Постанова

від 10.05.2007 по справі 9/95-07-2475а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/95-07-2475А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" травня 2007 р. Справа  № 9/95-07-2475А

м. Одеса

11 годин 55 хвилин

Господарський суд Одеської області

у складі судді господарського суду Одеської області Бакланової Н.В.

при секретарі Задорожній Н.В.,

за участю представника позивача Патля В.С., що діє на підставі довіреності №25 від 16.04.2007р., представника відповідача Панасюка О.Ю., що діє на підставі довіреності № 07/24-543 від 03.03.2007р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №545 господарського суду Одеської області в м. Одесі адміністративну справу № 9/95–07–2475А

За позовом: Малого підприємства „Залізничний цех” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до  відповідача: Теплодарської міської ради

про визнання рішення нечинним

ВСТАНОВИВ:

Позивач Мале підприємство „Залізничний цех” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернувся з адміністративним позовом до Теплодарської міської ради про визнання нечинним рішення Теплодарської міської ради від 28.02.2007р. №196-V „Про відміну рішення Теплодарської міської ради № 96-УІІ-ХХШ від 29.04.1999р. “Про надання земельної ділянки в постійне користування МП „Залізничний цех”.

У ході розгляду справи у судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просить суд вказане рішення визнати протиправним та його скасувати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

На підставі  рішення від 29.04.1999р. № 96-\/ІІ-ХХІІІ Теплодарська міська рада в Одеській області 21.01.2001р. видала Малому підприємству «Залізничний цех»у вигляді ТОВ акт на право постійного користування землею 11-ОД № 001509, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20.

На підставі названого акту Мале підприємство «Залізничний цех»у вигляді ТОВ володіє земельною ділянкою площею 2,16 гектарів згідно з планом землекористування та використовує її згідно цільового призначення - для розміщення стоянки автомобілів.

28.02.2007р. Теплодарська міська рада прийняла рішення № 196-\/ „Про відміну рішення Теплодарської міської ради № 96-УІІ-ХХІІІ від 29.04.1999р. „Про надання земельної ділянки в постійне користування МП “Залізничний цех”.

Позивач вважає вищевказане рішення неправомірним з наступних підстав.

Зміст оспорюваного рішення відповідача свідчить про те, що останнє націлене на позбавлення позивача права постійного користування земельною ділянкою.

Згідно Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 116).

Згідно ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що  посвідчує  право  постійного  користування  землею,  та  його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Статті 141-150 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав та порядок припинення права користування земельною ділянкою.

Жодна з визначених законом підстав припинення права користування земельною ділянкою не мала місце по відношенню до МП „Залізничний цех” у вигляді ТОВ.

В силу положень статті 143 Земельного кодексу Україні примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Більш того, скасовуючи власне рішення Теплодарська міська рада діяла поза межами своїх повноважень.

Згідно частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Згідно пункту 34 частини другої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. № 280/97-ВР (з наступними змінами) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад

За    змістом   частини   другої   статті   26   Закону   України   "Про   місцеве самоврядування в Україні" до кола питань, які входять до виключної компетенції сільських  рад, вирішення питання про скасування власних актів не віднесено.

Натомість, згідно частини 10 статті 59 названого закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Викладена   норма   узгоджується   з   положеннями   частини   2   статті   144 Конституції   України,   згідно   якої   рішення   органів   місцевого   самоврядування з   мотивів   їх   невідповідності   Конституції   чи   законам   України   зупиняються у встановленому порядку з одночасним зверненням до суду.

Більш того, на підставі частини 1 статті 144 Конституції України прийняті в межах визначених законом повноважень рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Враховуючи наведене, наявні підстави вважати, що рішення Теплодарської міської ради в силу положень чинного законодавства України мають обов'язковий характер та повинні виконуватися будь-якими особами, яких вони стосуються, в тому числі ї самою радою, за умови що їх не оскаржено до суду з мотивів невідповідності Конституції або законам України.

Теплодарська міська рада була позбавлена правових підстав самостійно скасовувати власне рішення шляхом прийняття оспорюваного рішення від 28.02.2007р. №196-V.

Відповідач позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

На підставі наданих документів, а саме: попереднього висновку Теплодарської міської ради по вибору земельної ділянки під розміщення стоянки автомобілів МП „Залізничний цех” від 22.02.1999р., акту вибору земельної ділянки під розміщення стоянки автомобілів від 11.02.1999р., викопировки з генерального плану м. Теплодар, 29.04.1999р. Теплодарською міською  радою було прийнято рішення за № 96-\/ІІ-ХХІІІ „Про надання земельної ділянки в постійне користування Малому підприємству „Залізничний цех”.

При прийнятті рішення було враховано, що на наданій земельній ділянці розташовані тільки гаражні бокси, а також те, що вказана земельна ділянка площею 2,16 га межує з автостоянкою  №2 (викопировка генплану м. Теплодару), яка була передана в комунальну власність територіальної громади м. Теплодар на підставі розпорядження Одеської обласної ради від 31.10.1997р. №46/Р-97 та знаходилась в комунальній власності до 27.06.2001р.

На підставі даного рішення 26.01.2001р. МП „Залізничний цех” було оформлено Державний акт на  право постійного користування землею загальною площею 2,16га.

Однак, при проведенні в січні 2007р. інвентаризації земель м. Теплодару було встановлено, що земельна ділянка, передана в постійне користування МП „Залізничний цех” згідно Держакту від 26.01.2001р. включає в себе й маленьку ділянку площею 0,45га, на якій розташована автомобільна стоянка №2. Даний факт також підтверджується геодезичною зйомкою, проведеною фахівцями Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах. Тобто при оформленні держакту від 26.01.2001р. на право постійного користування землею МП „Залізничний цех” в надану земельну ділянку площею 2,16га було помилково (або за умислом) включено й земельну ділянку площею 0,45га під автостоянкою №2, який не був та не міг бути переданий МП „Залізничний цех” на підставі рішення Теплодарської міської ради від 29.04.1999р. № 96-\/ІІ-ХХІІІ.

Таким чином, матеріали інвентаризації земельної ділянки площею 2,16га , переданої в постійне користування МП „Залізничний цех”, не відповідає графічним матеріалам, на підставі яких було прийнято рішення №96-\/ІІ-ХХІІІ.

Крім того, п.1 вказаного рішення передбачалось затвердити проект відводу земельної ділянки МП „Залізничний цех”. Однак, даний проект не оформлявся та будь-які відомості про нього в архівних документах відсутні.

Стосовно твердження позивача, що при прийнятті рішення  №196-V від 28.02.2007р. Теплодарська міська рада перевищила свої повноваження необхідно зазначити що ані Конституція України, ані Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.051997р №280/97-ВР, ні Земельний кодекс України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ, ані будь-який інший нормативний документ не містить обмежень  стосовно повноважень органів місцевого самоврядування України в частині скасування ними раніше прийнятих рішень, розпоряджень та ін.  

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

01.09.2005 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно п.6 Розділу УП Кодексу до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій інстанції відповідні місцеві господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.  

П.1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється на, зокрема, спори фізичних чи юридичних  осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових  чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ч. 1 ст. 104  Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема,  захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач самостійно визначає та обґрунтовує в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються,  і залежно від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист порушеного права здійснюється шляхом визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 19 Конституції України, ч. З ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 5, 95 Земельного кодексу України одним з принципів, на яких базується  земельне законодавство, є забезпечення гарантій прав на землю, яке полягає також в забезпечення права користування землею.

Ст. 152 Земельного кодексу України встановлює шляхи захисту прав на земельні ділянки, в тому числі - визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

На підставі ч. 2 ст. 71  Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вимогами ст. 141 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.

Позивач належним чином довів, що він від права користування земельною ділянкою площею 2,16 гектарів не відмовлявся, а рішення Теплодарської міської ради №196-V від 28.02.2007р. порушує його права як землекористувача.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою такий акт визнається недійсним.

Суд погоджується з правовою позицією позивача та вважає, що позовні вимоги слід  визнати законними, обґрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Теплодарської міської ради №196-V від 28.02.2007р. „Про відміну рішення Теплодарської міської ради № 96-УІІ-ХХІІІ від 29.04.1999р. „Про надання земельної ділянки в постійне користування МП “Залізничний цех".

3.          Стягнути з Теплодарської міської ради (65490 Одеська область м. Теплодар вул. Піонерна, 7)  на користь Малого підприємства „Залізничний цех” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65091 м. Одеса пров. Старокінний, 2, код 20929933) судовий збір в сумі 17 /сімнадцять/ грн. 00 коп.

Повний текст постанови складено „23” травня 2007р.

Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторонам надано право на апеляційне оскарження постанови господарського суду Одеської області в порядку ст.ст. 185-186  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя