Постанова

від 30.05.2007 по справі 2-27/6751-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-27/6751-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

25 травня 2007 року  

Справа № 2-27/6751-2006

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: Королькова Олега Михайловича, довіреність №  28/2004   від 09.08.04,  Закрите акціонерне товариство "Київстар Дж. Ес. Ем";

відповідача: Сикорського Олега Леонідовича, довіреність №  б/н   від 05.07.06,  Кримський Державний проектно-вишукувальний інститут по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп";

3-ої особи: Архіпової Лариси Георгіївни, довіреність №  01/3603   від 25.12.06,  Фонд майна Автономної Республіки Крим;

3-ої особи: Восколупа Руслана Петровича, довіреність №  276   від 24.04.07, Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Кредо-Класик";

прокурор: Шаблін Євген Ігорович, посвідчення №  490   від 21.03.07,  Прокурор міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу Кримського Державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя    Воронцова Н.В.) від 20.03.2007 у справі № 2-27/6751-2006

за позовом           закритого акціонерного товариства "Київстар Дж. Ес. Ем" (пр. Червонозоряний, 51, м.Київ 110, 03110); (95000, м. Сімферополь, вул. Самокиша, 4)

до           Кримського Державного проектно-вишукувальний інститут по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" (вул. Київська, 77/4,Сімферополь,95034)

3-тя особа  Фонд майна Автономної Республіки Крим  (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)

Прокурор Автономної Республіки Крим  (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, 95000)

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги: закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Кредо-Класик"  (вул. Рейтарська, 37, Київ 34,01034)

про стягнення 9367262,22 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Закрите акціонерне товариство „Київстар Дж.Ес.Ем” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Кримського Державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву „Кримдіпроводгосп” про відшкодування збитків в сумі 8488419,05 грн., завданих внаслідок залиття орендованого приміщення.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.11.2006 року до участі у справі у якості третьої особи на боці позивача було залучено закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Кредо-Крим”.   

Рішенням господарського суду АР Крим від 20.03.2007 року у справі № 2-27/6751-2006 позов закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Кредо-Крим” задоволено. Суд стягнув з Кримського Державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву „Кримдіпроводгосп” на користь третьої особи 9367262,22 грн. збитків, а також судові витрати. У задоволені позову закритого акціонерного товариства „Київстар Дж.Ес.Ем” про стягнення з відповідача 8488419,05 грн. відмовлено.  

При прийнятті рішення, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у справі був укладений договір оренди приміщення, відповідно до умов якого закрите акціонерне товариство „Київстар Дж.Ес.Ем” виступало орендарем нежитлового приміщення площею 124,5 кв. м. за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 77/4 (кімната 301) для розміщення обладнання. Суд прийняв до уваги те, що збитки, спричинені внаслідок залиття орендованого приміщення, є відшкодованою позивачеві страховиком - закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Кредо-Крим” в рамках договору про страхування, у зв`язку з чим, до останнього перейшло право вимоги. Дослідивши обставини справи, наявні у справі матеріали та проаналізувавши норми чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку про наявність вини відповідача у спричинених збитках та необхідність задоволення позовних вимог.  

Не погодившись з цим судовим актом, Кримський Державний проектно-вишукувальний інститут по меліоративному і водогосподарському будівництву „Кримдіпроводгосп” звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, а прокурор АР Крим звернувся з апеляційним поданням, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволені позову закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Кредо-Крим” відмовити.

Доводи відповідача та прокурора АР Крим, викладені в апеляційній скарзі та апеляційному поданні, полягають у тому, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи на предмет наявності ушкодженого обладнання в орендованому приміщенні, виявлення фактичного стану системи опалення, а також невірно застосовано норми Цивільного кодексу України щодо умови настання цивільної відповідальності, норми законодавства, що регулюють правовідносини страхування, Правила утримання будинків та прибудинкових територій щодо належної фіксації факту аварії, а також не надано належної оцінки Договору страхування майна № 23/1 від 21.07.1997 року.   

