Рішення

від 30.06.2017 по справі 527/741/16-ц

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/741/16-ц

провадження 2/527/32/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2017 року Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Марущак Р.М.,

при секретареві - Таранець Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Манжеліївської сільської ради Глобинського району Полтавської області про визнання права власності в порядку спадкування, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Глобинського районного нотаріального округу ОСОБА_3, відділ Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області,-

В С Т А Н О В И В:

11.04.2016 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з зазначеним позовом.

Позов мотивували наступним. 29 червня 2014 року помер ОСОБА_4. Вони, як мати та дочка, є спадкоємцями першої черги спадкування законом та в установлений законом строк прийняли спадщину.

22.12.1995 року ОСОБА_4, на підставі рішення сьомої сесії 22 скликання Глобинської районної ради, було надано у постійне користування земельну ділянку площею 42,7 га із земель запасу Манжеліївської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом про право постійного користування землею серії ІІІ-ПЛ від 12.03.1996 року.

18.04.1996 року ним було створено Селянське (фермерське) господарство Зернятко (далі СФГ Зернятко), він же являвся і його головою. Інших членів господарство не мало.

На їх думку, вони (позивачі) мають право на успадкування селянського (фермерського) господарства, як цілісного майнового комплексу, та права постійного користування земельною ділянкою площею 42,7 га. Проте, при зверненні до нотаріуса, їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, в зв'язку з відсутністю на неї правовстановлюючого документу на ім я спадкодавця.

Посилаючись на вищевикладене, позивачі з врахуванням уточнення позовних вимог) прохали:

- визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за законом після смерті 29 червня 2014 ОСОБА_4, в рівних частках, право власності на Селянське (фермерське) господарство Зернятко , ідентифікаційний код юридичної особи 24387535, місцезнаходження юридичної особи: вул. Гагаріна, 33, с. Ламане Глобинського району Полтавської області ( як цілісний майновий комплекс);

- визнати за ними право постійного користування земельною ділянкою площею 42,7 га для сільськогосподарських потреб, яка знаходиться на території Манжеліївської сільської ради Глобинського району Полтавської області та надана для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ - ПЛ № 007513 від 12.03.1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 97.

В останнє судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 , їх представник ОСОБА_5 не з явилися. В заяві до суду прохали завершити розгляд справи у їх відсутності. В засіданнях, що відбувалися раніше позов підтримували, посилаючись на обставини та підстави зазначені в ньому.

Адвокат ОСОБА_5 при цьому звертав увагу, що СФГ Зернятко не має майна, передбаченого ст.22 Закону України Про фермерське господарство , а саме, майна переданого до статутного капіталу, не розподіленого прибутку, майнових зобов язань, натомість за ним залишаються зобов язання, що випливають із статутної діяльності господарства.

Представник відповідача - Територіальної громади в особі Манжеліївської сільської ради Глобинського району Полтавської області, - прокурор Кобеляцької місцевої прокуратури ОСОБА_6, в останнє судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій прохав завершити розгляд справи у його відсутність. У судових засіданнях, що відбувалися раніше, у задоволенні позову прохав відмовити. Мотивував тим, що спірна земельна ділянка належала померлому ОСОБА_4 не на праві власності, а на праві постійного користування, яке за чинним законодавством не є предметом успадкування. Крім цього, не підлягає успадкуванню і (фермерське) господарство ( як цілісний майновий комплекс), так як воно не має будь-якого майна.

Третя особа - приватний нотаріус Глобинського районного нотаріального округу ОСОБА_3, у судове засідання не з'явилася, разом з тим подала до суду заяву, в якій прохала розглянути справу у її відсутність. Проти задоволення позову не заперечувала.

Представник третьої особи - відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємного зв'язку встановив наступне.

Відповідно до Державного актуна право постійного користування землею, серія ІІІ - ПЛ № 007513 від 12.03.1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 97, ОСОБА_7, напідставі рішення сьомої сесії 22 скликання Глобинської районної ради, було надано в постійне користування земельну ділянку площею 42,7 га, розташовану на території Манжеліївської сільської ради.

Як вбачається з Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_4 був єдиним засновником СФГ Зернятко та його керівником (згідно статуту). Дата державної реєстрації: 18.04.2996 року. Інших членів селянське (фермерське) господарство не мало.

