Рішення

від 21.06.2017 по справі 703/957/17

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/957/17

2/703/856/17 .

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Харченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 липня 2016 року помер ОСОБА_2 За життя він склав заповіт, яким належну йому земельну ділянку площею 2,90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області згідно державного акта на землю серії ЧР №005070 заповів ОСОБА_1 Державним нотаріусом їй відмовлено в оформленні права на спадщину та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю оригіналу державного акта на земельну ділянку, а тому вона змушена звернутися до суду з позовною заявою про визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 2,90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяву, згідно якої просили справу розглядати без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягали.

Представник Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, сільський голова надіслав до суду заяву в якій справу просить розглядати без участі представника Носачівської сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

У відповідності до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 57 ЦПК України визначено, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: у тому числі визнання права.

22 липня 2016 року помер ОСОБА_2, що пітверджується свідоцтвом про смерть, серії І-СР №288667 яке видане 13 вересня 2016 року Смілянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (а.с.8).

Відповідно до довідки Ротмістрівської сільської ради №122 від 10 березня 2017 року ОСОБА_2 до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку - інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів (а.с.9).

Відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР №005070 від 28 березня 2003 року, власником земельної ділянки площею 2,90 га розташованої в межах с. Носачів Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є ОСОБА_2 (а.с.11).

З витягу №НВ - 7105020122017 від 2 березня 2017 року Державного земельного кадастру вбачається, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку 28 березня 2003 року(а.с.12).

Як вбачається із заповіту посвідченого секретарем Ротмістрівської сільської ради ОСОБА_3 4 липня 2013 року, який на день смерті не змінений та не скасований, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,90 га, яка розташована на території с. Носачів та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 28 березня 2003 року серії ЧР №005070 заповів ОСОБА_1 (а.с.7).

Із матеріалів спадкової справи №708/2016 р. вбачається, що після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до Смілянської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1К.(а.с.27-43).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особа яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Постановою від 17 березня 2017 року державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку в зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно (а.с.15).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 вбачається, відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Оскільки право власності на земельну ділянку належним чином було зареєстровано ОСОБА_2 в органах, що здійснюють державну реєстрацію, суд вважає, позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, а невизнане право позивача відповідно до вимог ст.392 ЦК України захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 8, 10, 15, 57, 58, 60, 61, 64, 179, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1225, 1233, 1268, 1270 ЦК України, ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, ст.125 ЗК України, -

вирішив:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті 22 липня 2016 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,90 га розташованої в межах Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 7123785500:02:001:0001).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня його проголошення, особами, які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом 10 днів з дня його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий О.П.Опалинська