Представники позивача та третьої особи - закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Кредо-Крим”, у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодились, вважають рішення господарського суду АР Крим законним та обґрунтованим.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 суддю Сотула В.В. замінено на суддю Горошко Н.П.

У зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Гоголя Ю.М., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Заплава Л.М.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Кримського Державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву „Кримдіпроводгосп”, а також апеляційне подання прокурора АР Крим підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду АР Крим скасуванню з наступних підстав.

06.03.2000 року між закритим акціонерним товариством „Київстар Дж.Ес.Ем.” –орендар, та Кримським державним проектно-розвідувальним інститутом „Кримдіпроводгосп” –орендодавець, було укладено договір оренди № 02, предметом якого з`явилось нежитлове приміщення площею 124,5 кв. м. за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 77/4 (кімната 301) для розміщення обладнання (том 1 а.с.11-13).

Відповідно до пункту 2.1.2. вказаного Договору оренди, орендодавець зобов'язався передати орендареві технічно справне приміщення. 06.03.2000 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення за договором оренди № 02 (том 1 а.с.15).  

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2006 року, внаслідок прориву батареї опалення у приміщенні кімнати № 401, яка знаходиться над орендованим приміщенням –кімнатою № 301, сталось пошкодження телекомунікаційного обладнання марки ВSС 16, яке було розміщено в орендованому приміщенні та яке належить позивачеві.

Факт пошкодження телекомунікаційного обладнання зафіксовано у відповідних актах: акті огляду від 28.01.2006 року підписаного представниками позивача, відповідача та ЗАТ „СК „Кредо-Крим”, а також акті огляду пошкодженого майна від 31.01.2006 року ( том 1 а.с. 16-17).

Наведені вище обставини з`явились підставою для звернення закритого акціонерного товариства „Київстар Дж.Ес.Ем” до господарського суду АР Крим з позовом до Кримського Державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву „Кримдіпроводгосп” про відшкодування збитків в сумі 8488419,05 грн., яка складає вартість пошкодженого обладнання.

З матеріалів справи також вбачається, що 21.07.1997 року між закритим акціонерним товариством „Київстар Дж.Ес.Ем” та закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Кредо-Класик” було укладено договір страхування майна № 23/1 з додатком до нього (том 2 а.с.11-21).

Згідно з Переліком застрахованого майна, який в силу пункту 2.1. Додатку № 30 являється невід'ємною частиною вказаного договору страхування, застрахованим вважається майно станом на 31.12.2005 року, а саме - телекомунікаційне обладнання ВSС АRС001 вартістю 8488 419,07 грн., (порядковий номер 27 Переліку) та МSС АRС001 вартістю 21793289,36 грн. (порядковий номер 123 Переліку) місцезнаходження вказаного майна: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська 77/4 (том 2 а.с.23-24).

Доказом прийняття закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Кредо-Класик” на страхування вищевказаного майна являється страховий сертифікат № 001081/201001305 від 21.07.2005 року. Пунктом 10 Сертифікату зазначено розмір річної страхової премії в сумі 25275718 (двадцять п'ять мільйонів двісті сімдесят п'ять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 73 копійки.

Пунктом 10 Сертифікату встановлено, що у закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Кредо-Класик” виникає обов'язок, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату страхувальнику - закритому акціонерному товариству „Київстар Дж.Ес.Ем”.

За результатами розслідування пошкодженого телекомунікаційного обладнання, закритим акціонерним товариством „Київстар Дж.Ес.Ем” було складено страховий акт № 49 від 07.06.2006 року (том 2 а.с.103-108).

Пунктом 6.2 вказаного акту подія щодо пошкодження майна позивача була кваліфікована як страхова.

У пунктах 7.1 та 7.2 страхового акту № 49 зазначено, що в результаті розслідування та на підставі документів, що маються у розпорядженні страхувальника, прийнято рішення при визнання збитку в розмірі залишкової вартості потерпілого обладнання контролеру базових станцій BSC/ТRС-16 станом на момент настання страхової події 28.01.2006 року, а саме 9417762,24 грн., що еквівалентно 1864903,41 дол. США. У зв`язку з цим, сума страхового відшкодування було визначена у розмірі 1864903,41 дол. США.