29 червня 2014 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КЕ № 269786, виданим виконавчим комітетом Манжеліївської сільської ради Глобинського району Полтавської області 01 липня 2014 року.

Відповідно до ОСОБА_6 про реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі № 38845230 від 10.11.2014 року, після померлого 29.06.2014 року ОСОБА_4 у приватного нотаріуса Глобинського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 10.11.2014 року заведена спадкова справа № 80.

При дослідженні копії вказаної спадкової справи встановлено, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом, є мати ОСОБА_4 - ОСОБА_1 (згідно поданої заяви) та його донька - ОСОБА_2 (яка на час смерті батька була неповнолітньою).

Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_3 від 12 квітня 2016 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, в зв'язку з відсутністю на неї правовстановлюючого документу.

Достовірно з ясовано, що на момент отримання ОСОБА_4 в постійне користування земельної ділянки діяв Земельний кодекс України (редакція 1990 року).

Разом з тим, ОСОБА_4 помер 29 червня 2014 року і цей час є часом відкриття спадщини, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент виникнення права на успадкування.

Згідно зі ст. 12 Закону України Про фермерське господарство та ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; з) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Ст. 19 Закону України Про фермерське господарство визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Позивачі в своєму позові посилаються на норми ч.1 ст. 92 Земельного кодексу України, в якій зазначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Разом з тим, суд не може застосовувати дану норму Закону до спірних правовідносин, оскільки частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України, встановлено вичерпний перелік суб'єктів, які мають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, і громадяни такими суб'єктами не являються.

Крім того, Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Таким чином, правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК Українигромадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу .

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 66 - 69 Закону України Про нотаріат , п. 2.16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві, а їх відсутність є перешкодою для вчинення нотаріальної дії. Оформлення спадщини здійснюється щодо конкретного рухомого чи нерухомого майна, за відсутності майна на балансі С(Ф) Г нотаріус не має підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину на фермерське господарство, аналогічно неможливо оформити право користування земельною ділянкою, оскільки воно не є матеріальним.

З системного аналізу зазначених норм випливає, що право користування земельною ділянкою, що виникло у ОСОБА_4 на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припинилося з його смертю.

Як встановлено судом, за життя ОСОБА_4 не скористався своїм правом, та не оформив право власності на вказану земельну ділянку. За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не входить до складу спадщини, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, СФГ Зернятко не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки (органу місцевого самоврядування) для оформлення своїх прав на користування нею.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05 жовтня 2016 року по справі № 6-2329цс16, суд погоджується з нею і не вбачає підстав відступати від неї.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивачів в частині визнання за ними права власності в порядку спадкування на Селянське (фермерське) господарство Зернятко ( як цілісний майновий комплекс), суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 5 ст.1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ч.1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України Про фермерське господарство , Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання .

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України Про фермерське господарство , успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

На підставі аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що фермерське господарство Зернятко , яке до цього часу значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в складі цілісного майнового комплексу мало фінансові ( в т.ч. податкові) зобов язання, які продовжують існувати. Оскільки спадкоємці в установленому порядку прийняли спадщину після померлого, вони мають право на успадкування фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 31, 92,116,118, 125, 126, 131, п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 12,13, 19, 20, 22, 23 Закону України Про фермерське господарство , ст.ст. 15, 16, 190, 407, 1216 , 1218 Цивільного Кодексу України, ст. 10,11,30,60, 61, 212-215 ЦПК України, суд,, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за законом після смерті 29 червня 2014 ОСОБА_4, в рівних частках, право власності на Селянське (фермерське) господарство Зернятко , ідентифікаційний код юридичної особи 24387535, місцезнаходження юридичної особи: вул. Гагаріна, 33, с. Ламане Глобинського району Полтавської області ( як цілісний майновий комплекс).

В задоволенні вимог про визнання за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право постійного користування земельною ділянкою площею 42,7 га для сільськогосподарських потреб, яка знаходиться на території Манжеліївської сільської ради Глобинського району Полтавської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ - ПЛ № 007513 від 12.03.1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державний актів на право постійного користування землею за № 97 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Р. М. Марущак