами 3.1, 3.2 договору №3-697/С-7 від 20.04.2015р. передбачено, що роботи виконуються поетапно. Дата початку та закінчення робіт, а також строки виконання окремих етапів визначаються календарним планом.

Вартість робіт за договором визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни (додаток №1) та кошторису на проектні роботи (додаток №2) та складає 247 160 грн. без урахування податку на додану вартість. Розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України (п.4.1 договору №3-697/С-7 від 20.04.2015р.).

Відповідно до п.4.3 договору №3-697/С-7 від 20.04.2015р. оплата виконаних робіт за договором здійснюється на підставі виставлених субпідрядником рахунків у наступному порядку: субпідрядник на підставі рахунка субсубпідрядника може перерахувати на рахунок субсубпідрядника аванс в розмірі 10% від вартості етапу робіт, передбаченого календарним планом. Погашення авансів здійснюється поетапно шляхом надання субпідряднику проектної документації та актів здачі-приймання виконаних робіт по кожному етапу; кінцевий розрахунок за виконаний етап робіт здійснюється субпідрядником на підставі акта здачі-приймання виконаного етапу робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субсубпідрядника протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами акта здачі-приймання виконаного етапу робіт.

Згідно п.п.5.1, 5.2, 5.3, 5.6 договору №3-697/С-7 від 20.04.2015р. після завершення робіт за відповідним етапом субсубпідрядник за накладною передає субпідряднику результат етапу робіт з печатками та підписами відповідальних осіб субсубпідрядника в форматі, визначеному договором та технічними умовами на двох мовах - російській та англійській у кількості екземплярів, необхідній для погодження з замовником та проходження експертизи. Передача результату етапу робіт здійснюється з супровідними документами субсубпідрядника в такому форматі: електронні версії креслень повинні бути виконанні в Autocad в форматі DWG, пояснювальні записки в Word, паперові версії документів повинні бути виконані у відповідності з технічними умовами та нормами законодавства Туркменістана. Проектна документація передається субпідряднику в 10 екземплярах на паперовому носії на російській та англійській мовах. Роботи вважаються виконаними повністю після передачі субпідрядником та приймання субпідрядником результатів всіх робіт, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт та накладними.

Договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками обох сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п.11.1 договору №3-697/С-7 від 20.04.2015р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №3-697/С-7 від 20.04.2015р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, у додатку №1 до договору №3-697/С-7 від 20.04.2015р. контрагентами було затверджено протокол погодження договірної ціни на розробку проектної документації для об'єкта, а саме: розробку проектної документації розділу Периметральна охоронна сигналізація льотного поля , згідно змісту якого вартість робіт становить 247 160 грн.

У додатку №4 до вказаного правочину контрагентами визначено календарний план виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №3-697/С-7 від 20.04.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю Інжинірінг сістем було виконано та передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Інститут Укрдорпроект прийнято роботи з розробки проектної документації розділу Периметральна охоронна сигналізація льотного поля , про що сторонами складено та підписано акти №1 від 30.10.2015р. на суму 247 160 грн. здачі приймання виконаних робіт та від 30.10.2015р. прийомки-здачі науково-технічної продукції (НТН), проектної документації до договору. Одночасно, на підтвердження передання субпідряднику результатів виконання робіт, позивачем представлено до матеріалів справи накладну №7 від 11.08.2015р. Вказані документи підписані представниками сторін та скріплені печатками суб'єктів господарювання без жодних зауважень та заперечень.

При цьому, судом прийнято до уваги, що у відзиві відповідачем обставини належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором №3-697/С-7 від 20.04.2015р. не заперечувались.

За приписами ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 ст.854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вказувалось вище, відповідно до п.4.3 договору №3-697/С-7 від 20.04.2015р. оплата виконаних робіт за договором здійснюється на підставі виставлених субпідрядником рахунків у наступному порядку: субпідрядник на підставі рахунка субсубпідрядника може перерахувати на рахунок субсубпідрядника аванс в розмірі 10% від вартості етапу робіт, передбаченого календарним планом. Погашення авансів здійснюється поетапно шляхом надання субпідряднику проектної документації та актів здачі-приймання виконаних робіт по кожному етапу; кінцевий розрахунок за виконаний етап робіт здійснюється субпідрядником на підставі акта здачі-приймання виконаного етапу робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субсубпідрядника протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами акта здачі-приймання виконаного етапу робіт.

Отже, виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства та умов договору №3-697/С-7 від 20.04.2015р., суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем робіт з розробки проектної документації розділу Периметральна охоронна сигналізація льотного поля , виконаних субсубпідрядником та прийнятих субпідрядником за актом №1 від 30.10.2015р. на суму 247 160 грн. здачі приймання виконаних робіт, настав.

