Ухвала

від 04.07.2017 по справі 821/183/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/183/17

Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Федусика А.Г.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Каховка Херсонської області до ОСОБА_2 про стягнення капіталізованих платежів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2017 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Каховка Херсонської області (далі-Фонд) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2( далі - ОСОБА_2П.), в якому просить стягнути з відповідача капіталізовані платежі в сумі 29 497,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає,що у відповідача у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності виникло зобов'язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів для продовження страхових виплат ОСОБА_3 по відшкодуванню шкоди, завданої здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництві. Так, на виконання вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" роботодавець як страхувальник зобов'язаний у разі ліквідації проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, державним реєстратором 29.11.2016 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за його рішенням.

Відповідно до трудового договору, наданого позивачем, ОСОБА_3 дійсно працював у ОСОБА_2 на посаді водія і 17.07.2001 року отримав виробничу травму, про що складено акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві № 1 від 08.01.2002 року. Цей випадок стався на території СВК "Хлібороб" під час перебування потерпілого в трудових відносинах з відповідачем. Ці обставини відповідач підтвердив в судовому засіданні.

Не погоджуючись з вищевказаним ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок роботодавця страхувальника у разі своєї ліквідації проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на виробництві, а відтак, доводи відповідача про те, що капіталізація платежів здійснюється тільки з юридичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності, не є підставою для звільнення відповідача як страхувальника від сплати капіталізованих платежів.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного кодексу України, Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 1205 цього Кодексу встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст.1200 цього Кодексу (особи, які перебували на утриманні потерпілого у разі його смерті), мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Правову основу, організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1105-XIV роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Відповідно до положень ст. 15, 46 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що здійснює страхування від нещасного випадку, провадить збір та акумулювання страхових внесків.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 46 Закону № 1105-XIV фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наведеними нормами страхувальника зобов'язано проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю". А отже, те що ОСОБА_2, припинив свою діяльність не в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а за власним рішенням, не звільняє його від обов'язку виплати капіталізованих платежів до Фонду.

Для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані, кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом п. 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державним реєстратором 29.11.2016 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за його рішенням.

Відповідно до трудового договору, наданого позивачем, ОСОБА_3 дійсно працював у ОСОБА_2 на посаді водія. 17.07.2001 року отримав виробничу травму, про що складено акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві № 1 від 08.01.2002. Цей випадок стався на території СВК "Хлібороб" під час перебування потерпілого в трудових відносинах з відповідачем.

Крім того, листом № 05-31-150-41/1468 від 06.12.2016 року позивач повідомив ОСОБА_2 про добровільну сплату капіталізованих платежів. Вказаний лист отриманий відповідачем особисто, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 10.12.2016 року, однак заборгованість на момент винесення постанови відповідачем не сплачена.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача з ОСОБА_2 суми капіталізованих платежів.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.Г .Федусик

Суддя: О.В.Яковлєв