Постанова

від 04.07.2017 по справі 820/2670/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 р. Справа № 820/2670/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Явір" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 820/2670/14

за позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Селянського (фермерського) господарства "Явір"

про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська об'єднана державна податкова інспекціїя Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд припинити юридичну особу Селянське (фермерське) господарство "Явір".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року адміністративний позов Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Селянського (фермерського) господарства "Явір" про припинення юридичної особи - задоволено в повному обсязі.

Припинено юридичну особу Селянське (фермерське) господарство "Явір" (ідентифікаційний код 31422536, адреса: 62431, Харківська обл., Харківський район, село Вільхівка, зареєстрованого як юридична особа Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 27.03.2001 року).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Селянське (фермерське) господарство "Явір" починаючи з 18.02.2003 року та по теперішній час не подає податкової звітності до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, що підтверджується довідкою №929/10/20-23-15.03-126 від 31.01.2014 року та свідчить про систематичне і грубе порушення відповідачем діючого законодавства України. Відповідно до довідки №929/10/20-23-15.03-126 від 31.01.2014 року відповідач не має заборгованості із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), розрахункові рахунки відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є правомірними, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Однією з функцій, покладених на органи Державної податкової служби, відповідно до 19-1.1.2 ст.19-1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) є здійснення контролю за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.1, п.п.16.1.2, п.п.16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПКУ платник податків зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПКУ передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п.п.20.1.12 п.20.1 ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Згідно з п. 67.2 ст. 67 ПКУ органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 року №755-ІV, підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Селянське (фермерське) господарство "Явір" починаючи з 18.02.2003 року та по теперішній час не подає податкової звітності до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, що підтверджується довідкою №929/10/20-23-15.03-126 від 31.01.2014 року.

Отже, з огляду на те, що на момент розгляду справи відповідачем не подано звітність до органів Державної податкової служби протягом останнього року, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що зазначений закон містить певні обмеження щодо регулювання правовідносин пов'язаних із діяльністю фермерських господарств.

Так, сферу дії Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено у ч. 1 ст. 3, відповідно до якого дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , зазначено, що законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок, організацій роботодавців, їх об'єднань), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення фермерських господарств в Україні врегульовано Законом України Про фермерське господарство .

Відповідно до ст. 35 Закону України Про фермерське господарство діяльність фермерського господарства припиняється у разі: реорганізації фермерського господарства; ліквідації фермерського господарства; визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Відповідно до ст.36 Закону України Про фермерське господарство рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається: а) власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства - відповідно до закону та Статуту фермерського господарства; б) у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом; в) у разі банкрутства фермерського господарства - відповідно до закону.

Отже, Законом України Про фермерське господарство не передбачено у якості підстави для припинення діяльності фермерських господарств неподання ним протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до Закону, в даному випадку норми Закону України Про фермерське господарство є спеціальними по відношенню до Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, судом першої інстанції не враховано особливостей щодо підстав та порядку припинення юридичної особи громадської організації, якою у спірних правовідносинах є відповідач, встановлених Законом України Про фермерське господарство .

Також колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючі органи мають право, як передбачено ст. 75 Податкового кодексу України, проводити документальні позапланові перевірки за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у ст. 78 цього Кодексу, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом (п.п. 78.1.2. п. 78.1. ст.78 ПК України).

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), згідно з п. 120.1. ст.120 ПК України, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій доказів складання Акту Харківської ОДПІ про результати перевірки відповідача з питання несвоєчасного подання податкової звітності, як і доказів його направлення останньому.

Виходячи з викладеного колегія суддів дійшла висновку, що довідка від 31.01.2014 року відповідно до якої фермерське господарство Явір з 18.02.2013 року не подає податкової звітності до ХОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області не є належним та допустимим доказом по справі.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції зроблені передчасні висновки, щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року у справі № 820/2670/14, прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Явір" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 820/2670/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Селянського (фермерського) господарства Явір про припинення юридичної особи - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Кононенко З.О. Судді Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст постанови виготовлений 05.07.2017 р.