Рішення

від 26.06.2017 по справі 910/13926/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017Справа №910/13926/16 За позовом Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів

до Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут

спирту і біотехнології продовольчих продуктів

про стягнення 6642,17 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Лапа В.П. - по дов.

від відповідача: Надійко Л.В. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів , в якому посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання за договором №450-П1383/14 від 26.06.2014 року щодо оплати виконаних робіт, просило стягнути з відповідача 10 583,71 грн. основного боргу, а також 3% річних в розмірі 576,14 грн. та інфляційні в розмірі 6 559,07 грн., нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2016р. у справі №910/13926/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р., позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, відповідач звернуся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017р. касаційну скаргу Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів задоволено частково, а саме, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.04.2017р. справу №910/13926/16 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 27.04.2017р. справу прийнято до свого провадження суддею Спичаком О.М. та призначено її розгляд на 19.05.2017р.

Представником позивача у судовому засіданні 19.05.2017р. позовні вимоги було підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Ухвалою від 19.05.2017р. розгляд справи було відкладено на 08.06.2017р.

08.06.2017р. представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог та пояснення по справі.

У судовому засіданні 08.06.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.06.2017р. було оголошено перерву до 26.06.2017р.

20.06.2017р. представником позивача подано через відділ діловодства господарського суду пояснення про справі.

У судовому засіданні 26.06.2017р. судом було прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, як таку, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду спору у судовому засіданні 26.06.2017р. представником позивача позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог було підтримано.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 26.06.2017р.

В судовому засіданні 26.06.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2014 між Державним підприємством Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (виконавець) та Державною науковою установою Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів (замовник) було укладено договір №450-П1383/14 на виконання платних робіт (послуг), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по атестації Центру контролю якості продукції згідно з Правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі, затверджених Наказом №71 від 29.03.2005р. Держспоживстандарту України та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13.04.2005р. за № 392/10672.

Згідно з п. 2.1 договору №450-П1383/14 від 26.06.2014р. вартість послуг за договором складає 8 819,76 грн., податок на додану вартість 20% - 1 763,95 грн., всього до сплати 10 583,71 грн.

За умовами п. 2.3 договору №450-П1383/14 від 26.06.2014р. оплата здійснюється замовником протягом 60-ти банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору №450-П1383/14 від 26.06.2014р. після закінчення робіт виконавець надає замовнику акт здачі-приймання робіт.

В силу п. 3.2 договору №450-П1383/14 від 26.06.2014р. замовник протягом 3-х днів від дня отримання акту здачі-приймання робіт зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання або обґрунтовану відмову від приймання робіт.

Пунктом 7.1 договору №450-П1383/14 від 26.06.2014р. передбачено термін його дії з 26.06.2014р. по 30.12.2014р.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №450-П1383/14 від 26.06.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №450-П1383/14 від 26.06.2014р. сторонами було складено та підписано акт №450-П1383/14 від 26.06.2014р. приймання - передачі робіт на суму 10583,71 грн., згідно якого Державним підприємством Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів було надано, а Державною науковою установою Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів прийнято роботи по атестації Центру контролю якості продукції. Згідно змісту вказаного акту послуги виконані в повному обсязі та оформлені належним чином, виконавець передав, а замовник прийняв експертний висновок, акт перевірки, галузь та свідоцтво про атестацію. Вказаний акт підписано представниками сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання без жодних зауважень та заперечень.

Однак за твердженнями заявника послуги за договором №450-П1383/14 від 26.06.2014р. відповідачем оплачено не було, що і стало підставою для нарахування 3% річних інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем наголошено, що фактично роботи за договором №450-П1383/14 від 26.06.2014р. позивачем виконано не було, акт здачі-приймання №450-П1383/14 від 26.06.2014р. контрагентами підписано завчасно, а отже, вказаний документ, на думку Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів , не є належним та допустимим у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказом, надання Державним підприємством Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів послуг на загальну суму 10583,71 грн.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення заборгованості, насамперед, повинно бути доведено факт виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків щодо виконання робіт по атестації Центру контролю якості продукції, обсяги та вартість виконаних робіт та наявність обов'язку відповідача здійснити їх оплату, строк виконання якого настав.