Проте, за твердженнями позивача, які у відзиві відповідачем підтверджені, Товариством з обмеженою відповідальністю Інститут Укрдорпроект в повному обсязі свої грошові зобов'язання за договором №3-697/С-7 від 20.04.2015р. виконано не було, роботи не оплачено, внаслідок чого у субпідрядника утворилась заборгованість в розмірі 70 000 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Про внесення відповідачем часткових оплат за виконані позивачем роботи свідчать представлені до матеріалів справи виписки банку з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірінг сістем .

Зважаючи на встановлені факти та вимоги чинного законодаства, враховуючи те, що відповідач обставини, які повідомлені позивачем, підтвердив, та належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №3-697/С-7 від 20.04.2015р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірінг сістем до Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрдорпроект в частині стягнення основного боргу в сумі 70 000 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 6215,93 грн. та інфляційних втрат в розмірі 26818,10 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов'язань за договором №3-697/С-7 від 20.04.2015р. позивачем нараховано 3% річних в сумі 6215,93 грн., а саме за період з 13.11.2015р. по 16.11.2015р. на суму 81,26 грн., з 18.11.2015р. по 23.03.2016р. на суму 2262,75 грн., з 25.03.2016р. по 30.10.2016р. на суму 2704,92 грн., з 02.11.2016р. по 23.05.2017р. на суму 1167 грн. Одночасно, заявником нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати на загальну суму 26818,10 грн., зокрема за період з 13.11.2015р. по 16.11.2015р. на суму 4943,20 грн., з 18.11.2015р. по 23.03.2016р. на суму 4803,30 грн., з 25.03.2016р. по 30.10.2016р. на суму 11658,21 грн. та з 02.11.2016р. по 23.05.2017р. на суму 5413,39 грн.

Після здійснення перевірки судом визначено, що початкова дата нарахування 3% річних та інфляційних втрат визначена заявником не вірно, зокрема, позивачем не враховано, приписи ст.254 Цивільного кодексу України якими визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Зокрема, судом зазначалось, що за умовами спірного правочину строк оплати робіт становить п'ятнадцять календарних днів з моменту підписання акта приймання - передачі виконаних робіт. Вказаний акт було підписано сторонами 30.11.2015р., тобто, з урахуванням приписів ст.254 Цивільного кодексу України останнім днем строку оплати робіт було 16.11.2015р., а отже, право на застосування наслідків порушення грошових зобов'язань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, виникло у позивача лише 17.11.2015р., що свідчить про безпідставність нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за період з 13.11.2015р. по 16.11.2015р.

Одночасно, суд зазначає, що відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного Суду України Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві .

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6134,67 грн. та інфляційних втрат в сумі 21 874,90 грн.

Наразі, посилання відповідача на приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України в якості наявності підстав для обмеження строку нарахування 3% річних та інфляційних втрат 6 місяцями з моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконане, суд до уваги не приймає як необґрунтовані та юридично неспроможні. При цьому, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Наразі, суд звертає увагу відповідача на те, що нарахування, які передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію наведено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного суду України Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві та постановах від 06.06.2012р. і від 24.10.2011р. Верховного Суду України по справах №6-49цс12 та 6№-38цс11.

Отже, проценти, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягнення пені.

При цьому, суд зауважує, що п.3 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Правову позицію суду стосовно того, що за своєю правовою природою нарахування, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України є особливим заходом відповідальності, що мають компенсаційних характер, а не штрафними санкціями, також наведено у постанові від 25.06.2014р. Верховного Суду України по справі №6-25цс14 та постановах від 28.02.2013р., від 21.04.2011р., від 18.06.2014р. Вищого господарського суду України по справах №14/094-12 й №37/403, №910/21089/13.

Тобто, з системного аналізу наведеного вище, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а отже їх нарахування не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Одночасно, твердження відповідача про те, що до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат застосовується спеціальний строк позовної давності в один рік, суд також вважає безпідставними.

За приписами ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.258 вказаного нормативно-правового акту визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

Як було зазначено вище, нарахування, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.

Зважаючи на те, що передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання не є неустойкою, положення про скорочену позовну давність в один рік стосується лише вимог про стягнення неустойки і не регулює стягнення боргу з урахуванням відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до позовних вимог щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України), який може бути збільшений за домовленістю сторін (ст. 259 Цивільного кодексу України). Аналогічну правову позицію наведено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного суду України Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві .

За таких обставин, наведені вище заперечення відповідача не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірінг сістем до Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрдорпроект про стягнення 3% річних річних та інфляційних втрат, а саме на суму 6134,67 грн. та 21871,90 грн. відповідно.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст. ст. 32 , 33 , 49 , 82 - 85 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрдорпроект (02094, м.Київ, вул.Червоноткатська, будинок 29А, ЄДРПОУ 37355642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірінг сістем (01023, м.Київ, вул.Мечникова, буд.8, к.22, ЄДРПОУ 20042408) основний борг в сумі 70 000 грн., 3% річних в розмірі 6134,67 грн., інфляційні втрати в розмірі 21871,90 грн. та судовий збір в сумі 1521,98 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

03.07.2017р.

Суддя Спичак О.М.