Рішення

від 03.07.2017 по справі 922/1634/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р.Справа № 922/1634/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгхімавіа", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 81 008,64 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 40-3273/138 від 08.08.2016 р.

відповідача - не з'явився

за відсутністю клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася

ВСТАНОВИВ:

Позивач, комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Торгхімавіа", про стягнення коштів у розмірі 81 008,64 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги вмотивоване несплатою відповідачем вартості безпідставно спожитої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 травня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1634/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 14 червня 2017 року. 14 червня 2017 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 03 липня 2017 року. Судом долучено до матеріалів справи документи, які надійшли через канцелярію суду від позивача, а саме: заява про уточнення позовних вимог (вх. № 21468 від 03 липня 2017 року); супровідним листом пакет документів (вх. № 21467 від 03 липня 2017 року).

В призначене судове засідання 03 липня 2017 року з'явився представник позивача, який просив суд прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 21468 від 03 липня 2017 року) та продовжити подальший розгляд справи з її урахуванням.

Суд, розглянувши заяву позивача (вх. № 21468 від 03 липня 2017 року) про уточнення позовних вимог, зазначає наступне.

Як зазначено в п. 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотання) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог. Тому в разі надходження відповідної заяви та конкретних обставин справи, суд повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмету або підстав позову. У будь якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарсько процесуальним кодексом України. Право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшення або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яка була заявлена в позовній заяві.

Суд, проаналізувавши заяву позивача (вх. № 21468 від 03 липня 2017 року) про уточнення позовних вимог, встановив, що дана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог внаслідок зменшення періоду нарахування суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії.

З огляду на зазначене та дослідивши заяву позивача (вх. № 21468 від 03 липня 2017 року) про уточнення позовних вимог на предмет її відповідності загальним вимогам, які ставляться до даних заяв, судом встановлено, що вказана заява підписана уповноваженою особою; позивачем дотримано правила вчинення процесуальної дії - надано докази направлення заяви про уточнення позовних вимог відповідачеві, в зв'язку з чим заява підлягає прийняттю до розгляду, подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Представник позивача в судовому засіданні 03 липня 2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням уточнень.

Відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 45-48).

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 61003, АДРЕСА_1, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 03 липня 2017 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгхімавіа", на підставі договору оренди № 1918 від 11 квітня 2014 року, використовував нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-13 загальною площею 127,9 кв.м. в житловому будинку (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентарний № 59371 від 11.07.2013 року), розташоване за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 264, літ. "А-5" (строк дії договору оренди з 11 квітня 2014 року до 11 березня 2017 року). Згідно акту приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень від 11 квітня 2014 року, відповідач прийняв нежитлове приміщення, коротка технічна характеристика якого: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-13 розташовані у житловому будинку. Освітлення, опалення, водопровід та каналізація є. Приміщення потребують проведення ремонтних робіт. Як свідчить лист Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради вих. № 1019 від 27 червня 2017 року, вказаний вище договір оренди розірвано 20 липня 2015 року на підставі укладення договору купівлі-продажу № 5264-В-С від 23 червня 2015 року. З договору купівлі-продажу від 13 вересня 2016 року вбачається, що відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Торгхімавіа", як власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-13 в житловому будинку літ. "А-5" загальною площею 127,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 264, було продано вказані приміщення на користь третьої особи. Виходячи з вище викладеного вбачається, що в період, заявлений позивачем до стягнення за поставлену теплову енергію (з квітня 2014 року по квітень 2016 року), нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-13 загальною площею 127,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 264, літ. "А-5", спочатку на підставі договору оренди № 1918 від 11 квітня 2014 року, а в подальшому на підставі договору купівлі-продажу № 5264-В-С від 23 червня 2015 року, були спочатку у користуванні, а в подальшому - у власності товариства з обмеженою відповідальністю "Торгхімавіа".

З матеріалів справи вбачається та визнано представником позивача під час судових засідань - договір про постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем укладено не було.

Як вказує позивач у позовній заяві, незважаючи на не укладення договору, КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювальних сезонів 2013-2014, 2014-2015, 2015-2016 роки здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, які знаходяться у будинку за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 264, літ. А-5, в тому числі й до нежитлового приміщення відповідача. Позивач стверджує, що система опалення всього будинку єдина з системою опалення відповідача, що підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об'єкта № 178/1597 від 17 березня 2016 року. Факт постачання позивачем теплової енергії до приміщень, які займає відповідач, підтверджується: актом підключення споживача до джерела теплової енергії № 178/777 від 02 жовтня 2013 року; актом відключення споживача № 178/168 від 14 квітня 2014 року; актом підключення № 178/1081 від 22 жовтня 2014 року; актом відключення споживача № 178/1895 від 14 квітня 2015 року; актом підключення споживача № 178/2987 від 12 жовтня 2015 року; актом № 178/3436 відключення споживача № 178/3436 від 05 квітня 2016 року. 12 травня 2016 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату безпідставно отриманої теплової енергії у розмірі 58 569,43 грн.; 25 квітня 2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу про сплату вартості безпідставно отриманої теплової енергії в сумі 81 008,64 грн. Втім, вказані вимоги позивача залишилися відповідачем без відповіді, а заборгованість - без оплати. Викладені вище обставини, а саме користування відповідачем тепловою енергією в період з квітня 2014 року по квітень 2016 року й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Частиною 4 статті 19 та статтею 24 вказаного Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії. Аналогічні за змістом є й норми статей 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі за текстом - Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 р., централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачено також і в п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

З огляду на викладене, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, в даному випадку теплову енергію, яку фактично отримано.

Водночас, з позовної заяви вбачається, що позов комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії заявлено з посиланням на положення статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 24.09.14 у справі № 6-122 цс14, від 25.02.2015 у справі № 3-11гс15.

Так, зазначена норма застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

У постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 по справі № 6-582цс15 зазначено, що позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Враховуючи те, що в даному випадку між сторонами склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, що підтверджується матеріалами справи, позов про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії за період з квітня 2014 року по квітень 2016 року у розмірі 62 253,38 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі на підставі частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судові витрати у розмірі 1 600,00 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгхімавіа" (61003, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 38384077) на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р 26031303062313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) вартість безпідставно спожитої теплової енергії за період з квітня 2014 року по квітень 2016 року у розмірі 62 253,38 грн. та 1 600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 04.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/1634/17