Рішення

від 21.06.2017 по справі 910/5115/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5115/17 21.06.17 р.

За позовом Приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ"

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни

про визнання протиправним та скасування рішення,

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників:

від позивача: Петренко В.В. за довіреністю № б/н від 21.11.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Агромаш-ІФ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 31.03.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.04.2017 р.

11.04.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

19.04.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

У судовому засіданні 28.04.2017 р. оголошувалась перерва до 23.05.2017 р.

У судове засідання 23.05.2017 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 23.05.2017 р. представник позивача подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів та підтримала раніше подане разом із позовною заявою клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 23.05.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 13.06.2017 р.

09.06.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

13.06.2017 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відрядженні.

Ухвалою суду від 19.06.2017 р. розгляд справи призначено на 21.06.2017 р.

У судове засідання 21.06.2017 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні суд поставив на обговорення питання про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представники позивача наполягав на вирішенні спору по суті заявлених вимог, проти подальшого відкладення розгляду справи заперечив.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.06.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.03.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Агромаш-ІФ" (позивач), як позичальником, та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (відповідач), як кредитором, було укладено кредитний договір № 55-2013 (з подальшими змінами та доповненнями), за умовами якого банк надав позивачу кредит, а позивач зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Згідно п. 6.1. кредитного договору № 55-2013 від 29.03.2013 р., укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ПрАТ "Агромаш-ІФ", заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається Позичальником в повному обсязі на рахунок № 2909988001189.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами статті 1049 Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

У подальшому, 30.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" укладено договір застави майнових прав, за умовами якого ТОВ "Карпатська нафтова компанія" надало Банку в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги на грошові кошти в сумі 260 000 000,00 грн., та знаходяться на рахунку ТОВ "Карпатська нафтова компанія" №26152880000005, відкритому в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

Згідно п. 3.2.6. Договору застави, Заставодержатель має право задовольнити за рахунок Предмета застави всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент звернення стягнення, включаючи суму основного боргу за кредитом, проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, всі інші вимоги, що випливають з кредитного договору, а також витрати пов'язані зі зверненням стягнення на Предмет застави.

Пунктом 4.3.2. Договору застави від 30.09.2014 р. встановлено, що на підставі ст. 1071 Цивільного кодексу України Банк має право здійснити договірне списання грошових коштів, розміщених на вкладному рахунку Заставодавця відповідно до Договору банківського вкладу, та нарахованих на нього відсотків, на свою користь та направити зазначені грошові кошти на погашення зобов'язань та витрат, передбачених п. 1.1. цього Договору застави. Заставодавець дим доручає Заставодержателю здійснювати зазначене договірне списання грошових коштів з: вкладного рахунку Заставодавця № 26159000100001, відкритого у ПАТ "ВіЕйБі Банк", код банку 380537, поточного рахунку Заставодавця № 26003080000028, відкритого у ПАТ "ВіЕйБі Банк", код банку 380537, та з будь-яких інших рахунків Заставодавця, на які можуть бути перераховані вклад га відсотки до нього відповідно до Договору банківського вкладу.

14.11.2014 р. на виконання умов Договору застави від 30.09.2014р. ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернувся до ТОВ "Карпатська нафтова компанія" щодо дострокового погашення заборгованості по кредитному договору № 55-2013 від 29.03.2013р. укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ПрАТ "Агромаш-ІФ" на суму 260 000 000,00 грн.

Відповідно до Виписки по особовим рахункам за 14.11.2014 р. (рахунок № 26003080000028, ТОВ "Карпатська нафтова компанія"), відбулася наступна операція: списання на погашення основної заборгованості по кред. дог. № 55-2013 від 29.03.2013р. на суму 260 000 000,00 грн., Платник - 26003080000028 ТзОВ "КНК", Отримувач - 2909988001189 (рахунок, на який здійснюється погашення заборгованості відповідно до п. 6.1. кредитного договору № 55-2013 від 29.03.2013р.) Кред. дог. № 55-2013 від 29.03.2013р.

Згідно з Випискою по особовим рахункам з 29.03.2013 р. по 20.11.2014 р. (рахунок № 20635880000175 ПАТ "Агромаш-ІФ"), відбулась наступна операція: повернення кредиту (ПАТ "Агромаш-ІФ", кред. дог. № 55-2013 від 29.03.2013р.) на суму 260 000 000,00 грн., Платник - 2909988001189 Кред. дог. № 55-2013 від 29.03.2013р., Отримувач - 20635880000175 ПАТ "Агромаш-ІФ", кредит № 55-2013.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 р. № 63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року № 213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Наявним в матеріалах справи витягом з акту б/н від 09.02.2015 р. підтверджується, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було проведено перевірку правочинів (в тому числі), вчинених (укладених) банком в період з 21.11.2013 р. по 20.11.2014 р. Зокрема, відповідачем виявлено нікчемність правочину щодо погашення заборгованості позивача за кредитним договором №55-2013 від 29.03.2013 р.

29.09.2016 р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіною Мариною Анатоліївною було направлено позивачу та ТОВ "Карпатська нафтова компанія" повідомлення про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №55-2013 від 29.03.2013 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та позивачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2230-НВ від 03.04.2013, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія", з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно ч. 1 ст. 54 вказаного нормативно-правового акту рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з розглядуваним позовом повинно бути доведено невідповідність оспорюваного рішення вимогам чинного законодавства на момент його видання.

У ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Як зазначалось вище, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 р. № 63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Тобто, з наведеного вбачається, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Зі змісту повідомлення № 11/1-47273 від 23.09.2016 р. вбачається, що правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором щодо погашення заборгованості за кредитним договором №55-2013 від 29.03.2013 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та позивачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2230-НВ від 03.04.2013, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія", визнано нікчемним з посиланням на те, що фактично банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Проте, суд вважає посилання відповідача на нікчемність вказаного правочину безпідставними, оскільки у даному випадку фактично Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" було здійснено виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №55-2013 від 29.03.2013 р., що ніяким чином не може вказувати на надання ні позивачу, ні Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" будь-яких переваг банком.

При цьому, у даному випадку вчинення спірного правочину призвело до виконання грошового зобов'язання, а саме повернення грошових коштів Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк".

Судом прийнято до уваги, що права позивача внаслідок дій відповідача було порушено шляхом висування Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіною Мариною Анатоліївною у повідомленні №11/1-47273 від 23.09.2016 р. вимоги про негайне погашення заборгованості за кредитним договором №55-2013 від 29.03.2013 р.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Слід зазначити що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне захистити права позивача способом, обраним останнім у позовній заяві, а саме, шляхом визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №55-2013 від 29.03.2013 р.

Відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позву судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і повністю скасувати рішення у формі повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину № 11/1-47273 від 23.09.2016 р. (правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 55-2013 від 29.03.2013 р., укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ПрАТ "Агромаш-ІФ", за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу № 2230-НВ від 03.04.2013 р., укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Карпатська нафтова компанія".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т; код ЄДРПОУ 19017842) на користь Приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Височана, буд.18; код ЄДРПОУ 32873954) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 30.06.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна