Рішення

від 03.07.2017 по справі 916/1328/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2017 р.Справа № 916/1328/17

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ";

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Техно"

про стягнення 17543,2 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №21/р8-17-013 від 03.01.2017р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Техно" про стягнення заборгованості у розмірі 17543,2 грн., а саме: основного боргу у розмірі 16525,15грн., пені у розмірі 897,73грн., 3%річних у розмірі 101,13грн., індексу інфляції у розмірі 29,19грн. та судові витрати у розмірі 1600грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.17р. порушено провадження у справі №916/1328/17.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

01.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Одесагаз- Постачання (далі - Позивач, Постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬЯНС-ТЕХНО" (Код СДРПОУ 32271846) (далі Відповідач, Споживач) було укладено договір №005507 (2016) на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) (далі Договір, Договір від 01.04.2016 р.).

Пунктом 11.1. Договору зазначено, що він набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2016 р.. а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення.

Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 квітня 2016 р. згідно ст. 3 ст.631 Цивільного Кодексу України.

Умовами Договору визначено, що він вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного року, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язується передати природний газ на межу балансової належності об'єктів Відповідача, а Відповідач сплати Постачальнику вартість природного газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених Договором.

Відповідно до гт 2.4. Постачальник зобов'язується передати природний газ на пункти споживання, обладнані вузлами обліку та розташовані за адресами:

- 65003, м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2-Д.

Пунктом 5.1. Договору, передбачено, що розрахунки за реалізований газ здійснюються за ціною, що встановлюються Постачальником та оприлюднюється ним на своєму сайті.

Ціна на природний газ може змінюватися і є обов'язковою для Сторін з дати вступу її в дію і оприлюднення Постачальником на власному сайті та в офіційних друкованих виданнях.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що ціна природного газу, розрахована відповідно до п. 5.1. Договору від 01.04.2016 р. буде застосовуватись Сторонами при складанні актів приймання передачі природного газу та у розрахунках за газ.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки природного газу у наступному місяці, не пізніше ніж за 7(сім) банківських днів до початку місяця поставки.

Так. у випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний рахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури та акту приймання передачі природного газу.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаними Сторонами актами прийому-передачі природного газу, що оформляються на підставі даних комерційних вузлів обліку.

Пунктом 3.9 Договору встановлено, що акти прийому-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

На виконання умов Договору Позивач поставив до пунктів споживання Відповідача, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу:

у листопаді 2016 р. - 154 м3(на загальну суму 1 369.37 грн.);

у грудні 2016 р. - 918 м3 (на загальну суму 8 349.40 грн.);

у січні 2017 р. - 648 м3 (на загальну суму 5 648.1 7 грн.):

у лютому 2017 р. - 3255 м3 (на загальну суму 34 105.91 грн.);

у березні 2017 р. - 1410 м3(на загальну суму 13 282.09 грн.).

Так, Споживач здійснив оплату за поставлений природний газ не в повному обсязі, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем станом на 31.05.2017 р. утворилась заборгованість у сумі 16 525,15 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отримані послуги, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17543,2 грн., а саме: основного боргу у розмірі 16525,15грн., пені у розмірі 897,73грн., 3%річних у розмірі 101,13грн., індексу інфляції у розмірі 29,19грн. та судові витрати у розмірі 1600грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем послуг за Договором на постачання природного газу, існування заборгованості відповідача у розмірі 16525,15грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги постачання природного газу підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі 101,13грн., індексу інфляції у розмірі 29,19грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 101,13грн., індексу інфляції у розмірі 29,19грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за Договором в розмірі 897,73грн.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договору, передбачено: У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу .

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 897,73 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1600грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Техно" (65033, м. Одеса, вул. В.Стуса, 2-Д, код 322271846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257) основного боргу у розмірі 16525,15грн., пені у розмірі 897,73грн., 3%річних у розмірі 101,13грн., індексу інфляції у розмірі 29,19грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 1600грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 05 липня 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов