Ухвала

від 05.07.2017 по справі 820/5171/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 р.Справа № 820/5171/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представників сторін: позивача - Лишняк І.В., відповідача - Стріжкова А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016р. по справі № 820/5171/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНА-ТЕКС"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІНА-ТЕКС" (далі по тексту -позивач, ТОВ "ДІНА-ТЕКС") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Центральна ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000821401 від 01.07.2016 року, № 0000831401 від 01.07.2016 року, № 0000841401 від 01.07.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 року по справі № 820/5171/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНА-ТЕКС" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 01.07.2016 року №0000821401, №0000831401 та № 0000841401.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНА-ТЕКС" (61157, м.Харків, вул.Текстильна, буд.2, код ЄДРПОУ - 34202072) судовий збір у розмірі 21449 (двадцять одна тисяча чотириста сорок дев'ять) грн. 83 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м.Харків, пр-т Науки, буд.9).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 року по справі № 820/5171/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні представник відповідача, з підстав, наведених в апеляційній скарзі, вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій ТОВ ДІНА -ТЕКС з його контрагентами. Відтак, представник відповідача стверджує, що встановлені при перевірці позивача порушення, належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 01.07.2016 року №0000821401, №0000831401 та №0000841401 прийнято у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Представник позивача у надісланому запереченні та у судовому засіданні, з викладених підстав, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, зазначає, що відповідачем безпідставно зроблено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, 13.02.2006 року включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 13821020000007785 (код ЄДРПОУ 34202072).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з 13.02.2006 року за № 06831.

На підставі наказу від 26.05.2016 року № 600, виданого Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНА-ТЕКС" (код ЄДРПОУ 34202072) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ Вілс ЛДТ (код ЄДРПОУ 39336972), ТОВ Тарсан ЛТД (код ЄДРПОУ 39085207), ТОВ БК Седес (код ЄДРПОУ 39238695), ТОВ Продінвест ЛТД (код ЄДРПОУ 39082955), ТОВ Прод Опт Продукт (код ЄДРПОУ 39567957), ТОВ Конструктив Компані (код ЄДРПОУ 39872061), ТОВ Кепіталс Груп (код ЄДРПОУ 39621694), ТОВ Бігнікс (код ЄДРПОУ 40003280), ТОВ Блюбері Продакшн (код ЄДРПОУ 39213450), ТОВ Лерос (код ЄДРПОУ 39844228), ТОВ Штовар Україна (код ЄДРПОУ 38745119), ТОВ Автозапчастина Ойл (код ЄДРПОУ 37587877), ТОВ Апреліус (код ЄДРПОУ 39689202) за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 року.

Результати перевірки оформлено актом №2147/20-30-22-03/34202072 від 10.06.2016 року (т.2, а.с.31-46).

Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ ДІНА-ТЕКС 16.06.2016 року подано до Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області заперечення від 15.06.2016 року за вих. № 15/06-01 на вказаний акт перевірки. (т.2, а.с.47-54).

Листом Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 24.06.2016 року №8791/10/20-30-14-01-23 "Щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки ТОВ "ДІНА-ТЕКС" повідомлено позивача про прийняте рішення щодо залишення висновків акту перевірки без змін з урахуванням технічних помилок. (т.2, а.с.54-56).

За висновками перевірки та результатами розгляду заперечень платника податків на акт перевірки, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІНА-ТЕКС", порушено:

1) п. 138.1, п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), встановлено заниження податку на прибуток за 2014-2015 роки у загальній сумі 580 419 грн. у тому числі за 2014 рік у сумі 202 266 грн., за 2015 рік у сумі 378 153 грн.;

2) п.198.6 ст. 198 п. 200.1 п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, зі змінами та доповненнями ТОВ ДІНА-ТЕКС занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 616373 грн., а саме за вересень 2014 року на 73406 грн., за жовтень 2014 року на 29513 грн., за листопад 2014 року на 17094 грн., за грудень 2014 року на 104727 грн., за січень 2015 року на 17332 грн., за лютий 2015 року на 45126 грн., за квітень 2015 року на 144148 грн., за травень 2015 року на 169509 грн., за червень 2015 року на 15518 грн. та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, ряд. 24 Декларації за липень 2015 року у сумі 28537 грн.

