Ухвала

від 30.06.2017 по справі 215/765/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/765/14-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/1061/К/17 ОСОБА_1

Категорія - 26 (I) Доповідач Барильська А.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар: Борщ А.А.,

за участю: представника ОСОБА_2 загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 27 ОСОБА_2 міської ради Дніпропетровської - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 27 ОСОБА_2 міської ради Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу освіти Виконкому Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, ОСОБА_2 загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 27 ОСОБА_2 міської ради Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2014 р. позивач звернулась з позовом до Відділу освіти Виконкому Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, ОСОБА_2 загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 27 ОСОБА_2 міської ради Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона в період з 25.08.1988 р. по 27.08.2009 р. працювала в ОСОБА_2 загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 27. При виконанні покладених на неї трудових обов'язків, вона займала різні посади, як то: вчитель російської мови та літератури, класний керівник, вихователь ГПД, заступник директора з навчально-виховної роботи.

Згідно до ОСОБА_1 № 1 розслідування хронічного професійного захворювання від 28.11.2008 р., загальний стаж її роботи станом на 28.11.2008 р., складає 31 рік 8 місяців, у даній професії - 30 років 8 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів - 19 років 8 місяців. Внаслідок виконуваної роботи, вона отримала хронічну професійну хворобу, а саме хронічний гіпертрофічний ларингіт рецидивуючого перебігу, стійка вторинна дистонія, в результаті чого вона постійно змушена звертатись до лікарів за отриманням медичної допомоги.

За результатами первинного огляду НДІ профзахворювань Профпатологічною МСЕК, та згідно Довідки МСЕК від 14.01.2009 року, їй було первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи.

За результатами повторного огляду НДІ профзахворювань Профпатологічною МСЕК, та згідно Довідки МСЕК від 17.12.2009 року, їй було безстроково встановлено 30% ступеню втрати професійної працездатності та безстроково визнано інвалідом третьої групи.

В результаті виконання покладених на позивача трудових обов'язків у несприятливих умовах праці, вона отримала важке професійне захворювання, в результаті чого змушена проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікуватись в стаціонарному режимі. Позивач не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обґрунтовану важкістю хвороби та особливостями її лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, больові відчуття у горлі. Всі ці обставини ускладнюють її життя, у зв'язку із чим просила стягнути з відповідачів 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди, солідарно.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 27 ОСОБА_2 міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_4 - 13000 грн. на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також - на користь держави 243,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 27 ОСОБА_2 міської ради Дніпропетровської області ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Зокрема вважає, що судом не взято до уваги, що позивач працювала без перенавантаження, оскільки навчальне навантаження розподілялось між вчителями за їх згодою, чим більше було навантаження, тим більше вчитель отримував заробітну плату, в даному випадку позивач заздалегідь просила керівника закладу про додаткові години навчальної роботи з метою отримання більшої заробітної плати.

Крім того, ОСОБА_1 розслідування хронічного професійного захворювання № 1 від 28.11.2008 року не встановлено винних осіб, які не виконували гігієнічні регламенти і нормативи, тому вина відповідача у спричиненні позивачу моральної шкоди відсутня.

Також представник відповідача вказує на те, що позивачем не доведено той факт, що вона переживає моральні страждання.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на її думку, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працювала вчителем російської мови та літератури в КЗШ № 105 з 25.08.1979 р. по 25.08.1988 р. та в КЗШ № 27 в період з 25.08.1988 р. по 27.08.2009 р. (а.с. 7-8).

Працюючи протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, позивач отримала професійні захворювання та висновком МСЕК від 14.01.2009 р. їй з 14.01.2009 р. до 01.01.2010 р. первинно встановлено третю групу інвалідності та 30% втрати професійної працездатності, а 17.12.2009 р. при повторному переогляді висновком МСЕК їй було встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с.17, 22).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 28.11.2008 р., причиною виникнення професійних захворювань позивача є робота протягом 16 навчальних років 5 місяців, із них 1 рік 7 місяців у СШ № 105 м. Кривого Рогу, в умовах перенавантаження на голосовий апарат, яке складало від 21 до 27,4 академічних годин, що наговорюються впродовж тижня, при допустимих 16-20 годин, згідно п. 2.6 в таблиці 4.11.8 Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості на напруженості трудового процесу , ГН 3.35-3.38; 6.6.1-083-2001 р., в результаті порушення посадовими особами керівництва ОСОБА_2 ЗОШ № 27, де працювала хвора.

Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання нею трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України Про охорону праці передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.11.2008 року (а.с.9), причиною професійного захворювання позивача визнано роботу протягом 16 навчальних років 5 місяців, із них 1 рік 7 місяців у СШ № 105 м. Кривого Рогу, в умовах перенавантаження на голосовий апарат, яке складало від 21 до 27,4 академічних годин, що наговорюються впродовж тижня, при допустимих 16-20 годин, згідно п. 2.6 в таблиці 4.11.8 Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості на напруженості трудового процесу , ГН 3.35-3.38; 6.6.1-083-2001 р., в результаті порушення посадовими особами керівництва ОСОБА_2 ЗОШ № 27, де працювала хвора.

Висновком МСЕК від 14.01.2009 р. їй з 14.01.2009 р. до 01.01.2010 р. первинно встановлено третю групу інвалідності та 30% втрати професійної працездатності, а 17.12.2009 р. при повторному переогляді висновком МСЕК їй було встановлено третю групу інвалідності безстроково.

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України Про охорону праці й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини КЗШ I-III ступеню № 27, де вона працювала з навантаженням на голосовий апарат, яке перевищувало допустиме протягом 14 повних років 7 місяців.

Спростовуються доводи предстаника відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим нею професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.

Посилання представника КЗШ I-III ступеню № 27 на неврахування судом першої інстанції того, що позивач заздалегідь просила керівника закладу про додаткові години навчальної роботи з метою отримання більшої заробітної плати, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені ОСОБА_1 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.11.2008 року , складеного комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, відповідачем не оспорюється та є дійсним.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Матеріали цивільної справи містять докази щодо спричинення потерпілій ОСОБА_4, в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, судом враховано характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тому доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та є значно завищеним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вказаними висновками суду.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 27 ОСОБА_2 міської ради Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: