Ухвала

від 27.06.2017 по справі 757/61540/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1711/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , та накладено арешт на майно, вилучене 09.12.2016 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти в сумі 158 700 (сто п`ятдесят вісім тисяч сімсот) гривень шляхом заборони розпорядження та користування ними.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте внаслідок його вчинення, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на грошові кошти, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, власник майна зазначає, що ні він особисто, ні очолюване ним підприємство не фігурують в рамках даного кримінального провадження. Крім того, апелянт вказує, що ухвала слідчого судді від 29.11.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку не містить дозволу на вилучення майна, арешт на який накладено слідчим суддею. Додає, що слідчим не доведено, що вилучені грошові кошти, набуті кримінально противоправним шляхом, оскільки жодних посилань на докази, які б це підтверджували матеріали клопотання не містять.

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує на невідповідність клопотання вимогам ст.ст. 171, 172 КПК України та вказує, що клопотання слідчого не містить правових підстав для арешту майна.

Одночасно ОСОБА_9 ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. В обґрунтування пропуску такого строку зазначає, що участі в судовому засіданні він не приймав, про оскаржуване судове рішення дізнався за допомогою Єдиного реєстру судових рішень 10.03.2017 року, а з апеляційною скаргою звернувся 13.03.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, поясненняпредставників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представники у судовому засіданні участі не приймали, про оскаржувану ухвалу дізналися за допомогою Єдиного реєстру судових рішень 10.03.2017 року, а з апеляційною скаргою звернулися 13.03.2017 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 32016040650000029, відомості про яке 03.06.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 09.12.2016 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти в сумі 158700 гривень, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року задоволено та накладено арешт на зазначене у клопотанні майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий ОСОБА_10 звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що слідчий, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій слідчим вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Таким чином, у зв`язку із викладеним, колегія суддів переконана, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.

Крім того, посилання слідчого у клопотанні на таку мету арешту, як спеціальна конфіскація також є необгрунтованим, з урахуванням відсутності у даному кримінальному провадженні підозрюваного, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 170 КПК України, є обов`язковим.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесене до суду із порушенням вимог ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах порушуватиме баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_9 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, вилучене 09.12.2016 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти в сумі 158 700 (сто п`ятдесят вісім тисяч сімсот) гривень шляхом заборони розпорядження та користування ними, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 по накладенню арешту у кримінальному провадженні №32016040650000029, відомості про яке 03.06.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4