14.06.2006 року закритим акціонерним товариством „Київстар Дж.Ес.Ем” було видано наказ № 1055 про виплату закритому акціонерному товариству „Київстар Дж.Ес.Ем” страхового відшкодування згідно розрахунку суми збитку в сумі 9367262,22 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок (том 2 а.с.109). Платіжними дорученнями № 007394 від 14.06.2006 року та № 007425 від 15.06.2006 року зазначену суму було перераховано на рахунок закритого акціонерного товариства „Київстар Дж.Ес.Ем” (том 2 а.с.110-111).

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення викладені у статті 27 Закону України „Про страхування” та визначають можливість виникнення у страховика права регресу до заподіювача страхувальнику шкоди.              

На підставі викладеного, право вимоги до Кримського Державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву „Кримдіпроводгосп” може перейти до страховика - закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Кредо-Класик”, але за наявності ознак цивільного правопорушення, що дасть можливість визнати відповідача як заподіювача шкоди.

Дослідивши обставини справи та норми чинного законодавства на предмет наявності вини відповідача, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до пункту 4.2 договору оренди № 02 від 06.03.2000 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язків згідно з договором сторона, яка порушила свої обов`язки, повинна відшкодувати іншій стороні спричинені збитки у повному обсязі. Під збитками мається на увазі втрата або пошкодження майна пов`язана з займанням вогню, несправністю системи опалення і каналізації, аварійним станом будівлі з вини орендодавця.     

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.   

Таким чином, доведенню підлягає той факт, що з вини саме відповідача мало місце затоплення орендованого позивачем приміщення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Із змісту акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 06.03.2000 року до договору оренди № 02 вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення загальною площею 124,5 кв. м., розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 77/4 (кімната 301). Даний акт складено комісією у складі: від орендодавця –начальником ел. відділу, провідним інженером та головним бухгалтером; від орендаря –начальником проектно-конструкторського відділу, провідним інженером та інженером електропроводки.

Комісією підтверджено, що орендоване приміщення знаходиться у задовільному технічному стані, може використатись орендарем в цілях, визначених в договорі оренди № 02 та не потребує проведення попередніх підготовчих робіт (том 1 а.с.15).    

Позивач та третя особа обґрунтовують позовні вимоги тим, що з вини відповідача мало місце затоплення приміщення внаслідок несправності батареї опалення.

Проаналізувавши зміст чинного законодавства, судовою колегією встановлено, що, згідно з підпунктами 7-11 пункту 19 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, виконавець за вказаним договором (який є особою, що надає послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення) зобов`язаний:

- проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових    систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта;

- здійснювати контроль за технічним станом санітарно-технічного та інженерного обладнання квартир (будинків садибного типу);

- своєчасно проводити підготовку будинку і його санітарно-технічного та інженерного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

- розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживача і проводити відповідний перерахунок розміру плати за послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження кількісних і якісних показників;

- утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень кількісних і якісних показників надання послуг у  строки, встановлені згідно із законодавством.

При цьому, обов`язки споживача (яким є відповідач) викладені у пункті 17 Типового договору, до яких, зокрема, відноситься: забезпечення доступу до мережі, арматури, квартирних засобів обліку води і теплової енергії представників виконавця за наявності в них відповідного посвідчення; дотримання вимог  нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечення цілісності квартирних засобів обліку води і теплової енергії та не втручання в їх роботу; своєчасне вжиття заходів до усунення виявлених несправностей, пов'язаних з отриманням послуг, що виникли з його вини; за власний рахунок проведення ремонту та заміни санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання, що вийшли з ладу з його вини.

У даному випадку, суду не надавалось доказів невиконання відповідачем власних обов`язків як споживача послуг з централізованого опалення, які могли свідчити про наявність вини саме відповідача у затопленні приміщення.

