Рішення

від 06.07.2017 по справі 263/15916/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/437/2017(м)

263/15916/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко В.О.

Категорія 23 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Баркова В.М., Мироненко І.П.

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою представника Маріупольської міської ради - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Маріупольської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення, про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 27 жовтня 2016 року №7/12-893, яким йому відмовлено у подовженні строку оренди земельної ділянки по вул.Зелінського 21, в Центральному районі м.Маріуполя площею 0,0012га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного кіоску).В обґрунтування вимог зазначав, що на підставі договору оренди з 2011 року він отримав у користування земельну ділянку площею 0,0012га, яка розташована по вулиці Зелінського 21, в місті Маріуполі, на якій знаходиться належний позивачу об'єкт нерухомого майна - торгівельний кіоск. Термін дії оренди спливав 22 листопада 2016 року. Позивач завчасно звернувся до Маріупольської міської ради 15 квітня 2016 року із заявою про продовження строку оренди земельної ділянки, але йому було безпідставно відмовлено. Просить скасувати рішення та визнати договір оренди земельної ділянки за вказаною адресою поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди від 26 грудня 2011 року.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 травня 2017 року позов ОСОБА_3 до Маріупольської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення, про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення Маріупольської міської ради від 27 жовтня 2016 року №7/12-893 про відмову ОСОБА_3 у подовженні строку оренди земельної ділянки по вулиці Зелінського 21, в Центральному районі міста Маріуполя. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник Маріупольської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення від 16.05.2017 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі. В скарзі вказував, що при ухвалені рішення судом не було досліджено та враховано усі обставини, що мають значення. Вважає, що суд неправильно застосував норми ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Крім того зазначав, що міською радою було виконано вимоги, передбачені п. 3.2 договору оренди від 26.12.2011 року, а саме вчасно повідомлено орендаря про заперечення щодо поновлення договору оренди. Також вважає, що суд дав невірну оцінку Висновку Головного управління містобудування і архітектури ММР, що складений з урахуванням норм Плану зонування території (зонінг) міста Маріуполя, затвердженого рішенням Міської ради від 18.06.2013 року за № 6/28-3210.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_3, належним чином поштою та через представника повідомленого про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, який не повідомив про причини неявки, заяв про відкладення розгляду справи не направляв.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Маріупольської міської ради - ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника позивача - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині визнання незаконним та скасування рішення міської ради від 27.10.2016 року № 7/12-893, суд виходив з того, що вказаним рішенням права позивача порушені, оскільки умови, які відповідача висунув, як необхідні для подовження договору оренди, не є обов'язковими для користування спірною земельною ділянкою в межах орендних відносин. Крім того, суд вказував, що не може бути безумовною підставою для відмови в подовженні орендних відносин викладена в зауваженнях до проекту рішення Маріупольської міської ради інформація щодо реалізації підакцизних товарів без відповідних дозвільних документів в кіоску, розташованому на спірній земельній ділянці.

В задоволенні вимог про визнання договору оренди з позивачем спірної земельної ділянки поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди від 26.12.2011 року, судом відмовлено, і в цій частині рішення ніким не оскаржується.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині? що оскаржується, таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу з 18.11.2010 року на праві приватної власності належить нежитлове приміщення (торгівельний кіоск) по вул.Зелінського, 21, у м.Маріуполі (а.с.20).

На підставі рішення Маріупольської міської ради від 22.11.2011 №6/13-1335 ОСОБА_3 затверджено технічну документацію щодо надання в оренду земельної ділянки для функціонування торгівельного кіоску роздрібної торгівлі по вул.Зелінського, 21, у м. Маріуполі, площею 0,0012га (кадастровий номер земельної ділянки 1412336300:01:001:0191) (а.с.61).

26 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та Маріупольською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки по вул.Зелінського 21, у м. Маріуполі, площею 0,0012га для функціонування торгового кіоску, який посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №1833, зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Маріуполі Донецької області 11.01.2012 року. Термін оренди земельної ділянки складав 5 років (до 22.11.2016 року) (а.с.9-10).

Відповідно до умов п.3.2 договору оренди після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

15.04.2016 року позивач звернувся до Маріупольської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із заявою про подовження строку оренди земельної ділянки, долучивши необхідні документи (а.с.21).

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

Згідно із п. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Маріупольською міською радою, як власником спірної земельної ділянки, 06 травня 2016 року було повідомлено позивача про те, що на підставі наданих ОСОБА_3 документів управлінням земельних відносин Маріупольської міської ради підготовлено та розміщено на офіційному ВЕБ- сайті міської ради проект рішення за даним питанням. Вказано, що даний проект рішення після його узгодження в порядку, встановленому регламентом Маріупольської міської ради, затвердженим рішенням Маріупольської міської ради від 23.12.2015 № 7/2-12, буде винесено на розгляд чергової сесії міської ради (а.с.19).

