Рішення

від 30.06.2017 по справі 904/1209/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2017 Справа № 904/1209/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

до Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 98 470,44 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. №78 від 23.02.2017 )

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 01-09/2196 від 19.10.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" про стягнення заборгованості у розмірі 98 470,44 грн. за договором № 439/15 від 25.12.2015, з яких, 90 680,63 грн. основна заборгованість, 4678,14 грн. пеня, 2 634,45 грн. інфляційні втрати, 477,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № 439/15 від 25.12.2015, в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 27.02.2017.

27.02.2017 представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судового рішення у справі № 904/1735/17. Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа між тими ж сторонами про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 29.07.2016 до договору № 439/15 від 25.12.2015, тому встановлення факту недійсності даної угоди має суттєве значення для вирішення спору у даній справі.

27.02.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.03.2017.

28.02.2017 було зроблено запит судді господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В. щодо надання копії ухвали про порушення провадження у справі № 904/1735/17 та копії позовної заяви Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо-Ком".

02.03.2017 суддя Фещенко Ю.В надала належним чином засвідчену копію ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2017 про порушення провадження у справі та копію позовної заяви № 01-09/356 від 21.02.2017.

10.03.2017 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що прострочення оплати послуг з боку відповідача відсутнє, оскільки позивачем не було виконано п. 2.2.3 договору щодо надання відповідачу рахунку на оплату цих послуг. Відповідач вказує, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за вересень, жовтень, листопад та грудень 2016 підписані неповноважною особою відповідача та не містять повного переліку наданих послуг, що обумовлені умовами договору. Також, відповідач вказує, що додаткова угода №1 від 29.07.2016 не підписана (не погоджена) з боку відповідача, оскільки підписана неуповноваженою особою, у зв'язку з чим відповідачем було подано позов про визнання такої додаткової угоди недійсною (а.с.87-89).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017, зупинено провадження у справі № 904/1209/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1735/17 за позовом Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо-Ком" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 29.07.2016 до договору про надання послуг № 439/15 від 25.12.2015.

29.05.2017 судом було зроблено запит судді господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В. стосовно надання інформації щодо набрання рішенням законної сили у справі № 904/1735/17.

31.05.2017, у відповідь на запит від 29.05.2017, суддя Фещенко Ю.В. повідомила, що рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1735/17 було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 та є таким, що набрало законної сили 11.05.2017.

01.06.2017 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про поновлення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2017, поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.06.2017.

26.06.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфо-Ком" (виконавець, позивач) та Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (правонаступником якого є КВП Кам'янської міської ради "Міськводоканал") (замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №439/15.

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати, відповідно до умов договору, наступні послуги:

- розробити для споживачів замовника рахунок з оплати спожитих послуг;

- сформувати рахунок замовнику та розмістити вказану інформацію у єдиному рахунку оплати комунальних послуг;

- забезпечити роздрукування вказаних рахунків та доставку їх споживачам замовника за адресами споживачів, які передаються виконавцю щомісяця у вигляді електронних реєстрів.

У пункті 1.2. договору сторони вказали, що надання даних та обмін інформацією для формування рахунків здійснюється відповідно до Регламенту обміну інформацією (додаток № 1, що є невід'ємною частиною договору).

Загальна сума договору на момент його підписання орієнтовно становить 140 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 23 333 грн. 33 коп. (п. 3.2. договору).

У розділі 2 договору сторони визначили взаємні права та обов'язки, а саме:

1) замовник зобов'язується:

- у строк з 1-го по 3-е число кожного поточного місяця передавати виконавцю електронні реєстри з інформацією про споживачів, яка буде розміщуватись у єдиному рахунку з оплати послуг, відповідно до структури (п. 2.1.1. договору);

- підписувати акти приймання-передачі послуг, виконаних виконавцем або направляти мотивовану відмову від підписання такого акту. У випадку непідписання акту протягом 10 днів з моменту отримання його замовником або не направлення мотивованої відмови від підписання акту, послуги вважаються виконаними, а акт - підписаним (п. 2.1.2. договору);

2) виконавець зобов'язується:

- у строк з 3-го по 7-е число кожного календарного місяця сформувати єдиний рахунок оплати комунальних послуг, розмістити інформацію замовника у даному рахунку та роздрукувати на паперових носіях сформований єдиний рахунок (п. 2.2.1. договору);

- у строк з 8-го по 12-е число кожного календарного місяця забезпечити доставку рахунків споживачам замовника (п. 2.2.2. договору);

- щомісяця направляти на адресу замовника акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок-фактуру для оплати послуг виконавця (п. 2.2.3. договору).

При цьому, у розділі 4 договору сторони визначили порядок здачі-прийняття послуг, а саме:

- здача-приймання послуг оформлюється сторонами Актом приймання - передачі наданих послуг (пункт 4.1. договору);

- виконавець протягом 2-х робочих днів після виконання послуг за договором оформлює та надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірників (пункт 4.2. договору);

- замовник протягом 2-х робочих днів перевіряє їх відповідність фактично виконаному об'єму послуг і в разі відсутності зауважень - підписує акт приймання-передачі наданих послуг, один примірник повертає виконавцю (п. 4.3. договору);

- в разі наявності у замовника зауважень, він протягом 2-х робочих днів направляє виконавцю мотивовану відмову від прийому результатів наданих послуг, на підставі якого сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків та строк їх усунення за рахунок виконавця, який не повинен перевищувати 3-х днів. У випадку непідписання акту приймання-передачі наданих послуг протягом 10-ти днів з моменту його отримання замовником або ненаправленням мотивованої відмови від підписання акту, послуги вважаються виконаними, а акт - підписаним (пункт 4.4. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору, замовник оплачує послуги виконавця в наступному порядку:

- у розмірі 0,1376 грн., в тому числі ПДВ 20% - за кожний сформований та доставлений споживачам рахунок, в якому міститься інформація, передана замовником у випадку, коли кількість особових рахунків споживачів, за якими передається інформація для формування та друку, дорівнює, або перевищує 80 000 шт.;

- у розмірі 0,1861 грн., в тому числі ПДВ 20% - за кожний сформований та доставлений споживачам рахунок, в якому міститься інформація, передана замовником у випадку, коли кількість особових рахунків споживачів, за якими передається інформація для формування та друку, не перевищує 80 000 шт.

У пункті 7.1. договору сторони визначили строк дії договору, а саме: договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до пункту 7.7. договору додатки, додаткові угоди до договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

29.07.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг № 439/15 від 25.12.2015, в якій сторони дійшли згоди викласти пункт 3.1. розділу 3 "Вартість послуг та порядок розрахунків" в наступній редакції:

- "3.1. Замовник оплачує послуги виконавця у наступному порядку:

- у розмірі 0,1376 грн., в тому числі ПДВ 20% - за кожний сформований та доставлений споживачам багатоквартирних будинків рахунок, в якому міститься інформація, передана замовником у випадку, коли кількість особових рахунків споживачів, за якими передається інформація для формування та друку, дорівнює, або перевищує 80 000 шт.

- у розмірі 0,1861 грн., в тому числі ПДВ 20% - за кожний сформований та доставлений споживачам багатоквартирних будинків рахунок, в якому міститься інформація, передана замовником у випадку, коли кількість особових рахунків споживачів, за якими передається інформація для формування та друку, не перевищує 80 000 шт.

- у розмірі 0,34 грн., в тому числі ПДВ 20% - за кожний сформований та доставлений споживачам приватному сектору рахунок, в якому міститься інформація, передана замовником.".

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №1, ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами.

На виконання умов укладеного договору позивач в період з серпня 2016 року по грудень 2016 надав відповідачу послуги на загальну суму 90680,63 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт (а.с.16-20).

На оплату наданих послуг, позивач виставив відповідачу рахунки на суму 90680,63 грн. (а.с. 11-15).

Відповідач надані позивачем послуги не оплатив, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 90680,63 грн., що і є причиною виникнення цього спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, а також умови договору строк оплати є таким, що настав.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у сумі 90680,63 грн. за вказаним договором відповідач суду не надав.

За таких обставин заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 90680,63 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, за неналежне виконання своїх зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4678,14 грн. за період з 21.09.2016 по 02.02.2017.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2. договору, за порушення строку оплати послуг виконавця, вказаного у п. 3.3. цього договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 4678,14 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано 3% річних за період з 21.09.2016 по 02.02.2017 у сумі 477,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2634,45 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

У п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 2634,45 грн. та 3% річних у розмірі 477,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача з приводу того, що прострочення оплати послуг з боку відповідача відсутнє, оскільки позивачем не було виконано п. 2.2.3 договору щодо надання відповідачу рахунку на оплату цих послуг, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач прийняв послуги від позивача без заперечень, а тому відсутність наданого рахунку не спростовує його обов'язку оплатити надані послуги.

Також, відповідач вказує, що додаткова угода №1 від 29.07.2016 не підписана (не погоджена) з боку відповідача, оскільки підписана неуповноваженою особою, у зв'язку з чим відповідачем було подано позов про визнання такої додаткової угоди недійсною. Відносно таких посилань, суд зазначає таке:

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1735/17, яке було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 в задоволенні позовних вимог КВП Кам'янської міської ради "Міськводоканал" до ТОВ "Інфо-Ком" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 29.07.2016 до договору про надання послуг № 439/15 від 25.12.2015 - відмовлено у повному обсязі.

Вказане рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 у справі № 904/1735/17, набрало законної сили 11.05.2017.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Європейський Суд з прав людини у п. 31 свого рішення "Лізанець проти України" вказує, що право на справедливий суд, як це гарантує п. 1 статті 6 Конвенції (995 004), має тлумачитись у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує, окрім іншого, принцип верховенства права частиною спільної спадщини договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania, №28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999 - VII).

Отже, обставини щодо укладення між позивачем та відповідачем додаткової угоди №1 від 29.07.2016 договору №439/15 від 25.12.2015, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Отже, посилання відповідача у відзиві на позов, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (51931, м. Кам'янське, вул. Широка, 16, код 33855098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМ" (51931, м. Кам'янське, проспект Свободи, 43, код 30815560) 90 680,63 грн. основної заборгованості, 4678,14 грн. пені, 2634,45 грн. інфляційних втрат, 477,00 грн. 3 % річних та 1600 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2017

Суддя ОСОБА_3