З посиланням на висновки вказаного акту перевірки, Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000821401 від 01.07.2016 року (форма Р ), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 630985,50 грн., в тому числі основний платіж у сумі - 580419 грн., штрафні санкції у сумі - 50566,50 грн. (т.2, а.с.58);

- № 0000831401 від 01.07.2016 року (форма Р ), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 770466,30 грн., в тому числі основний платіж у сумі - 616373 грн., штрафні санкції у сумі - 154093,30 грн.(т.2, а.с.57);

- № 0000841401 від 01.07.2016 року (форма В4 ), яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2015 року на суму - 28537,00 грн. в тому числі основний платіж у сумі - 28537,00 грн. (т.2, а.с.59).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження шляхом подання скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Державної фіскальної служби України. (т.2, а.с.61-67, 74-80).

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області №4662/10/20-40-10-01-14 від 15.08.2016 року податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення. (т.2, а.с.69-73).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень слугувало відображене в акті судження відповідача про те, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин з підприємствами ТОВ "Тарсан ЛТД" та ТОВ "Блюбері Продакшн".

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування останніх.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, згідно п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.1995 №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції .

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Тарсан ЛТД" (код ЄДРПОУ 39085207).

Так, на підставі договору поставки № 0036/09 від 02.09.2014 року, укладеного між ТОВ Тарсан ЛТД (Продавець) та ТОВ ДІНА-ТЕКС (Покупець), Продавець зобов'язався надавати партіями у власність Покупця товар. (т.1, а.с.39-40).

Колегія суддів зауважує, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платником податків подано належним чином засвідчені копії документів, зокрема:

- копії податкових накладних: № 409 від 10.09.2014 року на суму 59912,10 грн. (у т. ч. ПДВ 9985,35 грн.), № 410 від 11.09.2014 року на суму 59565,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9927,50 грн.), № 411 від 12.09.2014 року на суму 48138,30 грн. (у т. ч. ПДВ 8023,05 грн.), № 412 від 12.09.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6750,00 грн.), № 413 від 17.09.2014 року на суму 56659,50 грн. (у т. ч. ПДВ 9443,25 грн.), № 414 від 18.09.2014 року на суму 59517,18 грн. (у т. ч. ПДВ 9919,53 грн.), № 415 від 19.09.2014 року на суму 58789,80 грн. (у т. ч. ПДВ 9798,30 грн.), № 416/1 від 22.09.2014 року на суму 57353,40 грн. (у т. ч. ПДВ 9558,90 грн.), № 113 від 02.10.2014 року на суму 55575,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9262,50 грн.), № 114 від 10.10.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6750,00 грн.), № 115 від 21.10.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6750,00 грн.), № 116 від 23.10.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6750,00 грн.), № 107 від 05.11.2014 року на суму 58608,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9768,00 грн.), № 108 від 24.11.2014 року на суму 43956,00 грн. (у т. ч. ПДВ 7326,00 грн.), № 49 від 02.12.2014 року на суму 59395,68 грн. (у т. ч. ПДВ 9899,28 грн.), №50 від 08.12.2014 року на суму 56095,92 грн. (у т. ч. ПДВ 9349,32 грн.), № 51 від 10.12.2014 року на суму 57745,80 грн. (у т. ч. ПДВ 9624,30 грн.), № 52 від 15.12.2014 року на суму 54446,04 грн. (у т. ч. ПДВ 9074,34 грн.), № 53 від 19.12.2014 року на суму 52769,16 грн. (у т. ч. ПДВ 8799,36 грн.), № 292 від 22.12.2014 року на суму 59007,47 грн. (у т. ч. ПДВ 9834,58 грн.), № 293 від 23.12.2014 року на суму 59395,68 грн. (у т. ч. ПДВ 9899,28 грн.), № 294 від 25.12.2014 року на суму 57745,80 грн. (у т. ч. ПДВ 9624,30 грн.), № 295 від 26.12.2014 року на суму 55901,82 грн. (у т. ч. ПДВ 9316,97 грн.), № 296 від 29.12.2014 року на суму 56095,92 грн. (у т. ч. ПДВ 9349,32 грн.), №297/1 від 30.12.2014 року на суму 59736,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9956,00 грн.), № 122 від 30.01.2015 року на суму 48006,00 грн. (у т. ч. ПДВ 8001,00 грн.), № 123 від 31.01.2015 року на суму 55987,20 грн. (у т. ч. ПДВ 9331,20 грн.), № 68 від 17.02.2015 року на суму 89358,76 грн. (у т. ч. ПДВ 14893,13 грн.), № 98 від 24.02.2015 року на суму 85248,00 грн. (у т. ч. ПДВ 14208,00 грн.), № 99 від 26.02.2015 року на суму 96149,10 грн. (у т. ч. ПДВ 16024,85 грн.), № 85 від 12.03.2015 року на суму 79098,30 грн. (у т. ч. ПДВ 13183,05 грн.), №86 від 13.03.2015 року на суму 63423,00 грн. (у т. ч. ПДВ 10570,50 грн.), № 87 від 16.03.2015 року на суму 85995,00 грн. (у т. ч. ПДВ 14332,50 грн.), № 88 від 17.03.2015 року на суму 37800,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6300,00 грн.), № 43 від 03.04.2015 року на суму 115224,30 грн. (у т. ч. ПДВ 19204,05 грн.), №44 від 06.04.2015 року на суму 48006,000 грн. (у т. ч. ПДВ 8001,00 грн.), №59 від 13.04.2015 року на суму 128609,86 грн. (у т. ч. ПДВ 21434,98 грн.), №60 від 14.04.2015 року на суму 145573,66 грн. (у т. ч. ПДВ 24262,28 грн.), №61 від 17.04.2015 року на суму 161160,00 грн. (у т. ч. ПДВ 26860,00 грн.).

