Рішення

від 30.06.2017 по справі 904/5860/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.2017

Справа № 904/5860/17

За позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір"

до Приватного підприємства "СЄМІКС ПЛЮС"

про стягнення 34 127,00 грн.

Суддя С.Г. Юзіков

Представники:

Позивача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

Відповідача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просив стягнути з Відповідача 32 500,00 грн. - боргу, 1 307,77 грн. – інфляційних втрат, 316,23 грн. – 3 % річних, мотивуючи порушенням Відповідачем зобов'язань у частині оплати.

Від Позивача надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що 23.05.17р. Позивачем Відповідачеві направлено два примірники акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.17р. до 23.05.17р., станом на 02.06.17р. відомостей про підписання даних актів Позивачеві не надходило. Відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 12 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою. За даними Позивача, станом на 02.06.17р. борг Відповідача становить 20 500,00 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи докази відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.

Відповідач про засідання суду повідомлявся належно, до суду повернулося поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №4902800231092.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.           

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.17р. і 03.02.17р. за видатковими накладними № 33 і 81, на підставі довіреностей на отримання товару №8 від 17.01.17р. та №16 від 03.02.17р. Позивач поставив Відповідачеві товар обумовлений сторонами в усний спосіб, на суму, відповідно, 27 500,00 грн. і 15 000,00 грн.

За даними Позивача, Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 10 000,00 грн.

Обов'язок Відповідача оплатити одержаний від Позивача товар передбачено чинним законодавством.

Однак, сторонами не надано суду доказів погодження строку оплати товару.          

За даними Позивача, у зв'язку з тим, що Відповідач за одержаний товар не розрахувався, 10.04.17р. Позивач звернувся до останнього з листом-вимогою, в якому вимагав терміново, у семиденний строк від дня отримання даної вимоги, провести оплату в повному обсязі за поставлений товар у розмірі 32 500,00 грн.

Зазначену вимогу Відповідач одержав 18.04.17р., що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта".

Відповідач не виконав вимогу Позивача, у встановлений у вимозі строк за поставлений товар не розрахувався.

Позивач, посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України, на борг Відповідача нарахував 3 % річних – 316,23 грн. за період прострочення з 18.01.17р. по 10.05.17р. та збитки від інфляції – 1 307,77 грн. за період з 18.01.17р. по 10.05.17р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Під час розгляду справи Позивач надав суду копії банківських виписок, з яких вбачається, що Відповідачем сплачено 12 000,00 грн. боргу, після звернення Позивачем до суду з позовом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується поставка Позивачем товару Відповідачеві у зазначених Позивачем обсягах та сумі, а також часткова оплата товару Відповідачем і неналежне виконання Відповідачем вимоги Позивача про оплату товару, одержаної Відповідачем 18.04.17р., суд вважає, що прострочення Відповідача почалося з 26.04.17р. (після закінчення семиденного строку на виконання вимоги Позивача).

Відповідно, при розрахунку 3 % річних та індексу інфляції з простроченої суми, Позивачем неправильно визначено початок прострочки Відповідача - з 18.01.17р. (за накладною №33 від 17.01.17р.) та з 04.02.17р. (за накладною від 03.02.17р.), оскільки сторонами, не визначено строк оплати товару. Отже, нарахування 3% річних з простроченої суми можливе з 26.04.17р. і, за розрахунком суду, вони становлять 40,70 грн. за період з 26.04.17 по 10.05.17р.

Оскільки розрахунки Позивачем проведено станом на 10.05.17р., то у квітні й у травні 2017р. борг існував менше ніж півмісяця, тому, з урахуванням листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", індекс інфляції на прострочену суму не може нараховуватися.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов може бути задоволений частково, до стягнення належать 20 500,00 грн. – основного боргу, 40,70 грн. – 3 % річних, у частині вимог про стягнення з Відповідача 12 000,00 грн. основного боргу, сплачених після звернення Позивачем до суду, провадження у справі необхідно припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у решті позову необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "СЄМІКС ПЛЮС", 49028, м. Дніпро, мкр. Таромське, пров. Лікарняний, 15 (код 36162388) на користь Приватного виробничого підприємства "Вибір", 40009, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, 60/1, офіс 6 (код 30608151) 20 500,00 грн. – боргу, 40,07 грн. – пені, 1 525,63 грн. - судового збору.

Провадження у справі у частині вимог про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 12 000,00 грн. – припинити.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Повний текст рішення виготовлено 03.07.2017

Суддя           С.Г. Юзіков