Рішення

від 09.06.2017 по справі 910/3781/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2017Справа №910/3781/17 За позовом Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тримікс"

про стягнення боргу 147483,94 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2, довіреність від 12.08.2015

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) подала на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тримікс" про стягнення боргу 147483,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3781/17 та призначено розгляд на 10.04.2017.

07.04.2017 відділом діловодства суду представника позивача отримано клопотання про перенесення розгляду справи.

10.04.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

03.05.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові матеріали на вимогу ухвали суду.

В судове засідання 12.05.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 12.05.2017 відкладено розгляд справи на 09.06.2017.

В судове засідання 09.06.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 09.06.2017 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 09.06.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

24.06.2017 між ТОВ Тримікс , як постачальником та ФОП ОСОБА_1, як покупцем, було укладено Договір поставки №5, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар комерційного призначення на умовах Договору. Асортимент, перелік, виробник, кількість, якість, ціна, вартість, термін поставки, термін оплати, комерційний курс, місце постачання та інші, суттєві для покупця, характеристики товару вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Специфікація оформлюється на кожну партію товару або на декілька партій, які мають подібні умови поставки.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 100 % загальної вартості товару з ПДВ, зазначеної у Специфікації № 1, сплачується покупцем на рахунок постачальника у якості передоплати у термін 5 банківських днів з дня підписання Договору.

Згідно п. 3.1. Договору постачальник зобов'язаний поставити товар в межах терміну поставки - 30 календарних днів з дня надходження передоплати на рахунок постачальника.

Відповідно до Специфікації № 1 від 24.06.2016 року до Договору постачальник зобов'язався поставити на склад покупця у м. Херсоні:

1. Тканину 2-нитка чорну wm5-0038 (100% coton) у кількості 160 кг;

2. Тканину 2-нитка темно-синю wm5-0038 (100% coton) у кількості 305 кг; загальною вартістю 110 924,82 грн.

Позивач зазначив, що 24.06.2016 повністю виконав свої зобов'язання за Договором, здійснивши 100 % передоплату за товар у розмірі 110 924,82 грн.

Позивач зазначив, що відповідачем зобов'язання по Договору не виконано, не поставлено товар в належній кількості, якості та у визначений строк.

Так. 02.08.2016 року перед початком приймання товару було виявлено його повну невідповідність Специфікації № 1. Для фіксації даного факту 03.08.2016 року відповідачу була направлена телеграма для прибуття уповноваженого представника ТОВ Тримікс . Однак, 09.08.2016 року у визначений час, відповідач свого представника не направив та не повідомив про причини його неявки. У зв'язку з цим, позивач був змушений понести додаткові витрати, для залучення до складання відповідного Акту експерта Херсонської Торгово-промислової палати.

09.06.2016 огляд товару здійснювався за участю експерта Херсонської ТПП. Відповідно до Акту експертизи №В-18 від 09.08.2016 року було встановлено, що поставка товару, вказаного в Специфікації № 1 від 24.06.16 року не здійснена. Крім того, в констатуючій частині Акту вказано, що товар не відповідає вимогам п.1.3 ДСТУ 28554-90 та ст. 15 Закону України Про захист прав "споживачів , а також було виявлено дефектність товару (дірки, затяжки, плями) та пересортицю (різну щільність, відтінок тощо).

06.09.2016 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 08-110 від 05.09.2016 року з вимогою повернути здійснену передоплату у сумі 110 924,82 грн, однак відповідач дану вимогу до цього часу не виконав та не надав ніякої відповіді на неодноразові звернення.

Відповідно до п. 5.1 Договору за невиконання зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 5.3 Договору порушення постачальником терміну постачання, встановленого п. 3.1 (30 днів) Договору більш як на 80 календарних днів кваліфікується як відмова постачальника від поставки товару та надає право покупцю відмовитись від цього договору з направленням відповідного письмового повідомлення на юридичну адресу постачальника.

Позивач зазначив, що відповідач не виконав взяті на себе відповідно до Договору зобов'язання та не здійснив поставку товару.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Згідно п.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того представник просив суд стягнути із відповідача вартість проведення експертного дослідження в розмірі 1017,60 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ГК потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України.)

Відшкодування збитків є видом відповідальності, господарською санкцією (ч. 2 ст. 217 ГК України) за порушення як господарсько-правових зобов'язань (договірна відповідальність), так і за порушення встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (позадоговірна відповідальність). У свою чергу, порушення цих зобов'язань та встановлених вимог є підставою для відшкодування збитків суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 110924,82 грн. та 1017,60 грн. вартості проведення експертного дослідження визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язання взяті за Договором належним чином, оскільки не здійснив поставку в установлений строк, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Положеннями п. 5.2 Договору сторони передбачили, що у разі порушення терміну постачання, встановленого п.3.1 Договору (30 днів), Постачальник зобов'язаний виплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми загальної вартості товару згідно Специфікації до Договору за кожен день прострочення

Відповідно до п. 5.4 Договору у строк 5 банківських днів з дати відправлення Покупцем вищезазначеного письмового повідомлення, Постачальник зобов'язаний повернути у повному обсязі на рахунок покупця грошові кошти отримані від останнього у рахунок передоплати та виплатити покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від загальної вартості товару, згідно Специфікації до нього.

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку що вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 24181,61 грн. та неустойки (штрафу) в розмірі 110,92 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 1987,53 грн., інфляційні нарахування в розмірі 9261,46 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховує наявний розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, а оскілки відповідач не подав свій контррозрахунок у суду відсутні підстави відхиляти вимоги позивача про стягнення з відповідача 1987,53 грн. - 3% річних та 9261,46 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Тримікс (03680, м. Київ, провулок Радищева, 3, оф. 103, 113, код ЄДРПОУ 37210683) на користь Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основну заборгованість в розмірі 110 924 (сто десять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 82 коп., пеню в розмірі 24181 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят одну) грн. 61 коп., неустойку в розмірі 110 (сто десять) грн. 92 коп., 3% річних в розмірі 1987 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім) грн.53 коп., інфляційні втрати в розмірі 9261 (дев'ять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 46 коп., збитки за проведення експертизи в розмірі 1017 (десять тисяч сімнадцять) грн. 60 коп., судовий збір в розмірі 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн. 27 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.06.2017

Суддя Мельник В.І.