Рішення

від 03.07.2017 по справі 914/788/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017р. Справа № 914/788/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 підприємства Мон Аві , м. Київ,

до відповідача ОСОБА_2 підприємства Олімп плюс , м. Буськ,

про стягнення 27785,34 грн.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_3 - представник,

від відповідача не з'явився.

Суть спору: Приватне підприємство Мон Аві , м. Київ, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 підприємства Олімп плюс , м. Буськ, 20975,45 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 455 грн. трьох процентів річних, 4376,31 грн. пені, 1978,58 грн. інфляційних та судових витрат у справі. Згодом, позивач подав суду клопотання про зміну позовних вимог від 15.06.2017 р. за № 2919, в якому просить стягнути з відповідача 20975,45 грн. заборгованості, 3105,14 грн. пені, 557,84 грн. трьох процентів річних, 1728,58 грн. інфляційних. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем норм Договору поставки № 120/ЛВ-МА-16 від 20 липня 2016 р., а також нормами статей 11, 509, 525, 526, 549, 551, 599, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 202, 216, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач вимог ухвал суду від 24.04.2017 р., 03.05.2017 р., 22.05.2017 р., 13.06.2017 р. та 19.06.2017 р. не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив.

У судових засіданнях представник позивача змінені позовні вимоги підтримав повністю.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі 20 липня 2016 р. укладено Договір поставки № -120/ЛВ-МА-16. Позивач поставив відповідачу по видаткових накладних № РО000001158 та № РО000001151 від 20 липня 2016 р. по Довіреності від 15 липня 2016 р., яку видано відповідачем на ОСОБА_4, товар вартістю 20936,41 грн. Відповідач за отриману продукцію не розрахувався і 01.11.2016 р. позивач направив ОСОБА_2 підприємству Олімп плюс претензію за № 1012 від 26.10.2016 р., в якій просив сплатити заборгованість за продукцію, отриману, у тому числі, й на підставі видаткових накладних № РО000001158 та № РО000001151 від 20 липня 2016 р. Однак, вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог від 15.06.2017 р. за № 2919, підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Позивач поставив відповідачу по видаткових накладних № РО000001158 та № РО000001151 від 20 липня 2016 р. товар вартістю 20936,41 грн. Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Станом на день розгляду справи судом у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази, які б свідчили про оплату отриманої продукції або спростовували позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за цю продукцію. За таких обставин, 20936,41 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позовні вимоги щодо стягнення решти заборгованості необґрунтовані та задоволенню не підлягають, оскільки у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази поставки відповідачу по видаткових накладних № РО000001158 та № РО000001151 від 20 липня 2016 р. продукції на суму вартістю понад 20936,41 грн.

Враховуючи наведене, позивачем правомірно заявлено до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 556,8 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов язання з 28.07.2016 р. по 16.06.2017 р. та 1728,58 грн. інфляційних за період з серпня 2016 р. по червень 2017 р., виходячи з суми заборгованості 20936,41 грн. При цьому судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних за цей період додатково враховувався липневий індекс інфляції, який становив 99,9 %. Хоча інфляційні за липень 2016 р. стягненню не підлягали б з огляду на те, що строк виконання зобов язання з оплати товару виник після 15 липня 2016 р. Позовні вимоги в частині стягнення решти суми трьох процентів річних задоволенню не підлягають, оскільки позивачем їх обчислено виходячи із суми заборгованості 20975,45 грн., тоді як судом встановлено, що вона становить 20936,41 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають з огляду на таке. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази на підтвердження його доводів про те, що поставка товару по видаткових накладних № РО000001158 та № РО000001151 від 20 липня 2016 р. здійснювалась на підставі Договору поставки № -120/ЛВ-МА-16 від 20 липня 2016 р. У видаткових накладних посилання на цей Договір відсутні. У графі видаткових накладних підстава поставки йдеться про Договір поставки від 02.02.2015 р. та замовлення № МРО00004578, № МРО00004591 від 20 липня 2016 р. Як пояснено представником позивача у судових засіданнях, ці замовлення та договір поставки від 02.02.2015 р. відсутні. Представником позивача пояснено, що передбачені п. 6 договору поставки № -120/ЛВ-МА-16 від 20 липня 2016 р. заявки відсутні та сторонами не погоджувались. За таких обставин, суд дійшов висновку, що посилання позивача на поставку товару на підставі вищезгаданого договору поставки та обґрунтування своїх посилань лише тим, що дата укладення договору поставки № -120/ЛВ-МА-16 від 20 липня 2016 р. та дата підписання сторонами видаткових накладних № РО000001158 та № РО000001151 від 20 липня 2016 р. співпадають, є недостатнім доказом поставки продукції відповідно до умов договору № -120/ЛВ-МА-16. Враховуючи наведене, у суду відсутні належні, допустимі та достатні докази для висновку про те, що між сторонами у справі відповідно до вимог ч. 1 ст. 547 ЦК України у письмовій формі вчинено правочин щодо забезпечення виконання зобов язань, які виникають на підставі видаткових накладних № РО000001158 та № РО000001151 від 20 липня 2016 р. Відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства Олімп плюс (80500, Львівська область, Буський район, м. Буськ, площа Незалежності, буд. 10, код ЄДРПОУ 33465271) на користь ОСОБА_2 підприємства Мон Аві (02095, вул. Срібнокільська, 1, оф. 12, м. Київ, код ЄДРПОУ 37560352) 20936,41 грн. заборгованості, 556,8 грн. трьох процентів річних, 1728,58 грн. інфляційних та 1409,14 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 05.07.2017 р.

Суддя Бортник О.Ю.