Ухвала

від 27.06.2017 по справі 910/7820/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27.06.2017Справа № 910/7820/14

За скаргою Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

на постанову державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області по справі №910/7820/14

За позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі - Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

до Товариства з обмеженою відповідальністю Астрая

про стягнення 29268,37 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від прокуратури - Толстореброва О.О. (представник за довіреністю);

від позивача - Плескун Д.А. (представник за довіреністю);

(скаржника)

від відповідача - не з'явився;

від ВДВС - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2017 року Національний університет оборони України імені Івана Черняховського звернувся до господарського суду міста Києва із зазначеною скаргою.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що у провадженні Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження ВП№50919888 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.01.2015 по справі №910/7820/14, в ході виконання зазначеного наказу скаржником було отримано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із несплатою стягувачем авансування витрат виконавчого провадження.

Проте скаржник вважає такі дії державного виконавця незаконними, оскільки останнім в ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем порушувались вимоги Закону України Про виконавче провадження , зокрема державним виконавцем з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2016 державним виконавцем не вчинялись жодні виконавчі дії, у зв'язку з чим скаржник змушений був звернутись до господарського суду міста Києва із скаргою на бездіяльність державного виконавця, яка була задоволена господарським судом міста Києва ухвалою від 12.04.2017, якою було зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії у відповідності до Закону України Про виконавче провадження . Так, лише після прийняття судом зазначеної ухвали, Харківським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було арештовано належний боржникові автомобіль.

В той же час, скаржником було отримано лист від 27.03.2017 Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо необхідності авансування витрат виконавчого провадження, а саме за термін перебування належного боржникові автомобіля на спеціальному майданчику, що станом на 09.03.2017 склала 47706 грн. та за кожен наступний день перебування автомобіля на спеціальному майданчику до нараховується по 24 грн. за добу.

Так скаржник не погоджується із такими діями державного виконавця, оскільки бездіяльність та зволікання державного виконавця перешкоджає примусовому виконанню рішення суду, що в свою чергу призводить до збільшення суми коштів за термін перебування автомобіля боржника на спеціальному майданчику.

На підставі викладеного скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову від 10.05.2017 державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Л.Р про повернення виконавчого документа стягувачеві; зобов'язати виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області здійснити виконавчі дії щодо опису та вилучення транспортного засобу, проведення оцінки даного майна з подальшою передачею його на реалізацію у виконавчому проваджені №50919888 в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2017 скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні підтримав вимоги викладені у скарзі та просив її задовольнити.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав вимоги викладені у скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, пояснень з приводу поданої скарги не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник ВДВС в судове засідання не з'явився, проте до початку розгляду справи через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав письмові пояснення по суті скарги в яких заперечив проти задоволення останньої, зазначивши що Харківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в ході здійснення виконавчих дій у межах виконавчого провадження №50919888 діяв виключно в межах чинного Закону України Про виконавче провадження . Крім того зазначив, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві слугувала відмова останнього у сплаті авансового внеску.

На підставі викладеного державний виконавець вважає скаргу необґрунтованою та просив суд відмовити у задоволенні останньої.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі №910/7820/14 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Астрая на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського заборгованість у розмірі 27595,69 грн. та пеню у розмірі 500,64 грн. Також присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Астрая в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1753,92 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі №910/7820/14 залишено без змін.

14.01.2015 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Як вбачається із матеріалів справи Постановою Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області від 22.04.2016 відкрито виконавче провадження №50919888 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі №910/7820/14 про стягнення з боржника заборгованості у розмірі 27595,69 грн. та пені у розмірі 500,64 грн.

У постанові від 22.04.2016 про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було вказано боржнику на необхідність добровільно виконати рішення суду в семиденний строк з дня винесення постанови.

Доказів виконання боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк матеріали справи не містять.

В подальшому, у зв'язку із неналежним виконанням державним виконавцем своїх обов'язків з примусового виконання рішення суду, 08.02.2017 Національний університет оборони України імені Івана Черняховського звернувся до господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, яка була мотивована тим, що державний виконавець не вчинив жодних передбачених законом дій для виконання рішення суду у справі №910/7820/14, у зв'язку з чим рішення залишається не виконаним, що в свою чергу, порушує права Національного університету оборони України імені Івана Черняховського як стягувача у виконавчому провадженні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2017 було задоволено скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, визнано незаконною бездіяльність Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у виконавчому провадженні №50919888 та зобов'язано Харківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області провести виконавчі дії у виконавчому провадженні №50919888 в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Листом №1773 від 27.03.2017 головний державний виконавець Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області звернувся до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського з проханням здійснити авансування витрат виконавчого провадження у розмірі 47706 грн. за термін перебування автомобіля боржника на спеціальному майданчику.

В свою чергу Національний університет оборони України імені Івана Черняховського листом повідомив державного виконавця про відсутність підстав для авансування витрат виконавчого провадження.

В подальшому, головним державним виконавцем Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Ліною Ріфатівною було винесено постанову від 10.05.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу. Вказана постанова мотивована тим, що стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

Зазначену постанову скаржник вважає незаконною та необґрунтованою, та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, відтак просить суд визнати її незаконною та скасувати.

Законом України Про виконавче провадження регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч.1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У відповідності до п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч.2 ст.36 Закону України Про виконавче провадження , розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Умовами п.4 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

В той же час із матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі було відкрите 22.04.2016, тобто під час дії Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999.

Так за приписами ч. 2 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Доказів виконання боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку у наданий державним виконавцем строк, в силу положень ст. 27 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 і встановленого ст. 254 Цивільного кодексу України порядку обчислення строків, державний виконавець зобов'язаний був розпочати примусове виконання рішення суду 04.05.2016. Зазначене також встановлено судом в ухвалі господарського суду міста Києва від 12.04.2017, винесеної за результатами розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, ч. 2 ст. 30 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

За змістом ч.ч. 1-5 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем в порушення вимог чинного на той час Закону України Про виконавче провадження , не виконувались належним чином виконавчі дії з примусового виконання рішення суду у даній справі.

Вказані обставини також підтверджуються ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/7820/14 з розгляду скарги на бездіяльність Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у виконавчому провадженні №50919888, якою встановлено факт протиправної бездіяльності державного виконавця наказу у даній справі.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, необхідність сплати грошових коштів за термін перебування автомобіля боржника на спеціальному майданчику виникла фактично лише після звернення стягувача до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець мав достатньо часу для проведення необхідних виконавчих дій, покладених на останнього Законом України Про виконавче провадження ще до набрання чинності Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016.

При цьому, бездіяльність та зволікання державного виконавця, яка встановлена судом, призвела до не виконання рішення суду у строки, встановлені нормами чинного на той час законодавства, що призвело до збільшення суми коштів за термін перебування автомобіля боржника на спеціальному майданчику. Одночасно, суд вказує, що примусове виконання рішення суду у порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 не передбачало сплати авансових платежів стягувачем.

Крім того, норми ст.43 Закону України Про виконавче провадження передбачають обов'язок стягувача здійснити додаткове авансування витрат виконавчого провадження лишу у випадку, якщо витрати на проведення виконавчих дій перевищують суму сплаченого авансового внеску, а оскільки при відкритті виконавчого провадження сплата авансового внеску стягувачем нормами Закону передбачена не була, відсутні також підстави для додаткового авансування таких витрат.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі. Крім того, у відповідності до вимог п.8 ч.1 статті 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відтак, вимоги скаржника щодо визнання незаконною та скасування постанови від 10.05.2017 головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Ліни Ріфатівни про повернення виконавчого документа стягувачеві та вимоги скаржника, щодо зобов'язання державного виконавця здійснити виконавчі дії щодо опису та вилучення транспортного засобу, проведення оцінки даного майна з подальшою передачею його на реалізацію у виконавчому проваджені №50919888 в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга Національного університету оборони України імені Івана Черняховського підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на дії головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Ліни Ріфатівни по справі №910/7820/14 задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову від 10.05.2017 головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Ліни Ріфатівни про повернення виконавчого документа, наказу господарського суду міста Києва від 14.01.2015 по справі №910/7820/14, у виконавчому провадженні №50919888.

Зобов'язати головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Ліну Ріфатівну провести виконавчі дії щодо опису та вилучення транспортного засобу, проведення оцінки даного майна з подальшою передачею його на реалізацію у виконавчому проваджені №50919888 в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Я.В. Маринченко