Як вказувалось вище, на підтвердження належного виконання своїх обов'язків за договором №450-П1383/14 від 26.06.2014р., позивачем представлено до матеріалів справи акт №450-П1383/14 від 26.06.2014р. приймання - передачі робіт на суму 10583,71 грн., підписаний представниками обох контрагентів.

Наразі, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, які наведено у постанові від 19.04.2017р., що у відповідності до ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд дійшов висновку, що акт №450-П1383/14 від 26.06.2014р. не є належним доказом виконання заявником робіт на суму 10583,71 грн. При цьому, суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, згідно змісту вказаного акту послуги виконані в повному обсязі та оформлені належним чином, виконавець передав, а замовник прийняв експертний висновок, акт перевірки, галузь та свідоцтво про атестацію.

Наразі, представлений до матеріалів справи експертний висновок стосовно матеріалів періодичної атестації Центру контролю якості продукції ДНУ УкрНДІССпиртбіопрод на проведення вимірювань якості харчової продукції, суд до уваги не приймає в якості доказу виконання робіт за спірним правочином, а саме, передання його замовнику за актом №450-П1383/14 від 26.06.2014р., оскільки як неодноразово зазначалось, акт здачі-приймання робіт було підписано контрагентами 26.06.2014р., тоді як у верхньому правому куті першого аркушу висновку зазначено, що означений затверджено заступником директора Державного підприємства Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів лише 04.07.2014р., тобто більш як через тиждень після підписання акту примання-передачі.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 19.05.2017р. було зобов'язано позивача надати всі документи, які було складено на виконання умов договору №450-П1383/14 від 26.06.2014р.; документально підтверджені письмові пояснення щодо складання експертного висновку стосовно матеріалів періодичної атестації Центру контролю якості продукції Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів на проведення вимірювань якості харчової продукції 04.07.2014р. та зазначення про передання висновку експертизи в акті №450-П1383/14 від 26.06.2014р.; докази передання відповідачу експертного висновку від 04.07.2014р.; акт перевірки, галузь та свідоцтво про атестацію, про передання виконавцем та отримання замовником, яких зазначено в акті №450-П1383/14 від 26.06.2014р.

Проте, заявником вимоги суду виконано не було, витребуваних судом документів не надано, зокрема, не представлено господарському суду належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів передання відповідачу документів, перелік яких зазначено в акті №450-П1383/14 від 26.06.2014р., та експертного висновку від 04.07.2014р.

Отже, виходячи з наведеного, у суду відсутні підстави вважати роботи за договором №450-П1383/14 від 26.06.2014р. такими, що виконанні заявником в повному обсязі, а документи: акт перевірки, галузь та свідоцтво про атестацію такими, що передані замовнику.

При цьому, судом прийнято до уваги пояснення заявника стосовно того, що висновок від 04.07.2014р. передавався нарочно представнику відповідачу, проте, жодного документу, зокрема, акту приймання-передачі з цього приводу контрагентами не підписувалось, оскільки його складення не передбачено умовами укладеного між сторонами правочину.

Одночасно, судом враховано пояснення позивача про те, що за поясненнями заявника, Державним підприємством Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (виконавець) та Державною науковою установою Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів з метою забезпечення проведення атестації Центру контролю якості продукції було здійснено перевірку правильності оформлення наданої Державною науковою установою Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів документації, здійснено оцінку повноти наведеної у представлених документах інформації.

Наразі, судом прийнято до уваги, що згідно Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі, які затверджено Наказом №71 від 29.03.2005р. Держспоживстандарту України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.04.2005р. за №392/10672 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), означені правила встановлюють вимоги щодо організації та порядку здійснення уповноваження і атестації у державній метрологічній системі на проведення метрологічних робіт та оформлення їх результатів.