Крім того, судова колегія вважає обґрунтованими посилання відповідача та прокурора в апеляційній скарзі та апеляційному поданні на „Правила утримання будинків та прибудинкових територій”, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76, згідно з пунктом 2.3.6 яких, у разі залиття, аварії складається відповідний акт.

Форма акту закріплена додатком № 4 до зазначених правил, відповідно до якого акт складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, який є головою комісії, майстром технічної дільниці, майстром ремонтної дільниці, слюсарем-сантехніком (слюсарем-електриком), представником організації, що обслуговує систему опалення, представником власника будинку.

При цьому, із змісту Додатку № 4 вбачається, що в акті має бути обов`язково зазначена причина аварії, а також висновки комісії.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, встановлено що, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, у даному випадку належним доказом у справі може бути лише акт, складений з дотриманням наведених вище вимог. Однак, акт від 28.01.2006 року складено лише аварійним комісаром ЗАТ СК „Кредо-Крим”. Залучення до складання акту вказаних вище осіб не здійснювалось, у зв`язку з чим, такий акт не може бути належним доказом.

Висновок суду першої інстанції про те, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані норми „Правил утримання будинків та прибудинкових територій”, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76, судова колегія не може визнати обґрунтованими, оскільки, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Господарським судом АР Крим в обґрунтування позовних вимог прийнято наступні докази:  

- дані центральної системи управління закритого акціонерного товариства „Київстар Дж.Ес.Ем” про фіксування відмови обладнання ВSС ТRС 16 від функціонування;

- висновок ДП „Еріксон” (лист від 06.02.2006 року) та матеріали звіту за результатами дослідження контролера базових станцій/транскодерів ВSС/ТRС-16 на вузлі Кримського філіалу ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.”, виконаного Державним підприємством Українським науково-дослідним інститутом зв'язку 13.04.2006 року, відповідно до якого, ринкова вартість заміни пошкодженого обладнання, згідно інформації виробника, складає 2710794,00 дол. США.

- лист від 10.03.2006 року № 32514/2/06/02/00 та лист від 18.05.2006 року № 2/06/02/00 із змісту яких вбачається, що залишкова вартість пошкодженого основного обладнання контролера базових станцій ВSС/ТRС-16, станом на момент настання страхового випадку 28.01.2006 року з урахуванням пропорційно розподіленої вартості робіт та послуг по монтажу, інсталяції, та інспектуванню, склала 9417762,24 грн.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

У даному випадку предметом доказування є вина відповідача у спричиненні збитків.

Однак, надані позивачем та прийняті судом у якості доказів матеріали свідчать лише про факт спричинення позивачеві збитків, з чим судова колегія погоджується, але ніяким чином не підтверджують спричинення таких збитків саме з вини відповідача.   

З матеріалів справи вбачається, що причиною затоплення орендованого позивачем приміщення – кімнати № 301, є попереднє затоплення приміщення кімнати № 401, яке знаходиться поверхом вище, та підтикання води мало місце через потовк. На думку судової колегії, даний факт також підтверджує відсутність саме вини відповідача.  

В абзаці 4 пункту 2 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди” зазначено, що крім застосування принципу  вини  при  вирішенні  спорів  про відшкодування шкоди  необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Дослідивши обставини справи, судовою колегією встановлено, що вина саме відповідача у спричиненні позивачеві шкоди є недоведеною, а причинний зв'язок між його діями та самою шкодою взагалі відсутній.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про неповне дослідження господарським судом АР Крим обставин справи, що призвело до невірного вирішення спору, у зв`язку з чим, оскаржуване рішення від 20.03.2007 року підлягає скасуванню, при тому, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 101, 103 п.2, 104 ч.1, п. п. 1, 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Кримського Державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву „Кримдіпроводгосп” та апеляційне подання прокурора Автономної республіки Крим задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 20 березня 2007 року у справі № 2-27/6751-2006 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позову акціонерного товариства „Київстар Дж.Ес.Ем” та  закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Кредо-Крим” про стягнення 9367262,22 грн. відмовити.                    

Головуючий суддя                                                  

Судді