Рішення

від 04.07.2017 по справі 910/9552/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017Справа №910/9552/17

За позовом Управління поліції охорони в Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Каунт Груп

про стягнення 2.693,85 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Управління поліції охорони в Київській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Каунт Груп 2.693,85 грн., з яких: 1.795,90 грн. основного боргу та 897,95 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про централізовану охорону майна на об'єкті з реагуванням наряду поліції охорони № 345/15 від 22.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9552/17 та призначено її до розгляду на 04.07.2017.

Позивач в судове засідання 04.07.2017 не з'явився.

Відповідач в судове засідання 04.07.2017 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 15.06.2017 не виконав.

Позивач і відповідач належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 15.06.2017 надіслано позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 0103041968021 на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Гайдара, 8.

Позивач ухвалу суду від 15.06.2017, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 19.06.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103041968021.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 15.06.2017 надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 0103041968030 на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Ентузіастів, 9/2, кв. 5, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 14.06.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.

В судовому засіданні 04.07.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.12.2015 між Управлінням поліції охорони в Київській області (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Каунт Груп (далі - замовник, відповідач) було укладено договір про централізовану охорону майна на об'єкті з реагуванням наряду поліції охорони № 345/15 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна замовника на об'єкті у дні і години, вказані у дислокації (додаток 1 до договору), за адресою: Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 13, кім. 203.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони за січень, лютий 2017 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1.795,90 грн. та нараховано штраф у розмірі 897,95 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 9.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016.

Відповідно до п. 9.2 договору договір пролонгується строком на один календарний рік, якщо жодна із сторін не менше ніж за 10 (десять) календарних днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів пролонгації договору не обмежується.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні правовідносини не подано.

Згідно з п. 2.1 договору ціна охоронних послуг за цим договором є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додатки 2, 3 до договору), які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно додатків 2 та 3 до договору вартість охоронних послуг на 2016 рік визначена в загальному розмірі 11.040,00 грн.

Пунктом 2.5 договору передбачено що оплата охоронних послуг здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування плати встановленої пунктом 2.1 цього договору на рахунок виконавця до 5 (п'ятого) числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно до п. 2.9 договору до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірника акту приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акту повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці замовник зобов'язаний в той же строк у письмовий формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Згідно з п. 2.10 договору за умови неповернення замовником акту приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений в п. 9.2 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Позивачем до позовної заяви подано акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг №

№ КСВ-000598 від 31.01.2017 на суму 948,35 грн. та № КСВ-001788 від 28.02.2017 на суму 847,55 грн., які з боку відповідача не підписано.

Зазначені акти позивач листом № 630/43/30/5/2017 від 14.04.2017 надіслав відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.04.2017 та поштовою квитанцією № 3249 від 19.04.2017.

Проте, відповідач зазначені акти не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 2.10 договору послуги за січень, лютий 2017 року за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг охорони у визначений договором строк повністю не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за січень, лютий 2017 року, яка складає 1.795,90 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 1.795,90 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Відповідно до п. 5.2.2 договору у разі порушення замовником зобов'язань, визначених умовами цього договору він сплачує виконавцю погоджений сторонами штраф у розмірі 50% від суми невиконаного своєчасного зобов'язання.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що має місце прострочення оплати за надані послуги, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 897,95 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Управління поліції охорони в Київській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Каунт Груп (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 9/2, кв. 5, код ЄДРПОУ 39877295) на користь Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8, код ЄДРПОУ 40109063) 1.795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) грн. 90 коп. основного боргу, 897 (вісімсот дев'яносто сім) грн. 95 коп. штрафу, 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 05.07.2017.

СуддяВ.В. Сівакова