Пунктом 1.4 означених правил передбачено, що їх вимоги поширюються на: Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики; національний науковий метрологічний центр та державні наукові метрологічні центри, що належать до сфери управління Держспоживстандарту України, і територіальні органи Держспоживстандарту України; метрологічні служби центральних органів виконавчої влади; головні та базові організації метрологічних служб центральних органів виконавчої влади; підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та виду діяльності, що діють на території України та їх метрологічні служби; повірочні, калібрувальні та вимірювальні лабораторії підприємств та організацій.

Відповідно до п.5.7 означених правил, експертизу документів, поданих на уповноваження (атестацію), і розроблення програм перевірки заявників здійснюють: Укрметртестстандарт - щодо заявників на уповноваження проведення повірки засобів вимірювальної техніки під час експлуатації та випуску з виробництва та ремонту; метрологічні центри, які за дорученням Держспоживстандарту України виконують окремі етапи робіт з уповноваження (атестації) - за пунктами 1 - 3 табл. 1 та атестації - за пунктом 1 табл. 2; органи з уповноваження (атестації) - щодо інших заявників. Термін проведення експертизи та розроблення програми перевірки заявників не повинен перевищувати 20 робочих днів від дня укладення договорів відповідно до пункту 5.7.

Під час проведення експертизи поданих заявниками документів перевіряється правильність їх оформлення та повнота наведеної у цих документах інформації (п.5.9 Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі). За потреби зазначені в пункті 5.8 органи запитують у заявників додаткову інформацію, а також повертають заявникам надані документи на доопрацювання з переліком виявлених недоліків. В останньому випадку доопрацьовані документи повинні бути подані повторно для перевірки усунення виявлених недоліків. За результатами експертизи складається експертний висновок за формою, наведеною у додатку 3, щодо можливості проведення подальших робіт з уповноваження (атестації).

Зі змісту представлених заявником пояснень вбачається, що заявником до вартості виконаних робіт було застосовано вартість розрахункової калькуляційної одиниці часу для кожного відділу Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів окремо, відповідно до положень стандартів бухгалтерського обліку та документів підприємства з питань облікової політики.

Згідно калькуляції вартості одного людино-дня відділу №45 Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів у 2014р. вартість одного людино-дня у спірний період з урахуванням податку на додану вартість становила 795,77 грн.

До розрахунку вартості виконаних робіт включено, зокрема, вартість робочого часу на розгляд та реєстрацію заявок та поданих документів, перевірку комплектності та правильності оформлення поданих документів (0,5 людино-дня); прийняття рішення щодо можливості проведення подальших робіт, складання та оформлення договору, протоколу, погодження вартості робіт (0,5 людино-дня); експертизу та аналіз інформації, що наведена в положенні, паспорті та настанові з якості, підготовка експертного висновку й методичну допомога по усуненню недоліків, які виявлені під час експертизи комплексу документів (3 людино-дня); перевірку відповідності технічної комплектності та критеріям атестації, відповідність поданої документації фактичному стану, складання акту (1 людо-день). Визначені заявником при розрахунку вартості виконаних робіт норми часу в повному обсязі узгоджуються з Тимчасовими місцевими нормами часу на виконання інших метрологічних робіт (послуг), що виконуються в ДП Укрметртесстандарт , затвердженими наказом від 10.12.2013р. генерального директора Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів .

Судовим прийнято до уваги, що згідно п.п.2.1, 2.2 Методики визначення вартості метрологічних робіт і послуг, яку затверджено Наказом №706 від 15.06.2012р. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.10.2012р. за №1696/22008, вартість метрологічних робіт і послуг розраховується підприємством-виконавцем на підставі норм часу на їх виконання та вартості розрахункової калькуляційної одиниці часу - одного людино-дня (людино-години) за формулою:

В мр = Н ч х В оч,

де В мр - вартість метрологічних робіт і послуг, гривень; Н ч - норма часу на виконання метрологічних робіт і послуг, людино-днів (людино-годин); В оч - вартість розрахункової калькуляційної одиниці часу, гривень за один людино-день (людино-годину). Вартість розрахункової калькуляційної одиниці часу визначається відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку та документів підприємства з питань його облікової політики, які розробляються згідно із Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Пунктом 2.3 вказаної Методики визначено, що базою для формування вартості розрахункової калькуляційної одиниці часу є фактичні витрати за даними бухгалтерської звітності за попередній рік з економічним обґрунтуванням на плановий рік. Виняток становить основна заробітна плата, яка враховується в калькуляційну одиницю часу метрологічних робіт і послуг за даними штатного розпису на дату розрахунку.

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що розрахована заявником вартість фактично виконаних Державним підприємством Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (виконавець) та Державною науковою установою Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів за договором №450-П1383/14 від 26.06.2014р. робіт в розмірі 3978,85 грн., в повному обсязі узгоджується з приписами Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі, які затверджено Наказом №71 від 29.03.2005р. Держспоживстандарту України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.04.2005р. за №392/10672, та Методики визначення вартості метрологічних робіт і послуг, яку затверджено Наказом №706 від 15.06.2012р. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.10.2012р. за №1696/22008.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, відповідно за умовами п. 2.3. договору №450-П1383/14 від 26.06.2014р. оплата здійснюється замовником протягом 60-ти банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання сторонами.

Отже, виходячи з умов договору №450-П1383/14 від 26.06.2014р. та вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що строк виконання замовником свого обов'язку з оплати робіт, виконаних позивачем за спірним правочином, настав.

При цьому, у даному випадку суд зауважує, що твердження відповідача щодо завчасності підсипання акту №450-П1383/14 від 26.06.2014р. не нівелюють обставин необхідності визначення строку оплати саме від дати складання вказаного акту, оскільки саме такий порядок визначено умовами укладеного між сторонами правочину, тобто, підписання означеного документу до моменту фактичного виконання робіт ніяким чином не змінює порядок визначення строків оплати за договором.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Державною науковою установою Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів свої обов'язки за договором виконано не було, роботи у обсягах виконаних позивачем, вартістю 3978,85 грн. не оплачено.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги чинного законодавства, враховуючи те, що відповідач належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за договором №450-П1383/14 від 26.06.2014р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів до Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів в частині стягнення основного боргу в сумі 3978,85 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 216,82 грн. та інфляційних втрат в сумі 2446,50 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №450-П1383/14 від 26.06.2014р., заявником за період з 22.09.2014р. по 15.07.2016р. було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 216,82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2446,50 грн.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що останній містить арифметичну помилку, а обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 216,64 грн.

Представлений заявником розрахунок інфляційних втрат є обґрунтованим та арифметично вірним.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З приводу розподілення судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п.4.4 Постанови №7 від 21.02. 2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Отже, приймаючи висновки щодо часткового задоволення позовних вимог, судовий збір (за подання позову, апеляційної скарги та касаційної скарги) згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст. ст. 32 , 33 , 49 , 82 - 85 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів (03190, м.Київ, провулок Бабушкіна, буд.3, ЄДРПОУ 00334793) на користь Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (03143, м.Київ, вул.Метрологічна, буд.4, ЄДРПОУ 02568182) основний борг в сумі 3978,85 грн., 3% річних в розмірі 216,64 грн., інфляційні втрати в сумі 2446,50 грн. та судовий збір в розмірі 1377,95 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (03143, м.Київ, вул.Метрологічна, буд.4, ЄДРПОУ 02568182) на користь Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів (03190, м.Київ, провулок Бабушкіна, буд.3, ЄДРПОУ 00334793) судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарги в сумі 0,12 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

03.07.2017р.

Суддя Спичак О.М.