Постанова

від 15.05.2007 по справі 11/322-06-8435а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/322-06-8435А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" травня 2007 р. Справа № 11/322-06-8435А

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А..,

суддів Таценко Н.Б, Сидоренко М.В.

при секретарі судового засідання  Скуділо О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні 15.05.2007р.

від позивача: Лопухов Д.М., по довіреності;

                    Крученко Г.О., по довіреності;

від відповідача : Чернобай В.В., по довіреності;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Арцизької районної санітарно-епідеміологічної станції

на постанову господарського суду Одеської області

від 08 листопада 2006 року

у справі №11/322-06-8435А

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області

до відповідача Арцизької районної санітарно-епідеміологічної станції

про стягнення 108204,00 грн.

30.08.2006р. до господарського суду Одеської області звернулася Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області з адміністративним позовом до Арцизької районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення 108204грн., з яких 36068 грн. – додаткова виручка та 72136 грн. - штраф, мотивуючи це тим, що у ході перевірки, проведеної позивачем 28.09.2005р., встановлено, що відповідачем в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.03.р. №1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, які виконуються та надаються за плату установами і організаціями державної санітарно-епідеміологічної служби” при наданні послуг нараховано непередбачену законодавством націнку у розмірі 20% до фіксованих тарифів, всього за перевіряємий період відповідачем з замовників понад затверджених фіксованих тарифів необґрунтовано стягнуто 29128грн.

Крім того, в порушення наказу Державної СЕС Одеської області від 11.08.2004р. №524 „Про впорядкування питань проходження медичних оглядів працівників бюджетної сфери” відповідач необґрунтовано стягував плату у розмірі 24,81 грн. за один медогляд з працівників бюджетних установ, вказані медогляди повинні проводитися відповідно до чинного законодавства безкоштовно, таким чином, за період з 01.09.2004р. по 01.09.2005р. Арцизька СЕС неправомірно отримала за 992 медогляда 6940грн.

На підставі акту перевірки №000894 від 28.09.2005р. Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області прийняла рішення від 25.10.2005р. №563 про стягнення з відповідача неправомірно отриманої виручки в сумі 36623,76 грн. та стягнення штрафу в сумі 73247,52грн., проте відповідач не в повному обсязі виконав рішення позивача, оплатив лише 1667,28 грн. економічних санкцій за незастосування понижуючих коефіцієнтів при проведенні досліджень.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2006р. відкрито провадження у справі №11/322-06-8435А за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до Арцизької районної санітарно епідеміологічної станції про стягнення 108204грн.

16.10.2006р. до господарського суду Одеської області від Арцизької районної санітарно-епідеміологічної станції надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить залишити позовну заяву Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про стягнення 108204грн. без задоволення, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” встановлено, що відповідно до ст. 35 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” встановлено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги і ціна в гривнях, жодні інші посилання стосовно ціни на роботи та послуги у вищевказаному законі відсутні, оскільки в постанові не зазначено, що ціна є фіксованою та/чи включає в себе податки та інші обов'язкові платежі, на прохання санітарно-епідеміологічних служб Міністерство охорони здоров'я України звернулося до Державної податкової служби України за відповідним роз'ясненням, яке було надіслано останньою 15.09.2003р. на адресу Міністерства здоров'я України, та в якому було визначено, що тарифи, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351, вказані без врахування податку на додану вартість, та при здійсненні таких операцій до ціни слід додавати податок на додану вартість у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”. Наведене не було враховано представниками позивача та безпідставно було визначено як порушення законодавства про ціни та ціноутворення.

Також відповідачем зазначено, що рішення позивача про застосування штрафних санкцій винесено в порушення вимог ст. 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення”.  