- копії видаткових накладних: № 409 від 10.09.2014 року на суму 59912,10 грн. (у т. ч. ПДВ 9985,35 грн.), № 410 від 11.09.2014 року на суму 59565,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9927,50 грн.), № 411 від 12.09.2014 року на суму 48138,30 грн. (у т. ч. ПДВ 8023,05 грн.), № 412 від 12.09.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6750,00 грн.), № 413 від 17.09.2014 року на суму 56659,50 грн. (у т. ч. ПДВ 9443,25 грн.), № 414 від 18.09.2014 року на суму 59517,18 грн. (у т. ч. ПДВ 9919,53 грн.), № 415 від 19.09.2014 року на суму 58789,80 грн. (у т. ч. ПДВ 9798,30 грн.), № 416/1 від 22.09.2014 року на суму 57353,40 грн. (у т. ч. ПДВ 9558,90 грн.), № 113 від 02.10.2014 року на суму 55575,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9262,50 грн.), № 114 від 10.10.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6750,00 грн.), №115 від 21.10.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6750,00 грн.), №116 від 23.10.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6750,00 грн.), № 107 від 05.11.2014 року на суму 58608,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9768,00 грн.), №108 від 24.11.2014 року на суму 43956,00 грн. (у т. ч. ПДВ 7326,00 грн.), №49 від 02.12.2014 року на суму 59395,68 грн. (у т. ч. ПДВ 9899,28 грн.), №50 від 08.12.2014 року на суму 56095,92 грн. (у т. ч. ПДВ 9349,32 грн.), №51 від 10.12.2014 року на суму 57745,80 грн. (у т. ч. ПДВ 9624,30 грн.), № 52 від 15.12.2014 року на суму 54446,04 грн. (у т. ч. ПДВ 9074,34 грн.), №53 від 19.12.2014 року на суму 52769,16 грн. (у т. ч. ПДВ 8799,36 грн.), № 292 від 22.12.2014 року на суму 59007,47 грн. (у т. ч. ПДВ 9834,58 грн.), № 293 від 23.12.2014 року на суму 59395,68 грн. (у т. ч. ПДВ 9899,28 грн.), № 294 від 25.12.2014 року на суму 57745,80 грн. (у т. ч. ПДВ 9624,30 грн.), № 295 від 26.12.2014 року на суму 55901,82 грн. (у т. ч. ПДВ 9316,97 грн.), № 296 від 29.12.2014 року на суму 56095,92 грн. (у т. ч. ПДВ 9349,32 грн.), №297/1 від 30.12.2014 року на суму 59736,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9956,00 грн.), №122 від 30.01.2015 року на суму 48006,00 грн. (у т. ч. ПДВ 8001,00 грн.), №123 від 31.01.2015 року на суму 55987,20 грн. (у т. ч. ПДВ 9331,20 грн.), № 68 від 17.02.2015 року на суму 89358,76 грн. (у т. ч. ПДВ 14893,13 грн.), №98 від 24.02.2015 року на суму 85248,00 грн. (у т. ч. ПДВ 14 208,00 грн.), №99/1 від 26.02.2015 року на суму 96149,10 грн. (у т. ч. ПДВ 16024,85 грн.), № 85 від 12.03.2015 року на суму 79098,30 грн. (у т. ч. ПДВ 13183,05 грн.), №86 від 13.03.2015 року на суму 63423,00 грн. (у т. ч. ПДВ 10570,50 грн.), № 87 від 16.03.2015 року на суму 85995,00 грн. (у т. ч. ПДВ 14332,50 грн.), № 88 від 17.03.2015 року на суму 37800,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6300,00 грн.), № 43 від 03.04.2015 року на суму 115224,30 грн. (у т. ч. ПДВ 19204,05 грн.), № 44 від 06.04.2015 року на суму 48006,000 грн. (у т. ч. ПДВ 8001,00 грн.), № 59 від 13.04.2015 року на суму 128609,86 грн. (у т. ч. ПДВ 21434,98 грн.), № 60 від 14.04.2015 року на суму 145573,66 грн. (у т. ч. ПДВ 24262,28 грн.), № 61 від 17.04.2015 року на суму 161160,00 грн. (у т. ч. ПДВ 26860,00 грн.).

- копії товарно-транспортних накладних: № 10/09 від 10.09.2014 року на суму 59912,10 грн. (у т. ч. ПДВ 9985,35 грн.), № 11/09 від 11.09.2014 року на суму 59565,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9927,50 грн.), № 12/09 від 12.09.2014 року на суму 48138,30 грн. (у т. ч. ПДВ 8023,05 грн.), № 12/09-01 від 12.09.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6 750,00 грн.), № 17/09 від 17.09.2014 року на суму 56659,50 грн. (у т. ч. ПДВ 9443,25 грн.), № 18/09 від 18.09.2014 року на суму 59517,18 грн. (у т. ч. ПДВ 9919,53 грн.), № 19/09 від 19.09.2014 року на суму 58789,80 грн. (у т. ч. ПДВ 9798,30 грн.), №22/09 від 22.09.2014 року на суму 57353,40 грн. (у т. ч. ПДВ 9558,90 грн.), № 02/10 від 02.10.2014 року на суму 55575,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9262,50 грн.), № 10/10 від 10.10.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6750,00 грн.), № 21/10 від 21.10.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6750,00 грн.), № 23/10 від 23.10.2014 року на суму 40500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6750,00 грн.), № 05/11 від 05.11.2014 року на суму 58608,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9768,00 грн.), № 24/11 від 24.11.2014 року на суму 43956,00 грн. (у т. ч. ПДВ 7326,00 грн.), № 02/12 від 02.12.2014 року на суму 59395,68 грн. (у т. ч. ПДВ 9899,28 грн.), № 08/12 від 08.12.2014 року на суму 56095,92 грн. (у т. ч. ПДВ 9349,32 грн.), № 10/12 від 10.12.2014 року на суму 57745,80 грн. (у т. ч. ПДВ 9624,30 грн.), № 15/12 від 15.12.2014 року на суму 54446,04 грн. (у т. ч. ПДВ 9074,34 грн.), № 19/12 від 19.12.2014 року на суму 52769,16 грн. (у т. ч. ПДВ 8799,36 грн.), № 22/12 від 22.12.2014 року на суму 59007,47 грн. (у т. ч. ПДВ 9834,58 грн.), № 23/12 від 23.12.2014 року на суму 59395,68 грн. (у т. ч. ПДВ 9899,28 грн.), № 25/12 від 25.12.2014 року на суму 57745,80 грн. (у т. ч. ПДВ 9624,30 грн.), № 26/12 від 26.12.2014 року на суму 55901,82 грн. (у т. ч. ПДВ 9316,97 грн.), № 29/12 від 29.12.2014 року на суму 56095,92 грн. (у т. ч. ПДВ 9349,32 грн.), № 30/12 від 30.12.2014 року на суму 59736,00 грн. (у т. ч. ПДВ 9956,00 грн.), № 30/01 від 30.01.2015 року на суму 48006,00 грн. (у т. ч. ПДВ 8001,00 грн.), № 31/01 від 31.01.2015 року на суму 55987,20 грн. (у т. ч. ПДВ 9331,20 грн.), № 17/02 від 17.02.2015 року на суму 89358,76 грн. (у т. ч. ПДВ 14893,13 грн.), № 24/02 від 24.02.2015 року на суму 85248,00 грн. (у т. ч. ПДВ 14208,00 грн.), № 26/02 від 26.02.2015 року на суму 96149,10 грн. (у т. ч. ПДВ 16024,85 грн.), № 12/03 від 12.03.2015 року на суму 79098,30 грн. (у т. ч. ПДВ 13183,05 грн.), № 13/03 від 13.03.2015 року на суму 63423,00 грн. (у т. ч. ПДВ 10570,50 грн.), №16/03 від 16.03.2015 року на суму 85995,00 грн. (у т. ч. ПДВ 14332,50 грн.), № 17/03 від 17.03.2015 року на суму 37800,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6300,00 грн.), № 03/04 від 03.04.2015 року на суму 115224,30 грн. (у т. ч. ПДВ 19204,05 грн.), № 06/04 від 06.04.2015 року на суму 48006,000 грн. (у т. ч. ПДВ 8001,00 грн.), № 13/04 від 13.04.2015 року на суму 128609,86 грн. (у т. ч. ПДВ 21434,98 грн.), № 14/04 від 14.04.2015 року на суму 145573,66 грн. (у т. ч. ПДВ 24262,28 грн.), № 17/04 від 17.04.2015 року на суму 161160,00 грн. (у т. ч. ПДВ 26860,00 грн.).

- копії виписок з розрахункового рахунку ТОВ ДІНА-ТЕКС з даними про розрахунки з ТОВ Тарсан ЛТД згідно платіжних доручень: № 167 від 16.10.2014 року на суму 31000,00 грн.; №230 від 20.11.2014 року на суму 12400,00 грн.; № 269 від 16.12.2014 року на суму 7200,00 грн.; №283 від 23.12.2014 року на суму 50000,00 грн.; № 288 від 25.12.2014 року на суму 100000,00 грн.; № 3 від 13.01.2015 року на суму 20000,00 грн.; № 33 від 28.01.2015 року на суму 24000,00 грн.; № 38 від 03.02.2015 року на суму 50000,00 грн.; № 70 від 18.02.2015 року на суму 7500,00 грн.; № 110 від 20.03.2015 року на суму 19000,00 грн.; № 111 від 20.03.2015 року на суму 40000,00 грн.; № 118 від 26.03.2015 року на суму 15000,00 грн.; № 125 від 31.03.2015 року на суму 40000,00 грн.; № 127 від 01.04.2015 року на суму 20000,00 грн.; № 126 від 01.04.2015 року на суму 60000,00 грн.; № 135 від 07.04.2015 року на суму 15000,00 грн.; № 146 від 15.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 149 від 16.04.2015 року на суму 20000,00 грн.; № 160 від 22.04.2015 року на суму 50000,00 грн.; № 171 від 27.04.2015 року на суму 150000,00 грн.; № 173 від 28.04.2015 року на суму 35000,00 грн.; № 179 від 29.04.2015 року на суму 30000,00 грн.; № 182 від 06.05.2015 року на суму 20000,00 грн.; № 211 від 19.05.2015 року на суму 15000,00 грн.; № 212 від 20.05.2015 року на суму 5000,00 грн.; № 223 від 27.05.2015 року на суму 18642,00 грн.; № 247 від 04.06.2015 року на суму 25000,00 грн.; № 244 від 04.06.2015 року на суму 41900,00 грн.; № 252 від 10.06.2015 року на суму 15000,00 грн.; № 263 від 16.06.2015 року на суму 40000,00 грн.; № 262 від 16.06.2015 року на суму 25000,00 грн.; № 264 від 17.06.2015 року на суму 60000,00 грн.; № 286 від 24.06.2015 року на суму 20000,00 грн.; № 289 від 30.06.2015 року на суму 41200,00 грн.; № 295 від 03.07.2015 року на суму 230000,00 грн.; № 315 від 13.07.2015 року на суму 9900,00 грн.; № 314 від 13.07.2015 року на суму 120000,00 грн.; № 324 від 17.07.2015 року на суму 250000,00 грн..

