Постанова

від 05.07.2017 по справі 805/40/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року справа №805/40/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання - Борисові А.А., за участю представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому звсіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року в справі № 805/40/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства РММ до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2016 року № 0002161203/13227/52/05-15-12-03-13-3,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство РММ звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 15.09.2016 № 0002161203/13227/52/05-15-12-03-13-3 про зобов'язання сплатити штраф за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого скасовано спірне рішення податкового органу.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами проведення камеральної перевірки Приватного акціонерного товариства РММ контролюючим органом було виявлено порушення товариством строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2013-2014 роки. Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі не сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу. За таких обставин апелянт наголошує на правомірності своїх дій під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Від ПрАТ РММ надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника позивача у відпустці.

За приписами частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справ, належних чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи викладене та строк розгляду апеляційної скарги, встановлений ст. 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року в справі № 805/1583/16-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства РММ (далі - ПрАТ РММ ) про стягнення податкового боргу стягнуто з розрахункових рахунків відповідача заборгованість з податку на прибуток у розмірі 31572,73 грн. З вказаного рішення вбачається, що податковий борг, який було стягнуто в судовому порядку утворився внаслідок несплати самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на прибуток за податковими деклараціями за 2013-2014 роки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року в справі № 805/1583/16-а задоволено заяву ПрАТ РММ про розстрочення виконання судового рішення. Строк розстрочки склав 5 місяців, а саме: серпень 2016 року - 6314,55 грн; вересень 2016 року - 6314,55 грн; жовтень 2016 року - 6314,55 грн; листопад 2016 року - 6314,55 грн; грудень 2016 року - 6314,53 грн.

Відповідно до акту від 17 серпня 2016 року № 1542/05-15-12-03-20366111 Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач) було проведено камеральну перевірку ПрАТ РММ (далі - позивач, товариство) з питань своєчасності сплати податку на прибуток згідно з наданими податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2013 рік від 25.02.2014 № НОМЕР_1 та за 2014 рік від 28.02.2015 № НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення товариством термінів сплати податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме:

- самостійно визначене платником грошове зобов'язання з граничним терміном сплати 10 березня 2014 року сплачено частками 19.04.2016, 24.06.2016, 27.07.2016, 08.08.2016;

- самостійно визначене платником грошове зобов'язання з граничним терміном сплати 11 березня 2015 року сплачено 08 серпня 2016 року.

Сертифікатом Донецької торгово-промислової палати № 6746 від 31 серпня 2016 року засвідчено настання форс-мажорних обставин щодо сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року - до 20.06.2014 та за червень 2014 року - до 20.07.2014. Загальний період дії форс-мажорних обставин відповідно до цього сертифікату для товариства з 18 травня 2014 року по 05 липня 2014 року.

На підставі акту перевірки податковим органом 15 вересня 2016 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002161203/13227/52/05-15-12-03-13-3, яким за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств до ПрАТ РММ застосовано штраф у розмірі 20 % суми несвоєчасно сплаченого податку, що складає 4957,59 грн.

Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою № 7/16 від 30.09.2016, яку рішенням від 23.11.2016 № 6717/10/05-99-10-01-12-1 залишено без задоволення.

Вважаючи, що дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо нарахування штрафу на розстрочене в судовому порядку зобов'язання порушують його права та суперечать чинному законодавству, ПрАТ РММ звернулось до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України - платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1. ст. 57 цього Кодексу регламентовано, що платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Положеннями п. 38.1. ст. 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Порядок розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу визначено ст. 100 ПК України.

Відповідно до п. 1 вказаної статті розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу (п. 100.2 ПК України).

Окрім цього спірне питання врегульовано Наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 № 574, яким затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків (далі - Порядок).

Пунктом 1.4 Порядку передбачено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення ст. 126 ПК України, відповідно до пункту першого якої в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в наступних розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Норма п. 126.1 ст. 126 ПК України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України.

Зазначене пояснюється тим, що передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Ураховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Обставини, які зумовлюють застосування такого штрафу виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених ПК України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами ПК України. Тому судове рішення щодо стягнення податкового боргу (про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу або про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в податковій заставі) ухвалюється в тому разі, коли податковий борг наявний, тобто узгоджені грошові зобов'язання не були своєчасно сплачені.

Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків - боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі п. 126.1 ст. 126 ПК України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених податковим законодавством, і не може нівелювати правове значення останніх.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена п. 126.1 ст. 126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу, розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що розстрочення грошового зобов'язання, передбачене податковим законодавством, носить оплатний характер у вигляді процентів та оформлюється договором на підставі заяви платника податків. Тобто за своєю суттю не співпадає із розстроченням виконання судового рішення на підставі ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, чинне законодавство не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, у тому числі й у випадку розстрочення його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року в справі № 21-279а14.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність ознак протиправності в діях Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо нарахування Приватному акціонерному товариству РММ штрафу на несвоєчасно сплачену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, яке знайшло своє відображення в податковому повідомленні-рішенні від 15.09.2016 № 0002161203/13227/52/05-15-12-03-13-3.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

За приписами ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року в справі № 805/40/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства РММ до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2016 року № 0002161203/13227/52/05-15-12-03-13-3 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року в справі № 805/40/17-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства РММ до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2016 року № 0002161203/13227/52/05-15-12-03-13-3 - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 05 липня 2017 року. Повний текст постанови складений 06 липня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_3

ОСОБА_4