Постановою господарського суду Одеської області від 08.11.2006р. по справі №11/322-06-8435А (суддя Власова С.Г.) задоволено позов Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до Арцизької районної санітарно епідеміологічної станції про стягнення 108204грн.: стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 108204грн., з посиланням на те, що перевіркою, проведеною позивачем, встановлено, що відповідач нараховував до тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, націнку у розмірі 20% (ПДВ) до встановлених тарифів, оскільки в пояснювальній записці до проекту названої постанови, Інформаційно-аналітичній довідці до проекту даної постанови та листа Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №32/6-6,5549-10 від 17.12.2004р. визначено, що тарифи вже затверджені з урахуванням ПДВ у розмірі 20%, а тому з замовників за період 01.09.2003р. по 01.09.2005р. понад затверджених тарифів було необґрунтовано стягнуто відповідачем 29128грн.; також відповідач в порушення наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області від 11.08.2004р. №524 „Про впорядкування питань проходження медичних оглядів працівників бюджетної сфери” необґрунтовано стягував плату у розмірі 24,81грн. за один медичний огляд з працівників бюджетних установ, проте наведеним наказом встановлено, що медогляди вказаних осіб проводяться безкоштовно, з матеріалів справи вбачається, що за період з 01.09.2004р. по 01.09.2005р. відповідачем необґрунтовано отримано виручку у розмірі 6940 грн.; крім того, відповідачем в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” не застосовувались понижуючі коефіцієнти, передбачені даною постановою, в результаті чого ним необґрунтовано отримано виручку в розмірі 555,76 грн.

Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Арцизька районна санітарно-епідеміологічна станція, в якій просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 08.11.2006р. по справі №11/322-06-8435А та закрити провадження у справі, мотивуючи це наступним: 1) при прийнятті рішення не було враховано, що відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами в актах перевірки зазначається: нормативні акти, які порушені суб'єктами господарювання з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки з додатком розрахунків, які обґрунтовують обчислення вказаної суми з посиланням на документи первинного бухгалтерського звіту, відповідно до яких вони здійснюються; до акту не було надано розрахунків, які обґрунтовують обчислення вказаної у рішенні суми з посиланням на документи первинного бухгалтерського звіту, відповідно до яких вони здійснюються; 2) Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” встановлено, що відповідно до ст. 35 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” встановлено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги (в додатку встановлено ціни в гривнях), інші посилання стосовно ціни на роботи та послуги у вищевказаному законі відсутні, оскільки в постанові не зазначено, що ціна є фіксованою та/чи включає в себе податки та інші обов'язкові платежі, Державною податковою службою України надано відповідне роз'яснення від 15.09.2003р., в якому визначено, що тарифи, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351, зазначені без врахування податку на додану вартість, та при здійсненні таких операцій до ціни слід додавати податок на додану вартість у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”, проте судом не прийнято до уваги вказане роз'яснення в порушення чинного податкового законодавства, а саме: Законів України „Про державну податкову службу в Україні”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Наказу Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003р. №176 „Про затвердження порядку надання роз'яснень”; 3)також судом першої інстанції не було враховано судової практики з питань застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині включення податку на додану вартість до складу цін на платні послуги, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351; 4)крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір не належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки відповідач в даній справі не є суб'єктом владних повноважень.  

Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Арцизької районної санітарно-епідеміологічної станції, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову господарського суду Одеської області - скасувати, відмовивши у позові Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що у вересні 2005 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області проведено перевірку дотримання порядку формування та застосування тарифів на послуги, які надавалися Арцизькою районною санітарно-епідеміологічною станцією з відділом профдезінфекції, внаслідок чого було складено акт №000894 від 28.09.2005р.

Вказаним актом №000894 від 28.09.2005р. встановлено, що Арцизькою районною санітарно-епідеміологічною станцією: 1) в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” при наданні послуг застосовані завищені тарифи за рахунок додаткового нарахування ПДВ, всього за перевіряємий період з замовників понад затверджених фіксованих тарифів необґрунтовано стягнуто 29128грн.; 2) крім того, в порушення вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 при проведенні для одного замовника досліджень в серії в окремих випадках застосовувались завищені тарифи за рахунок незастосування понижуючих коефіцієнтів - 0,8 з другого аналізу та 0,75 –більш 10 аналізів на всю їх кількість, внаслідок чого за перевіряємий період за рахунок незастосування понижуючих коефіцієнтів необґрунтовано стягнуто 555,76 грн.; 3)в порушення наказу Державної СЕС Одеської області від 11.08.2004р. №524 „Про впорядкування питань проходження медичних оглядів працівників бюджетної сфери” відповідач необґрунтовано стягував плату у розмірі 24,81 грн. за один медогляд з працівників бюджетних установ, вказані медогляди повинні проводитися відповідно до чинного законодавства безкоштовно, таким чином, за період з 01.09.2004р. по 01.09.2005р. Арцизька СЕС неправомірно отримала за 992 медогляда працівників бюджетних організацій 6940грн.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення” загальна сума необґрунтовано отриманої виручки по акту складає 36623,76 грн. та підлягає вилученню в бюджет зі штрафними санкціями у двохкратному розмірі.

На підставі акту перевірки №000894 від 28.09.2005р. Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області прийняла рішення від 25.10.2005р. №563 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого з відповідача стягнуто неправомірно отримана виручка в сумі 36623,76 грн. та штраф в сумі 73247,52грн., проте відповідач в повному обсязі не виконав рішення позивача, а оплатив лише 1667,28 грн. –економічні санкції за незастосування понижуючих коефіцієнтів.   

Економічні санкції за рішенням Інспекції №563 від 25.10.2005р. у розмірі 108204грн. відповідачем не були сплачені у зв'язку з неправомірністю, на його думку, їх застосування і відсутністю порушення державної дисципліни цін в його діях.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та

додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями. Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

          Згідно з чинним законодавством такі повноваження має Державна інспекція з контролю за цінами та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

          За ч. 1 ст. 8 Закону України „Про ціни і ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: 1) державних фіксованих цін (тарифів); 2)граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до вимог ст.191 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.9 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” встановлено, що відповідно до ст. 35 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, в додатку визначено ціни за роботи та послуги в гривнях.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ, ч.3 ст.1 якого передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо визначаються Законом України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Відповідно до вимог п.3.1 ст.3 названого Закону операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом оподаткування.

Згідно із приписами п.6.1 ст.6 Закону № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20%.

Пунктом 4.1 ст.4 вказаного Закону України в редакції, чинній у перевіряємому періоді, передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відтак, дії Арцизької районної санітарно-епідеміологічної станції щодо включення до ціни наданих нею платних робіт та послуг податку на додану вартість за ставкою 20% (операції з надання послуг не звільнені від оподаткування ПДВ, до них не застосовується нульова ставка податку), ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки Законом України „Про податок на додану вартість”, котрим визначений об'єкт оподаткування ПДВ, передбачено оподаткування операцій за ставкою 20%.

Крім того, в матеріалах справи є податкове роз'яснення Державної податкової служби України від 15.09.2003р., в якому визначено, що тарифи, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351, зазначені без врахування податку на додану вартість, та при здійсненні таких операцій до ціни слід додавати податок на додану вартість у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Проте, ані Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області, ані  судом першої інстанції не прийнято вказане роз'яснення до уваги, що є порушенням чинного податкового законодавства, а саме: Законів України „Про державну податкову службу в Україні”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Наказу Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003р. №176 „Про затвердження порядку надання роз'яснень”.

Твердження позивача про порушення відповідачем Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, які виконуються та надаються за плату установами і організаціями державної санітарно-епідеміологічної служби” не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, у зв'язку з тим, що з тексту названого акту не вбачається, що тарифи (прейскуранти), затверджені цією постановою, встановлені з урахуванням ПДВ.

Отже, висновки акту перевірки № 000894 від 28.09.2005р. та рішення№563 від 25.10.2005р. про безпідставне нарахування відповідачем 20% ПДВ на вартість робіт та послуг, що надавалися відповідачем, та як наслідок необґрунтоване одержання виручки у сумі 29128грн. суперечать приписам наведеного вище чинного законодавства, у зв'язку з чим застосування до відповідача рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від №563 від 25.10.2005р. економічних санкцій щодо вилучення зазначеної суми виручки та відповідно штрафу у подвійному розмірі такої виручки є незаконним.

Також, слід відмітити, що Державною інспекцією з контролю за цінами при прийнятті рішення №563 від 25.10.2005р. визначено, що відповідачем застосовано непередбачену законодавством націнку у розмірі 20% до фіксованих тарифів, проте в самому акті позивачем було встановлено, що відповідач при розрахунках з замовниками за надані роботи та послуги застосував завищені тарифи за рахунок нарахування податку на додану вартість, який вже був врахований в затверджених тарифах.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (надалі –Інструкція), затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються (як визначено позивачем в рішенні про застосування штрафних санкцій) та завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються  в структуру ціни, або їх не включення в структуру ціни, що регулюється (як визначено позивачем в акті перевірки).