Придбані товари спочатку були оприбутковані на складі позивача, а потім використані в господарській діяльності, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 201 за період вересень 2014 року - квітень 2015 року (т.1, а.с.41-232).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіреному періоді мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛЮБЕРІ ПРОДАКШН" на підставі договору купівлі-продажу №1505/3 від 15.05.2015 року, згідно якого продавець зобов'язався надавати партіями у власність покупця товар. (т.1, а.с.233-234).

Факт реальності вчинення вищевказаного договору підтверджується, наданими представником позивача у судове засідання належним чином засвідченими копіями:

- копії податкових накладних: № 31 від 27.05.2015 року на суму 140851,50 грн. (у т. ч. ПДВ 23475,25 грн.), № 32 від 27.05.2015 року на суму 109434,24 грн. (у т. ч. ПДВ 18239,04 грн.), № 33 від 28.05.2015 року на суму 137883,82 грн. (у т. ч. ПДВ 22980,64 грн.), № 34 від 28.05.2015 року на суму 167685,80 грн. (у т. ч. ПДВ 27949,30 грн.), № 35 від 29.05.2015 року на суму 105012,00 грн. (у т. ч. ПДВ 17502,00 грн.), № 36 від 29.05.2015 року на суму 172031,10 грн. (у т. ч. ПДВ 28671,85 грн.), № 37 від 30.05.2015 року на суму 184143,90 грн. (у т. ч. ПДВ 30690,65 грн.), № 14 від 22.06.2015 року на суму 70008,00 грн. (у т. ч. ПДВ 11668,00 грн.), № 15 від 24.06.2015 року на суму 70875,00 грн. (у т. ч. ПДВ 11812,50 грн.), № 25 від 15.07.2015 року на суму 123444,00 грн. (у т. ч. ПДВ 20574,00 грн.).

- копії видаткових накладних: № 31 від 27.05.2015 року на суму 140851,50 грн. (у т. ч. ПДВ 23475,25 грн.), № 32 від 27.05.2015 року на суму 109434,24 грн. (у т. ч. ПДВ 18239,04 грн.), № 33 від 28.05.2015 року на суму 137883,82 грн. (у т. ч. ПДВ 22980,64 грн.), № 34 від 28.05.2015 року на суму 167685,80 грн. (у т. ч. ПДВ 27949,30 грн.), №35 від 29.05.2015 року на суму 105012,00 грн. (у т. ч. ПДВ 17502,00 грн.), №36 від 29.05.2015 року на суму 172031,10 грн. (у т. ч. ПДВ 28671,85 грн.), № 37 від 30.05.2015 року на суму 184143,90 грн. (у т. ч. ПДВ 30690,65 грн.), №14 від 22.06.2015 року на суму 70008,00 грн. (у т. ч. ПДВ 11668,00 грн.), № 15 від 24.06.2015 року на суму 70875,00 грн. (у т. ч. ПДВ 11812,50 грн.), № 25 від 15.07.2015 року на суму 123444,00 грн. (у т. ч. ПДВ 20574,00 грн.).

