Ухвала

від 14.06.2017 по справі 826/2412/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/11016/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Борисенко І.В., Нечитайла О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №826/2412/16 за поданням Головного управління ДФС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Гідротерм Інжиніринг про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016, подання Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Гідротерм Інжиніринг про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - повернуто податковому органу.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у м. Києві 18.04.2016 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.05.2016 прийняв її до свого провадження.

У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, статті 8 Закону України Про судовий збір , статті 82 Цивільного кодексу України, статті 44 Господарського кодексу України, частини третьої статті 108, статей 87, 88, 131, частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Гідротерм Інжиніринг , в якому просило:

1.Відкрити провадження в адміністративній справі.

2.Прийняти постанову якою підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Гідротерм Інжиніринг" (код - 35427416).

3.Судові витрати стягнути з ТОВ НВП Гідротерм Інжиніринг на користь ГУ ДФС у м. Києві.

4.Скерувати постанову до негайного виконання.

Згідно з частиною першою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) стягнення коштів за податковим боргом; 4) зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; 5) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, передбачені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті, у разі недотримання вимог частини третьої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2016 подання Головного управління ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків залишено без руху у зв'язку з відсутністю документа про сплату судового збору та встановлено позивачу строк до 17:00 год. 18.02.2016 для усунення зазначеного недоліку.

Повідомлення про можливість отримання вищезазначеної ухвали представником позивача здійснювалось відповідно до статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України телефонограмою.

18.02.2016 судом першої інстанції було складено три довідки про неможливість повідомлення позивача у зв'язку з тим, що зазначені у поданні номери телефонів не відповідали. Врешті телефонограма була передана секретарем судових засідань уповноваженому представнику податкового органу 18.02.2016 о 13:58 год.

Крім того, 18.02.2016 о 13:35 год. позивачу на електронну адресу, зазначену ним у поданні, була направлена копія ухвали від 18.02.2016 про залишення подання податкового органу без руху.

Таким чином, судом першої інстанції були вжиті необхідні заходи для своєчасного повідомлення уповноваженого представника податкового органу про прийняття судом ухвали про залишення подання без руху та встановлений судом строк на усунення недоліків, останній прибув до суду для отримання копії ухвали про залишення подання без руху лише о 16:14 год., що підтверджується відповідною розпискою.

О 16:35 год. представником податкового органу подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з тим, що перерахування всіх коштів здійснюється через казначейство відповідного району, що технічно позбавляє ГУ ДФС у м. Києві можливості виконати вимоги ухвали суду у встановлений строк, у зв'язку з обмеженням часу та відсутністю коштів на цю мету.

Окружний адміністративний суд м.Києва ухвалою від 18.02.2016 визнав клопотання про відстрочення сплати судового збору необґрунтованим, подання податкового органу повернув.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, з огляду на те, що в частині, що не врегульовані статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги до подання визначаються загальними нормами, зокрема, статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

З набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015 № 484-VIII, тобто з 01.09.2015, органи ДФС не мають пільг при сплаті судового збору, адже відповідні положення були виключені із Закону України Про судовий збір .

Встановивши відсутність доказів сплати судового збору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення подання без руху в межах строку передбаченого частиною четвертою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України та про його повернення у зв'язку з не усуненням зазначеного судом недоліку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI, в редакції Закону від 22.05.2015 №484-УП, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У розумінні статті 2 цього Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання визначено як форму звернення до суду органу Державної фіскальної служби України при здійсненні ним передбачених законом повноважень.

Указане подання Закон України Про судовий збір не відносить до об'єктів, за які судовий збір не справляється, а органи Державної фіскальної служби України - до осіб, для яких встановлено пільги щодо сплати судового збору.

Таким чином, подання органу Державної фіскальної служби України, передбачене статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, є об'єктом справляння судового збору.

Доводи касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій не враховано порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 №938, яким визначено процедуру здійснення видатків розпорядниками бюджетних коштів, в тому числі на сплату судового збору, відповідно до якого перерахування коштів на сплату судового збору відбувається шляхом надання до органів Казначейства платіжних доручень та інших документів, визначених даним порядком, та займає більше часу ніж фактично було надано судом першої інстанції, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Головне управління ДФС у м.Києві, звертаючись до Окружного адміністративного суду України з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Гідротерм Інжиніринг , без надання доказів сплати судового збору, усвідомлювало наслідки недотримання вимог при зверненні до суду з поданням, а також скорочені строки для усунення допущених недоліків.

На користь таких висновків свідчить і те, що податковим органом в поданні порушується питання про стягнення судових витрат з ТОВ НВП Гідротерм Інжиніринг на користь ГУ ДФС у м. Києві при цьому податковим органом свідомо такі витрати при зверненні до суду не сплачуються.

Щодо посилань податкового органу на відсутність коштів для сплати судового збору на момент прийняття оскаржуваної ухвали від 18.02.2016, з посиланням на лист управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності від 18.02.2016 №97/26-15-05-03-39, то вони не можуть бути підставою для висновку, що судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, судова колегія вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №826/2412/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М.Шипуліна

Судді:

---

І.В.Борисенко

---

О.М.Нечитайло