Отже, в даному випадку позивачем в рішенні, яким застосовано до відповідача економічні та фінансові (штрафні) санкції, безпідставно визначений вид правопорушення у сфері встановлення та застосування цін, оскільки в акті №000894 від 28.09.2005р. вказано інший різновид правопорушень в сфері формування, установлення та застосування цін (тарифів), тому слід вважати, що рішення №563 від 25.10.2005р. в цій частині прийнято не на підставі акту перевірки від 28.09.2005р., що суперечить приписам п. 3.1 Інструкції.

За змістом ст. 35 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.1994 № 4004-ХІІ установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби виконують роботи та надають послуги у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, за плату. Оплата здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, які виконуються та надаються за плату установами і організаціями державної санітарно-епідеміологічної служби”.

Відповідно до приписів ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Порядок застосування вказаних санкцій визначений Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519.

Згідно з положеннями розділу 3 названої Інструкції в акті перевірки з питань дотримання державної дисципліни цін повинна бути визначена сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.  

Проте, позивачем до акту перевірки з питань дотримання державної дисципліни цін №000894 від 28.09.2005р. та рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №563 від 25.10.2005р. не надано розрахунків, на яких ґрунтується обчислення економічних санкцій, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку.

В засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача пояснили, що перевірка проводилась без вивчення і дослідження первинних документів, а тільки на підставі бухгалтерських довідок, про що і зазначено в акті.

Вказані довідки теж не були надані суду апеляційної інстанції, незважаючи на його вимоги.

За цих обставин, колегія суддів вважає, що позивач при проведенні перевірки не дотримався вимог законодавства щодо порядку проведення перевірок, оформлення відповідного акту(положення розділу 3 Інструкції), на підставі котрого прийняте рішення №563.

В акті перевірки №000894 від 28.09.2005р. позивачем встановлено, що в порушення наказу Державної СЕС Одеської області від 11.08.2004р. №524 „Про впорядкування питань проходження медичних оглядів працівників бюджетної сфери” відповідач необґрунтовано стягував плату у розмірі 24,81 грн. за один медогляд з працівників бюджетних установ, вказані медогляди повинні проводитися відповідно до чинного законодавства безкоштовно, таким чином, за період з 01.09.2004р. по 01.09.2005р. Арцизька районна СЕС неправомірно отримала за 992 медогляда 6940грн..

Проте, як встановлено вище згідно з положеннями розділу 3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, в акті перевірки з питань дотримання державної дисципліни цін повинна бути визначена сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.  

Позивачем до акту перевірки з питань дотримання державної дисципліни цін №000894 від 28.09.2005р. та рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №563 від 25.10.2005р. також не надано розрахунків, на яких ґрунтується обчислення вказаної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, що є порушенням порядку нарахування економічних та фінансових санкцій, а тому висновки позивача щодо вказаного порушення про застосування до відповідача економічних та фінансових санкцій, що містяться в акті та рішенні, не обґрунтовані та безпідставні.

Посилання позивача на довідки бухгалтера, на підставі котрих складався акт перевірки, з мотивів, викладених вище по тексту мотивувальної частини постанови, не заслуговують на увагу судової колегії, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України  підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що оскаржувану постанову суду першої інстанції слід скасувати, оскільки вона не відповідає обставинам справи та порушує норми матеріального права, та згідно з ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами по Одеській області до Арцизької районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення 108204 грн. економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Що стосується вимог апеляційної скарги Арцизької районної санітарно-епідеміологічної станції щодо закриття провадження у справі з підстав неналежності даного виду спору до компетенції адміністративних судів, то колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, тому відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення” звертаючись до суду з позовом про стягнення санкцій за рішенням №563 від 25.10.2005р., Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області діяла як суб'єкт владних повноважень на підставі закону, тому цей спір відноситься до компетенції адміністративних судів, а думка відповідача з цього питання є помилковою, отже вимога апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 167 ч. 4, 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, п. 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а :

          Апеляційну скаргу Арцизької районної санітарно-епідеміологічної станції задовольнити частково.

Постанову господарського суду Одеської області від 08.11.2006р. по справі №11/322-06-8435А скасувати.

У позові Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту проголошення.

          Право, порядок та строк касаційного оскарження визначаються згідно зі ст. 13, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова у повному обсязі складена 25.05.2007р.

Головуючий суддя:                                                                            М.А. Мишкіна   

Суддя:                                                                                  М.В. Сидоренко

          Суддя:                                                                                                   Н.Б. Таценко