- копії товарно-транспортних накладних: № 31 від 27.05.2015 року на суму 140851,50 грн. (у т. ч. ПДВ 23475,25 грн.), № 32 від 27.05.2015 року на суму 109434,24 грн. (у т. ч. ПДВ 18239,04 грн.), №33 від 28.05.2015 року на суму 137883,82 грн. (у т. ч. ПДВ 22980,64 грн.), № 34 від 28.05.2015 року на суму 167685,80 грн. (у т. ч. ПДВ 27949,30 грн.), № 35 від 29.05.2015 року на суму 105012,00 грн. (у т. ч. ПДВ 17502,00 грн.), № 36 від 29.05.2015 року на суму 172031,10 грн. (у т. ч. ПДВ 28671,85 грн.), № 37 від 30.05.2015 року на суму 184143,90 грн. (у т. ч. ПДВ 30690,65 грн.), № 14 від 22.06.2015 року на суму 70008,00 грн. (у т. ч. ПДВ 11668,00 грн.), № 15 від 24.06.2015 року на суму 70875,00 грн. (у т. ч. ПДВ 11812,50 грн.), № 25 від 15.07.2015 року на суму 123444,00 грн. (у т. ч. ПДВ 20574,00 грн.).

- копії виписок з розрахункового рахунку ТОВ ДІНА-ТЕКС з даними про розрахунки з ТОВ БЛЮБЕРІ ПРОДАКШН згідно платіжного доручення: № 322 від 16.07.2015 року на суму 43400,00 грн..

Придбані товари спочатку були оприбутковані на складі позивача, а потім використані в господарській діяльності, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №201 за період травень 2015 року - липень 2015 року (т.1, а.с.235-250, т.2 а.с.1-30).

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо предмету, вартості робіт і порядку розрахунків, порядку здачі та приймання робіт, відповідальності сторін, інших умов, термінів дії договорів та юридичних адрес сторін, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Окрім того, відповідачем ані в акті перевірки, а ні під час розгляду справи не ставиться під сумнів факт наявності товарів, придбаних ТОВ ДІНА-ТЕКС у його контрагентів. Податкові зобов'язання, що сплачені позивачем у визначений період у зв'язку з реалізацією готової продукції зараховані і порушень саме в згаданих питаннях не встановлено. Разом з цим, відповідач стверджує, що господарські операції по перевезенню товарів фактично не відбувалися.

Колегія суддів зауважує, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені договори закону не суперечать, вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вказує на те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Крім того, з наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704), а податкові накладні згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагентів позивача - ТОВ Тарсан ЛТД та ТОВ БЛЮБЕРІ ПРОДАКШН , які взяті із отриманих матеріалів кримінальної справи № 32015100050000084 від 28.10.2015 року стосовно ТОВ БЛЮБЕРІ ПРОДАКШН та ТОВ Тарсан ЛТД та які викладені в податковій інформації ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві №476/26-58-22-06 від 18.08.2015 року щодо порушення порядку декларування ТОВ БЛЮБЕРІ ПРОДАКШН та ТОВ Тарсан ЛТД податку на додану вартість з його контрагентами, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Одночасно з цим, колегія суддів зазначає, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки, та підставою для формування висновків про порушення податкового законодавства з боку Позивача.

Між тим, представником відповідача ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів порушення кримінального провадження та прийняття обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб платника податків - ТОВ "ДІНА-ТЕКС" або посадових осіб контрагентів позивача ТОВ Тарсан ЛТД та ТОВ БЛЮБЕРІ ПРОДАКШН за ознаками злочину передбаченого ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво щодо спірних господарських операцій, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Вищевказана позиція суду узгоджується із рішенням Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, з якого вбачається, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Крім того, такий висновок відповідає практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Також, колегія суддів вказує на те, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Щодо доводів податкового органу про порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, судовим розглядом встановлено, що витрати позивача за спірними правочинами є такими, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що надавало позивачу право на формування відповідних витрат та зумовило правильне визначення ним розмірів податку на прибуток.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до складу витрат при обчисленні податку на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000821401 від 01.07.2016 року, № 0000831401 від 01.07.2016 року, № 0000841401 від 01.07.2016 року підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при внесенні податкових повідомлень-рішень №0000821401 від 01.07.2016 року, № 0000831401 від 01.07.2016 року, № 0000841401 від 01.07.2016 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 року по справі № 820/5171/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, не впливають на вирішення справи по суті та висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016р. по справі № 820/5171/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 06.07.2017 р.