Ухвала

від 29.06.2017 по справі 479/295/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

29 червня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі поновленим та зобов'язання укласти угоду, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких (далі - ТОВ Агрофірма Корнацьких ) звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 січня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,78 га, розташованої на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району, строком на п'ять років, починаючи від дня державної реєстрації. Договір зареєстровано у Кривоозерському реєстраційному відділі МРФ ДП Центр ДЗК 21 грудня 2010 року. Умови договору товариство виконувало належно та добросовісно. Відповідно до умов договору після його закінчення орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

До закінчення строку дії договору, 10 грудня 2015 року позивач надіслав відповідачу лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди, які отримано відповідачем 12 грудня 2015 року. Проте відповідач проігнорував це повідомлення про продовження договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди.

Посилаючись на порушення свого переважного права на продовження орендних відносин, передбаченого ст. 33 Закону України Про оренду землі , позивач просив визнати поновленим вищезазначений договір оренди землі від 01 січня 2008 року та зобов'язати ОСОБА_4 укласти додаткову угоду про поновлення цього договору.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2016 року позов ТОВ Агрофірма Корнацьких задоволено частково.

Визнано поновленим договір оренди землі від 01 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма Корнацьких на строк 5 років із 01 січня 2013 року до 01 січня 2018 року, зареєстрований 21 грудня 2010 року у Кривоозерському реєстраційному відділі МРФ ДП Центр за № 041047600297.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ Агрофірма Корнацьких 1 378 грн судового збору.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року задоволено частково апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - та Фермерського господарства Деметра К (далі - ФГ Деметра ).

Скасовано рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2016 року у частині задоволених позовних вимог ТОВ Агрофірма Корнацьких про визнання договору оренди землі поновленим та розподілу судових витрат, ухвалено в цій частині нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ Агрофірма Корнацьких до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі від 01 січня 2008 року поновленим.

Стягнуто з ТОВ Агрофірма Корнацьких на користь ОСОБА_4 і ФГ Деметра по 1 515 грн 80 коп. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ Агрофірма Корнацьких просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи поновленим договір оренди землі від 01 січня 2008 року на строк 5 років із 01 січня 2013 року до 01 січня 2018 року, суд першої інстанції виходив із того, що строк дії цього договору закінчився 01 січня 2013 року, проте наявні передбачені законом підстави для визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на умовах, запропонованих позивачем, відповідно до яких змінено строк дії договору оренди, суд першої інстанції вважав ці вимоги такими, що не ґрунтуються на законі.

Проте повністю з такими висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд виходячи з наступного.

За змістом ст. ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Установивши, що договір оренди землі між сторонами укладено на 5 років із 01 січня 2008 року по 31 грудня 2012 року, суд правильно вважав, що строк дії цього договору закінчився 01 січня 2013 року.

Також установлено, що до спливу строку договору оренди землі, тобто до 01 січня 2013 року, позивач не направив орендодавцю заяви про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (продовження його дії), а направив такий лист-повідомлення лише 10 грудня 2015 року, коли закінчився строк, на який було укладено договір.

У п. 8 вищезазначеного договору оренди передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень ст. 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, буде порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, які враховано судом у цій справі під час ухвалення рішення.

Виходячи з викладеного та враховуючи, що сторони договору оренди землі від 01 січня 2008 року не дотрималися вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо поновлення цього договору, оскільки орендар у встановлений договором строк (не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору, а саме 01 січня 2013 року) не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність в орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки не дотримано процедури поновлення договору, встановленої ст. 33 Закону України Про оренду землі .

При цьому суд правильно вважав, що факт продовження користування орендованою земельною ділянкою в межах строку, який позивач вважав строком дії договору оренди, починаючи від дня державної реєстрації, та його повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди поза межами строку дії цього договору, а саме лише 10 грудня 2015 року, за наявності заперечень орендодавця, не є підставою для визнання оспорюваного договору оренди поновленим на новий строк, оскільки таке право позивача ним не реалізовано та не порушено.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди землі поновленим.

Розглядаючи указаний позов, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212, 303, 304 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права на основі одностороннього та неповного з'ясування всіх обставин справи є помилковими, спростовуються матеріалами справи і змістом оскаржуваного рішення апеляційного суду, згідно з яким судом достатньо повно установлено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та надано належну оцінку зібраним у справі доказам.

Зокрема, установивши, що договір оренди землі між сторонами укладено на 5 років із зазначенням строку, а саме: 01 січня 2008 року по 31 грудня 2012 року, та що до спливу строку договору оренди землі, тобто до 01 січня 2013 року, позивач не направив орендодавцю заяви про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (продовження його дії), а направив такий лист-повідомлення лише 10 грудня 2015 року, коли закінчився строк, на який було укладено договір, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди землі поновленим, адже позивачем не дотримано обумовленої договором та передбаченої вищевказаними нормами матеріального права процедури поновлення договору, встановленої ст. 33 Закону України Про оренду землі , таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач набув переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

У зв'язку з цим безпідставними і такими, що не впливають на правильність висновків апеляційного суду по суті вирішеного спору, є доводи касаційної скарги позивача щодо продовження користування ним земельною ділянкою та сплату орендної плати, за встановленої судом обставини щодо заперечень відповідача проти поновлення договору.

Разом із тим безпідставними є також посилання у касаційній скарзі на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 23 листопада 2016 року № 6-2540цс16, 09 вересня 2016 року № 6-531цс15, 18 березня 2015 року № № 6-3цс15 та 6-4цс15, 10 червня 2015 року № 6-70цс15, 25 лютого 2015 року № 6-10цс15.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

А.О.Леванчук

А.В.Маляренко