Ухвала

від 26.06.2017 по справі 367/3244/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3244/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/780/311/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 26.06.2017

УХВАЛА

Іменем України

26 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представника заявника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2017 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури та у кримінальному провадженні №12015110040002295 від 29.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358, ч.2 ст.192 КК України накладено заборону на відчуження та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 3210800000:01:122:2031, площею 0,9345 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Буча-Олімпійський», код ЄДРПОУ 38256294,-

В С Т А Н О В И Л А:

18 травня 2017 року до слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області звернувся прокурор Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури із клопотанням про накладення арешту на майно.

Відповідно до вказаного клопотання, в провадженні Ірпінського відділу поліції Головного управління поліції Національної поліції в Київській області знаходяться матеріали кримінального провадження №12015110040002295 від 29.09.2015 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.192 КК України та №42014111200000239 від 11.05.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України. Постановою прокурора від 18.05.2017 вказані матеріали досудових розслідувань об`єднано. В клопотання прокурор зазначив, що голова ОК ЖБК «Буча-Олімпійський» 20.08.2014 уклав договір купівлі-продажу цінних паперів з Акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «Грейтберта Інвестментс ЛТД», відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язаний передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цінні папери на суму 31000000,00 грн., а 15.07.2015 Господарський суд Київської області прийняв рішення про стягнення з ОК «ЖБК «Буча Олімпійський» коштів в сумі 44907866,47 грн., тобто, Акціонерна компанія «Грейберта Інвестментс ЛТД» може стягнути з кооперативу в якості боргу земельну ділянку за адресою: вул. Вишнева, 10-а, м. Буча, Київської області, що є пайовим фондом кооперативу, у зв`язку із чим і виникла необхідність накладення арешту на вказану земельну ділянку, яку визнано речовим доказом, з метою його збереження.

Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суді Київської області від 18 травня 2017 року частково задоволено клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12015110040002295 від 29.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358, ч.2 ст.192 КК України.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2017 року про арешт земельної ділянки.

На думку заявника, ухвала є необґрунтованою, оскільки рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2015 про стягнення грошових коштів з ОК «ЖБК «Буча Олімпійський» не стосується земельної ділянки за адресою: вул. Вишнева, 10-а, м. Буча, Київської області, і жодних вимог стосовно цієї ділянки не висунуто, це лише необґрунтоване припущення прокурора, що земельна ділянка може бути відчужена.

Апелянт зазначив, що слідчий суддя не вірно трактував положення п.1 ч.2 ст.170 КПК України. Крім того, на його думку, в ухвалі слідчого судді відсутні докази існування достатніх підстав вважати, що майно, на яке передбачається накладення арешту, є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину, або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Також, прокурором не було наведено достатніх і переконливих доказів, що майно може бути певним чином приховане, відчужено, адже жодним чином існування цих ризиків, які як самі по собі, так і в сукупності становлять завдання накладення арешту на майно, а тому, якщо накладення арешту не відповідає завданням кримінального судочинства, такий арешт на майно не може бути накладений.

Заявник зазначає, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , являється пайовим фондом обслуговуючого кооперативу ОК «ЖБК «Буча Олімпійський», накладення арешту на пайовий фонд кооперативу несе обтяжуючі наслідки для всіх його членів, що є недопустимим в межах ст. 173 КПК України.

На думку апелянта, слідчий суддя, ухвалюючи рішення, не звернув уваги, що прокурором не обґрунтовано, яку роль земельна ділянка, як предмет злочинного посягання, відіграє у процесі доказування, які слідчі дії необхідно провести відносно неї і які перешкоди чинить власник земельної ділянки, що призводить до неможливості досягнення завдань досудового розслідування, не обґрунтовано, яким чином сприятиме досягненням цілей кримінального провадження накладення арешту на майно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявника в підтримку вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 , думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.

З матеріалів справи убачається, що у провадженні Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 192, ч. 4 ст. 358 КК України, в межах яких доказуванню підлягають обставини підроблення офіційних документів, їх подальше використання у власних цілях та заволодіння майном кооперативу при укладенні цивільно-правових угод. Прокурором у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання речовим доказом земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:122:2031.

Згідно ухвали слідчого судді, заборона на відчуження та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 3210800000:01:122:2031, площею 0,9345 га за адресою: АДРЕСА_1 , накладеноз метою забезпечення кримінального провадження, а саме, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч.ч. 2,3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у разі, якщо це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На думку колегії, земельна ділянка кадастровий номер 3210800000:01:122:2031, площею 0,9345 га за адресою: АДРЕСА_1 , вказаним критеріям не відповідає та не може бути визнана речовим доказом в кримінальному провадженні №12015110040002295 від 29.09.2015 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.192, ч.4 ст.358 КК України, оскільки не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.

Відповідно до ч.2ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, в тому числі: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно із ч.1ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 КПК України.

На думку колегії, рішення слідчого судді є передчасним, оскільки прокурором не доведено необхідність задоволення клопотання про арешт майна, а в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, що майно може бути певним чином приховано, знищено, зіпсовано, передано чи відчужено.

Крім того, з матеріалів провадження убачається, що земельна ділянка, на яку накладено арешт є пайовим фондом обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Буча Олімпійський», у звязку із чим рішення про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3210800000:01:122:2031, площею 0,9345 га за адресою: вул. Вишнева, 10-а, м. Буча, Київська область не може відповідати засадам розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 , які підтверджуються матеріалами провадження, у зв`язку із чим підлягають задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заявника - задовольнити, а ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2017 року, якою у кримінальному провадженні №12015110040002295 від 29.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358, ч.2 ст.192 КК України накладено заборону на відчуження та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 3210800000:01:122:2031, площею 0,9345 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Буча-Олімпійський» - скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на земельну ділянку площею 0,9345 га кадастровий номер 3210800000:01:122:2031, що розташована в АДРЕСА_1 та належить ОК «Житлово-будівельний кооператив «Буча-Олімпійський»

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: