Рішення

від 27.06.2017 по справі 916/1163/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2017 р.Справа № 916/1163/17

Позивач: Олександрівська селищна адміністрація

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Одеської дирекції державного підприємства "Укрпошта"

про стягнення 72 735,62 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність

У відповідності до приписів ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.06.2017р. до 12 год. 20 хв. 27.06.2017р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, Олександрівська селищна адміністрація, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Одеської дирекції державного підприємства "Укрпошта" заборгованість приміщення, площею 53,7 кв.м., виниклу за період з 01.01.2013р. по 30.11.2016р. в сумі 72 735,62 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2017р. позовну заяву (вх.№1234/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1163/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№12137/17 від 31.05.2017р.).

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 березня 2017р. між Олександрівською селищною адміністрацією (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" в особі Одеської дирекції державного підприємства "Укрпошта" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №31-188, згідно умов п.1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме окреме приміщення. надалі "Майно", яке розташоване за адресою: м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Леніна, 58.

Відповідно до п.1.2. Договору, загальна площа майна 53,7 кв.м.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Орендна плата за рік становить 1 грн. з ПДВ.

За приписами п.3.4. Договору встановлено, що при розірванні або припиненні цього Договору орендна плата сплачується Орендарем до моменту підписання акту прийому-передачі орендованого майна. У випадку наявності заборгованості вона може бути сплачена після підписання акту-прийому передачі орендованого майна.

У відповідності до п.3.5. Договору, крім орендної плати, Орендар сплачує комунальні послуги та інше, передбачене цим Договором, згідно виставлених рахунків.

Як зазначено в п.4.2. Договору, Орендар зобов'язується, крім орендної плати сплачувати фактичні витрати за користування комунальними послугами згідно виставлених рахунків.

Згідно п.10.1. Договору, строки оренди встановлюються: з 01 березня 2010р. до 01 березня 2015р. включно.

Додатковою угодою №1 від 01.03.2010р. сторони погодили розмір земельного податку, що підлягає оплаті Орендарем в сумі 365,43 грн.

Додатковою угодою №1 сторони погодили внесення змін до договору оренди в частині строку його дії та дійшли згоди продовжити його термін до 31.12.2015р.

На виконання умов вищенаведеного договору, позивач відповідачу на підставі акту приймання-передачі, 01.03.2010р. передав приміщення в строкове платне користування, яке розташоване за адресою: м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Леніна, 58.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради від 29.11.2011р. №962 затверджено типовий договір оренди комунального майна Чорноморської міської ради, яким введено обов'язкову умову оренди комунального майна - укладення додаткового договору на відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Крім того, зазначеним рішенням було змінено методику нарахування орендних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди припинив свою дію 31.12.2015р.

Проте, відповідач орендоване приміщення не звільнив та позивачу не повернув та продовжує їм користуватись.

При цьому, судом встановлено, що позивачем відповідачу в період з 01.01.2013р. по 30.11.2016р. надавались комунальні послуги з вивезення сміття.

В ході аудиторської перевірки Олександрівської селищної адміністрації станом на 30.11.2016р. за відповідачем було встановлено заборгованість за використання приміщення в сумі 72 735,62 грн. згідно наступного розрахунку:

- компенсація зарплатні охоронців - 274 134,34/295,9*53,7 = 49 749,97 грн.;

- компенсація зарплатні опалювача - 21 714,03/295,9*53,7 = 3 950,66 грн.;

- компенсація нарахувань на зарплатню - 95 224,85/295,9*53,7 = 17 283,63 грн.;

- компенсація вивозу сміття - 9 650,46/295,9*53,7 = 1 751,36 грн.

07.02.2017р. позивач звернувся до відповідача з листом №01-04/31, яким повідомив останнього про результати аудиторської перевірки Олександрівської селищної адміністрації станом на 30.11.2016р. та існування заборгованості, а також необхідність укладання нового договору оренди та договору на відшкодування витрат на утримання майна.

13.02.2017р. відповідач звернувся до позивача із листом яким зазначило про необхідність отримання документів, які підтверджують існуіання суми боргу.

21.02.2017р. позивач вдруге звернувся до відповідача з листом №01-04/31, яким повідомив останнього про результати аудиторської перевірки Олександрівської селищної адміністрації станом на 30.11.2016р. та існування заборгованості, а також необхідність укладання нового договору оренди та договору на відшкодування витрат на утримання майна.

Листом №12-399 від 03.03.2017р. відповідач повідомив позивача про те, що рахунки на вивезення сміття та опалювача в розрахунки включена не була, у зв'язку з чим, просив дорахувати суму доплати за зазначені послуги.

Проте, зазначеним листом відповідач зазначив позивачу, що оплата охорони не передбачена умовами чинного договору, у зв'язку з чим, підстави для її оплати відсутні.

З врахуванням вищенаведених обставин, позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.3 та 627 ЦК України.

Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

Судом встановлено, що з моменту укладення договору оренди нежитлового приміщення №31-188 та до моменту припинення його дії, зміни до нього сторонами вносились лише в частині строку його дії та в частині встановлення розміру компенсації з оплати земельного податку.

Будь-які погодження сторонами внесення змін до договору в частині відшкодування компенсацій зарплатні охоронців або компенсацію зарплатні опалювача або компенсацію нарахувань на зарплатню матеріали справи не містять.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, судом встановлено, що оскільки ані умови договору оренди не містять обов'язку відповідача на компенсацію зарплатні охоронців, компенсацію зарплатні опалювача, компенсацію нарахувань на зарплатню, ані Законом України "Про житлово-комунальні послуги" зазначені види компенсацій не віднесено до комунальних послуг, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню судом не підлягають.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що з підстав того, що Орендарю надавались послуги з вивозу сміття, у зв'язку з чим, позивачем було правомірно заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача компенсацію вивозу сміття в сумі 1 751,36 грн. із розрахунку 9 650,46/295,9*53,7 = 1 751,36 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням вищенаведеного, заявлені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню судом в частині стягнення компенсації вивозу сміття в сумі 1 751,36 грн., що є комунальними послугами.

В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в пропорційно задоволеним позовним вимогами в сумі 38,53 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРЮОФОПГФ 21560045) на користь Олександрівської селищної адміністрації (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Центарльна, 58, код ЄДРЮОФОПГФ 04380784) за комунальні послуги (вивезення сміття) за період з 01.01.2013р. по 30.11.2016р. у сумі 1 751 (одна тисяча сімсот п'ятдесят одна) грн. 36 коп. та витрати на оплату судового збору у сумі 38 (тридцять вісім) грн. 53 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 03 липня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський