Постанова

від 22.05.2007 по справі 15/539-06-13921а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/539-06-13921А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" травня 2007 р. Справа № 15/539-06-13921А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Картере В.І.,

суддів: Пироговського В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

за участю представників:

від позивача –Кушнірук О.С., Корнілова Т.О.,

від відповідача –Жирноклеєва М.О., Коболева І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у м. Іллічівську

на постанову господарського суду Одеської області від 26.02.2007р.

у справі № 15/539-06-13921А

за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт”

до ДПІ у м. Іллічівську

про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ДП „Іллічівський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з уточненою та доповненою позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 19.09.2006р. №0003982301/0, від 16.10.2006р. №0003982301/1, від 25.12.2006р. №0003982301/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 400 043 грн. основного платежу та 147 222 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкових повідомлень-рішень від 19.09.2006р. № 0003962301/0, від 16.10.2006р. №0003962301/1 та від 25.12.2006р. №0003962301/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 520 грн. основного платежу та 8860 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою місцевого господарського суду від 26.02.2007р. (суддя Петров В.С.) зазначені позовні вимоги задоволені повністю.

Судове рішення вмотивовано обґрунтованістю правової позиції суб'єкта господарювання.

Не погодившись із зазначеною постановою, ДПІ у м. Іллічівську звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення від 26.02.2007р. по даній справі скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права.

Так, скаржник вважає, що судом помилково не враховано порушення підприємством приписів:

-          п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме позивачем не включено до складу валових доходів плату за роботу буксирів при швартуванні суден. При цьому, під час перевірки підприємством не надано первинних документів, які б свідчили про проведення операцій з перестановки суден з ініціативи порту. Більш того, правомірність тверджень відповідача в цій частині, на його думку, підтверджуються зводом звичаїв порту, яким не передбачено, що перестановка судна, яка проводиться за ініціативою порту, оплачується за рахунок останнього, а не за кошти судновласника;

-          п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме ДП „Іллічівський морський торговельний порт” неправомірно включено до складу валових витрат вартість робіт з паспортизації причалів, оскільки придбані роботи віднесено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001р. № 112/182 до проектно-розвідувальних робіт, що збільшують первісну вартість основних фондів, у зв'язку з чим згідно п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” такі видатки не можуть включатись платником податку до складу валових витрат;

-          п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме позивачем незаконно, з посиланням на правила п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” віднесено до валових витрат вартість брошурування інкорпоративних збірників законодавства вартістю 216 000 грн. з ПДВ, що значно перевищує встановлений законодавцем граничний рівень, який дорівнює 1000 грн. (п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”);

-          п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме безпідставно включено до валових витрат вартість послуг з представництва інтересів порту ТОВ „Беседер” в судах по справі 23/195-04-7455, взаємозв'язок яких з господарською діяльністю підприємства не доведено, а також порушення ДП положень п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ” внаслідок невірного збільшення податкового кредиту на суму ПДВ, сплачену на користь ТОВ „Беседер” в ціні наданих ним послуг з представництва.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, колегія судів встановила наступне:

ДПІ у м. Іллічівську проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП „Іллічівський морський торговельний порт” за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р., за результатами якої складено акт від 19.09.2006р. № 2477/23-204-01125672.

Зазначеним актом встановлено порушення підприємством п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1, 5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.3, 5.3.5, 5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5, п.п.8.2.1 п.8.2, п.п.8.3.6 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток у І кварталі 2005р. на 85 328,5 грн., у ІІ кварталі 2005р. на 94 046 грн., у ІІІ кварталі 2005р. на 388 579,8 грн., у ІV кварталі 2005р. на 13 549 грн. та завищено податок на прибуток у І кварталі 2005р. на 181 460,5 грн.

Крім того, в процесі перевірки встановлено порушення п.4.3, п.4.9 ст.4, п.п.7.2.3, 7.2.8, 7.2.7 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в січні 2005р. на 34 460 грн., в березні 2005р. завищено на 1285 грн., в квітні 2005р. завищено на 3303 грн., в травні 2005р. завищено на 42 081 грн., в червні 2005р. завищено на 15 578 грн., в липні 2005р. занижено на 5591 грн., в серпні 2005р. занижено на 18 656 грн., в вересні 2005р. занижено на 174 196 грн., в жовтні 2005р. завищено на 204 670 грн., в листопаді 2005р. занижено на 1295 грн., в грудні 2005р. завищено на 4832 грн., в січні 2006р. занижено на 39 686 грн., в лютому 2006р. занижено на 88 648 грн., в березні 2006р. занижено на 42 268 грн.

На підставі акту перевірки, за названі вище порушення, згідно із п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) ДПІ у м. Іллічівську оформлено та надіслано податкові повідомлення-рішення від 19.09.2006р. №0003982301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 550 211 грн., у т.ч. 400 043 грн. основного платежу та 150 168 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0003962301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 333 401 грн., у т.ч. 133 051 грн. основного платежу та 200 350 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із проведеним органом ДПС донарахуванням податків та застосуванням штрафів, ДП „Іллічівський морський торговельний порт” неодноразово зверталось із скаргами в порядку адміністративного оскарження за правилами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до контролюючих органів різного рівня, рішеннями яких скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 19.09.2006р. №№0003982301/0, 0003962301/0 –без змін. За наслідками розгляду скарг відповідачем оформлено та надіслано податкові повідомлення-рішення від 16.10.2006р. №№ 0003982301/1, 0003962301/1, від 25.12.2006р. №№0003982301/2, 0003962301/2, аналогічні за змістом прийнятим за наслідками перевірки.

Вважаючи, що вказані акти індивідуальної дії суперечать нормам податкового законодавства України, ДП „Іллічівський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з уточненою та доповненою позовною заявою про визнання їх частково нечинними, яка задоволена з мотивів, викладених в описовій частині цієї постанови.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту, об'єктивність дослідження наявних у справі доказів, судова колегія вбачає підстави для зміни переглянутого в апеляційному порядку судового рішення, враховуючи наступне:

1. В акті перевірки зазначено про порушення суб'єктом господарювання п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” шляхом невключення до складу валового доходу буксирного збору. Надаючи заперечення в процесі розгляду справи по суті, представники ДП „Іллічівський морський торговельний порт” зауважили, що перестановки суден, які не увійшли до рахунків, виставлених судновласникам через їх агентів, здійснені з ініціативи порту, тому й віднесені до складу валових витрат виробництва.

Згідно із приписами п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

В пункті 1.31 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” надано визначення продажу результатів робіт (послуг), під яким слід розуміти будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з наданням права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Зобов'язання з продажу робіт (послуг) та оплати за виконані роботи (послуги) виникають з договірних правовідносин, в яких одна сторона договору замовляє ці роботи (послуги), а інша їх виконує і отримує за це винагороду.

Відповідно до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 15.12.2000.р № 711, швартовний збір справляється у морських портах із суден закордонного плавання за послуги при швартуванні, відшвартуванні, перетягуванні і перешвартуванні суден.

Наказом начальника ДП „Іллічівський морський торговельний порт” від 18.01.2005р. № 44 передбачено, що додаткові перешвартування суден з ініціативи порту виконуються тільки у разі виробничої необхідності та на підставі диспетчерського наказу по порту.

Колегія суддів відзначає, що перешвартування (перестановка) судна від одного причалу до іншого причалу може відбуватися у випадках, коли навантажувач (отримувач) вантажу замовляє таку перестановку (перешвартування) судна, а також коли порт ініціює таку перестановку (перешвартування) за виробничою необхідністю.

При цьому, п.2.4 Зводу звичаїв порту прямо визначено, що усі перестановки судна у порту, пов'язані з потребами судна (бункеровка, постачання та інше) здійснюються за рахунок судна. Факт надання послуг суднам закордонного плавання з перешвартування не за їхнім замовленням, а на вимогу порту з причин виробничої необхідності підтверджується наданими позивачем диспетчерськими наказами, журналом реєстрації останніх та лоцманськими квитанціям.

За таких обставин, перестановка (перешвартування) суден з ініціативи порту не є продажем результатів робіт (послуг) в розумінні положень п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв'язку з чим державне підприємство обґрунтовано не утримувало з іноземних судновласників відповідний збір та не збільшувало валові доходи, про що вірно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.

2. В акті перевірки вказано про віднесення позивачем до складу валових витрат вартості паспортизації причалів, що є порушенням п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”.

З матеріалів справи вбачається проведення паспортизації об'єктів на підставі та згідно з Правилами обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель та споруд.

Відповідно до п.4 Загальних положень Наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92 „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. № 288/4509, первісна вартість – це історична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Приймаючи до уваги той факт, що витрати на паспортизацію об'єктів не пов'язані з придбанням чи створенням зазначених об'єктів, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для збільшення первинної вартості об'єкту основного засобу.

Вищевикладене свідчить про відсутність порушення, зазначеного в акті перевірки, та про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми в розмірі 421 550 грн., сплаченої за проведену паспортизацію відповідно до актів виконаних Державним інститутом „Чорномор НДІПРОЕКТ” робіт.

Посилання ДПІ на приписи Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001р. №112/182 не підтверджують висновок, протилежний наведеному вище, оскільки названий нормативно-правовий акт не відносить паспортизацію причалів до проектно-розвідувальних робіт, що збільшують первісну вартість основних фондів.

3. В акті перевірки органом ДПС зафіксовано порушення п.п.8.2.1 п.8.1 ст.8. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме віднесення до складу валових витрат бібліотечних фондів на загальну суму 180 000 грн. До бібліотечних фондів відповідачем віднесено виготовлені, зброшуровані та переплетені ТОВ „Бесемер” печатні видання –інкорпоративні збірники, зокрема, податкового законодавства.

Господарський суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом щодо того, що такі висновки відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Так, надання вищевказаних послуг мало місце на виконання договору, предметом якого, зокрема, є довідниково-інформаційні послуги з фінансових, економічних та юридичних питань. Вартість зазначених послуг складає 30 000 грн. на місяць. Надання тих чи інших послуг за договором підтверджується актом виконаних робіт.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами ч.ч.2,3 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 p. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Підставою для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих позивачем консультаційних послуг за вищезазначеним договором є акти прийому-здачі наданих послуг, що повинні містити усі вимоги ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” до первинного документа.

На виконання умов договору, в підтвердження факту надання послуг контрагентами складені акти про надання послуг, що містяться в матеріалах справи, які повністю відповідають вимогам первинного документа.

При цьому п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що до складу валових витрат включаються витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, а також на передоплату спеціалізованих періодичних видань.

Отже, позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати по оплаті наданих консультаційних послуг, які пов'язані з господарською діяльністю, у зв'язку з чим вказівка контролюючого органу на завищення валових витрат на 180 000 грн. не відповідає податковому законодавству.

Доводи суб'єкта владних повноважень щодо віднесення позивачем до складу валових витрат бібліотечних фондів спростовуються визначеннями „бібліотечного фонду” та „бібліотеки”, наведеними в Законі України „Про бібліотеку і бібліотечний фонд”, та змістом робіт, наданих „Беседер”.

4. В акті перевірки вказано про віднесення позивачем в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат 102 600 грн., сплачених на підставі договору від 26.11.2004р. № И-2004-1/647-o ТОВ „Беседер” за юридичні послуги по представництву інтересів порту в судах різних рівнів по справі №/195-04-7455 за позовом Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення фінансових санкцій в сумі 2 126 406,88 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2005р. у справі № 23/195-04-7455 касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково, а саме: рішення господарського суду Одеської області та постанову Одеського апеляційного господарського суду скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. В зазначеній постанові не встановлено факт правомірності нарахування фінансових санкцій Одеським обласним відділенням фонду соціального захисту інвалідів.