Такий порядок прийняття рішень міською радою врегульований статтею 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

27.10.2016 року Маріупольською міською радою прийнято рішення №7/12-893, яким відмовлено ОСОБА_3 у подовженні строку оренди земельної ділянки по вул.Зелінського, 21, у м.Маріуполі, площею 0,0012га (а.с.22).

Відповідно до положень ст.12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, у відповідності до вказаних положено закону і ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , міська рада в межах своїх повноважень прийняла рішення про відмову позивачу у подовженні строку оренди спірної земельної ділянки.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що таке рішення Маріупольської міської ради порушує права позивача, посилаючись на аналіз положень норм ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, який дає підстави вважати, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт.

Дійсно, стаття 120 ЗК України регламентує перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Однак суд першої інстанції не врахував, що у даному спорі не йдеться про набуття права користування земельною ділянкою у зв'язку із набуттям права власності на будівлю, оскільки право власності на будівлю позивач отримав до укладання договору оренди земельної ділянки, на якій його нерухоме майно розташовано, і переходу права власності на час розгляду питання про подовження орендних відносин не було.

Крім того, нормами ст.33 Закону України Про оренду землі регламентовано переважне право орендаря по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Цією ж статтею передбачено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо

орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

У відповідності до вищенаведених положень закону і в межах своєї компетенції Маріупольська міська рада ухвалила рішення про відмову у подовженні договору оренди з позивачем, виконавши, в свою чергу, усі вимоги ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (що діяв на момент прийняття рішення), у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Рішенням Маріупольської міської ради від 21.02.2012 № 6/16-1558 затверджено генеральний план міста Маріуполя, розроблений державним підприємством Український державний науково дослідний інститут проектування міст Гипроград ім. Ю.Н.Білоконя .

18.06.2013 року рішенням Маріупольської міської ради № 6/28-3210 затверджено План зонування території (зонінг) міста Маріуполя (далі - Зонінг), розроблений державним підприємством Український державний науково дослідний інститут проектування міст Гипроград ім. Ю.Н.Білоконя (а.с.91).

Відповідно до п. 2.1.8. плану зонування території міста Маріуполя, земельні ділянки та розташовані на них об'єкти, які існували до введення у дію Зонінгу, граничний розмір яких не відповідає містобудівний документації, можуть використовуватись без строку їх приведення у відповідність містобудівному регламенту, якщо вони не створюють загрози для життя, здоров'я людини, для навколишнього середовища, об'єктів культурної спадщини(а.с.94).

Зауваження щодо приведення у відповідність таким вимогам зазначені у Висновку до проекту рішення міської ради з питань продовження строку оренди земельної ділянки наданих Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, що міститься у матеріалах справи.

Всупереч вимогам закону судом першої інстанції не взято до уваги вимоги п. 6.3.17. плану зонування та ст. 52-3 Закону України Про дорожній рух , погодження інших законодавчих актів проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг відноситься до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки руху.

Всі ці висновки мали би бути врахованими при вирішення питання укладання договору оренди на новий строк.

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до вищенаведених положень закону і в межах своєї компетенції Маріупольська міська рада ухвалила рішення про відмову у подовженні договору оренди з позивачем, виконавши, в свою чергу, усі вимоги ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Посилання позивача на порушення його переважного права на поновлення договору оренди є неспроможними, оскільки відомостей про інших осіб, які б претендували на спірну земельну ділянку, немає, і позивач підтвердження таких обставин суду не надав.

Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов висновків, які не відповідають цим обставинам, що, відповідно до ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що наміри позивача як користувача земельної ділянки, не відповідають встановленим видам використання землі у зв'язку із реалізацією в кіоску підакцизних товарів без відповідних ліцензій та дозволів не стосуються предмету та підстав позовних вимог, тому колегії суддів не перевіряються.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що не відповідає положенням матеріального та процесуального закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки представник відповідача оскаржує рішення суду першої інстанції тільки в частині задоволених вимог, то, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах апеляційного оскарження, колегія суддів перевіряє законність рішення суду лише в частині визнання незаконним і скасування рішення Маріупольської міської ради від 27.10.2016 року, а в решті не перевіряє у зв'язку з відсутністю апеляційного оскарження.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги підлягають відшкодуванню витрати відповідача на апеляційне оскарження судового рішення, тому з ОСОБА_3 на користь Маріупольської міської ради слід стягнути витрати на судовий збір в розмірі 1760 грн..

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Маріупольської міської ради - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 травня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Маріупольської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення Маріупольської міської ради від 27.10.2016 року №7/12-893 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Маріупольської міської ради у відшкодування судових витрат 1760 (тисячу сімсот шістдесят) грн..

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді :

ОСОБА_1

ОСОБА_6

ОСОБА_7