Рішення

від 03.07.2017 по справі 924/440/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2017 р. Справа № 924/440/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "МЕТГАРАНТ", с. Муроване, Пустомитівський р-н., Львівська обл.

до товариства з додатковою відповідальністю "НАРС АВТО", м. Старокостянтинів, Хмельницька обл.

про 35 138,46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла через неналежне виконання договору від 1 листопада 2016 року № 171 в розмірі 35 138, 46 грн., з яких: 27 904, 13 грн. основна заборгованість, 2 804, 17 грн. - пеня, 2 790, 41 грн. штраф, 300, 45 грн. - 3% річних, 1 339, 30 грн. інфляційні.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору відносно строків проведення оплати. Стягнення пені і штрафу обумовлено наявністю відповідних умов договору про їх застосування. Стягнення інфляційних і річних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги, як вказано у клопотанні позивач підтримує і повідомляє, що станом на 30.06.17 відповідач заборгованість в заявленому розмірі не сплатив.

Відповідач, незважаючи на належне повідомлення про розгляд справи в суді, про що свідчать наявні у справі поштові повідомлення про отримання ним ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи (з підписом про отримання) свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву не подав.

Тому, суд, в порядку ст. 75 ГПК, розглядає справу за наявними матеріалами.

З матеріалів справи вбачається.

1 листопада 2016 року між сторонами укладено договір № 171, яким визначено - постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Предметом договору є поставка олив моторних, охолоджуючих рідин, акумуляторів, автозапчастин та інших авто товарів (товар) за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно видаткових накладних постачальника (п. 1.2.). Узгодженою партією товару вважається отриманий покупцем товар у відповідності до видаткової накладної постачальника в період дії договору (п. 1.3.). Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару (п. 2.2.). Ціна товару та загальна вартість переданої покупцю партії товару вказується у видатковій накладній, що видається постачальником на кожну таку партію (п. 5.2.).

Покупець зобов'язаний оплатити постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом семи календарних днів з дати оформлення видаткової накладної (п. 6.1.).

У випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду (п. 7.1). У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (п. 7.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року (п. 11.1).

Договір підписаний обома сторонами і скріплений їх печатками.

За видатковою накладною від 30 листопада 2016 року № 1266 позивач надав відповідачу згідно вищевказаного договору (про що вказано у накладній) товар вартістю 27 904, 13 грн. Накладна підписана обома сторонами і скріплена печатками.

Згідно акту звірки, здійсненої станом на 13 березня 2017 року (підписаного сторонами) борг відповідача за договором від 1 листопада 2016р. становить 27 904, 13 грн.

Дослідивши подані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші , надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу товар на суму 27 904, 13 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним обома контрагентами та видатковою накладною, де вказано: покупець - відповідач, постачальник - позивач, договір - від 01.11.16 номер 171. Прийняття товару відповідачем підтверджується підписом останнього на накладній.

Обов'язок оплати (остаточний розрахунок), відповідно до договору, виникає у відповідача протягом семи календарних днів з дати оформлення видаткової накладної. Тобто, оплата повина бути здійснена 8 грудня 2016 р. Проте, як вбачається з матеріалів справи оплата не відбулася - докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні. Визнання відповідачем боргу підтверджується і актом звірки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати пропущено (докази оплати в зазначені договором строк відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить 27 904, 13 грн. (накладна). За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення інфляційних а також річних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі. Розрахунок перевірено судом.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, неустойка (штраф та пеня) є договірним способом забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п. 7.1 7.3., що передбачають застосування пені та штрафу є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останніх.

При цьому, судом враховується аналогічна позиція Вищого господарського суду України, викладена в п. 4 оглядового листа ВГС України від 29 квітня 2013 року № 01 - 06/767/2013, де вказано, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Перевіривши розмір наведених нарахувань, судом відмічається, що розмір штрафу вказаний в розрахунку є правильним (10% від заборгованості), а правильним розміром пені є 2 792, 24 грн. (заявлено 2 804, 17 грн.). Решта суми безпідставна. Різниця пов'язана з тим, що за весь період прострочки позивач обрав ставку НБУ 14%, в той час як з 14.04.17 ставка становила 13%.

Отже позов обґрунтований, підлягає задоволенню частково з покладенням судового збору на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю „Нарс Авто» (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 2/2, код 33965307, р/р 26001600607500 в АТ „Укрсиббанк» , в м. Харкові, МФО 351005) на користь приватного підприємства „Метгарант» (Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20, код 39243354, р/р 26000000015252 в ПАТ „ОСОБА_1, МФО 325213) 27 904, 13 грн. (двадцять сім тисяч дев'ятсот чотири грн. 13 коп.) основного боргу, 2 792, 24 грн. (дві тисячі сімсот дев'яносто дві грн. 24 коп.) пені, 2 790, 41 грн. (дві тисячі сімсот дев'яносто грн. 41 коп.) штраф, 1 339, 30 грн. (одна тисяча триста тридцять дев'ять грн. 30 коп.) інфляційних, 300, 45 грн. (триста грн. 45 коп.) річних, 1 584, 08 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири грн. 08 коп.) судових витрат.

В решті позову відмовити.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи

2 - позивачу(81121, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Муроване, вул. Вокзальна, 20)

3 - відповідачу(31100, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 2/2)