За результатами нового розгляду з врахуванням зауважень ВГСУ постановою господарського суду Одеської області від 12.05.2006р. у позові Одеському обласному відділенню фонду соціального захисту інвалідів відмовлено повністю. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006р. апеляційна скарга Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів залишена без задоволення, а постанова господарського суду Одеської області від 12.05.2006р. –без змін. В результаті нового розгляду, судами визнано неправомірними нараховані Одеським обласним відділенням фонду соціального захисту інвалідів фінансові санкції. Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції набули законної сили.

Судова колегія погоджується з господарським судом першої інстанції відносно того, що податковою інспекцією безпідставно взаємопов'язано виплату винагороди ТОВ „Беседер” за надання послуг з представництва інтересів порту в судах зі сплатою штрафів.

Як зазначено вище, рішення по справі за позовом Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до позивача прийнято судом на користь позивача. Понесені позивачем витрати з виплати винагороди ТОВ „Беседер” за юридичні послуги по представництву інтересів позивача в судах різних рівнів по справі за позовом Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з позивача фінансових санкцій в сумі 2 126 406,88 грн. підлягають включенню до валових витрат відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” як витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, наданням послуг.

До того ж положеннями п.п.5.3-5.7 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якими встановлені обмеження на включення до складу валових витрат понесених платником податків витрат, не передбачені обмеження права на включення до валових витрат винагороди за надані платнику податків юридичні послуги, надання яких підтверджується відповідними документами. Встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових витрат платника податків, крім вказаних в Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно п.5.11 ст.5 цього ж Закону забороняється.

Право платника податків на включення понесених витрат до складу валових витрат забезпечується документальним підтвердженням витрат відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Надані позивачем акти про надання послуг, рахунки-фактури, платіжні доручення, підтверджують витрати позивача по сплаті вартості наданих послуг.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 1.32 Закону про оподаткування прибутку визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Предметом договору від 26.11.2004р. № И-2004-1/647-0 є надання ТОВ „Бесемер” порту на постійній основі консультаційних послуг та виконання представництва інтересів порту в судах з метою захисту законних прав порту. Судова справа № 23/195-04-7455 пов'язана саме з господарською діяльністю позивача, а витрати на юридичні послуги мають кінцевою метою зберегти власні кошти замовника правової допомоги.

Таким чином, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку” витрати позивача на оплату юридичних послуг правомірно віднесені ним до валових витрат.

З урахуванням викладеного, не ґрунтується на правильному тлумаченні норм матеріального права в аспекті спірних правовідносин виключення відповідачем зі складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ТОВ „Бесемер” за послуги з представництва в судах по справі за позовом Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з позивача фінансових санкцій, у зв'язку з чим неправомірним є донарахування відповідачем податку на додану вартість у розмірі 20 520 грн.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом із частковим порушенням вимог чинного законодавства. Викладена теза не спростовується доводами апелянта, а, отже, господарський суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги.

Однак, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права –визнання спірних податкових повідомлень-рішень частково нечинними не може бути застосований судом, оскільки за своїм правовим значенням, вимога про визнання нечинним може стосуватися лише нормативно-правового акту.

Разом з тим, виходячи з повноважень, визначених ст.162 КАС України, відповідно до яких суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, апеляційний господарський суд вважає за необхідне постановити судове рішення, яким частково скасувати акт ненормативного характеру, прийнятий ДПІ у м. Іллічівську.

З огляду на те, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, оскаржена постанова підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.ст.150,160,162,195,196,198,201,205,207 КАС України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Одеської області від 26.02.2007р. по справі № 15/539-06-13921А змінити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 19.09.2006р. № 0003982301/0, від 16.10.2006р. № 0003982301/1, від 25.12.2006р. № 0003982301/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 400 043 грн. основного платежу та 147 222 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 19.09.2006р. № 0003962301/0, від 16.10.2006р. № 0003962301/1, від 25.12.2006р. № 0003962301/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 520 грн. основного платежу та 8860 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач:                                                                      В.І. Картере

Судді:                                                                                В.Т.Пироговський

                                                                                                    В.І. Жеков