Рішення

від 27.06.2017 по справі 905/1069/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.06.2017 Справа № 905/1069/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Керівника Словянської місцевої прокуратури, м. Словянськ, Донецька область в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків

до відповідача : Громадської організації Захист , м. Миколаївка, Донецька область

про стягнення 1297 грн. 12 коп. з яких: 1087 грн. 76 коп. заборгованість зі сплати орендної плати, 100 грн. 58 коп. пеня, 108 грн. 78 коп. штраф, та повернення майна, -

За участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор (посвідчення № 028256)

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №73 від 28.12.2016р.

від відповідача: представник не з'явився;

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.06.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Словянської місцевої прокуратури, м. Словянськ, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків до Громадської організації Захист , м. Миколаївка, Донецька область про стягнення 1297 грн. 12 коп. з яких: 1087 грн. 76 коп. заборгованість зі сплати орендної плати, 100 грн. 58 коп. пеня, 108 грн. 78 коп. штраф, та повернення майна.

Ухвалою суду від 15.05.2017р. господарським судом Донецької області було порушено провадження по справі, розгляд справи призначений на 31.05.2017р.

Ухвалою суду від 31.05.2017р. розгляд справи відкладено на 27.06.2017р.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №6049/2014 від 01.04.2014р. з орендної плати за період з 01.04.2014р. по 13.04.2014р. та з 08.06.2016р. по 26.02.2017р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, припинення договору через закінчення строку та заперечення орендодавця проти подальшого продовження, ухилення від повернення майна, що зумовило висування вимог повернення об'єкту оренди.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 18, 19, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ст.ст. 525, 526, 785, Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Прокурор в судове засідання з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги прокурора підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014р. Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області ( далі - орендодавець) та Громадською організацією Захист (далі - орендар) був укладений договір №6046/2014 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове вбудоване приміщення цокольного поверху контори Слов'янськенерготорг (житловий будинок) (далі - майно) площею 41,5 кв.м. (реєстровий номер 23343582.108.БЕЖЕБС035.2), яке розташоване за адресою: м. Миколаївка, вул. Горького, 6, що знаходиться на балансі структурної одиниці ПАТ Донбасенерго Енерготорг та не увійшло до статутного капіталу ПАТ Донбасенерго (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.12.2013р. і становить за незалежною оцінкою 38351,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2014р. 96,65 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2014р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за березень, квітень 2014р.

Згідно п. 3.4. договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.11 договору).

Відповідно до п. 5. 4. договору орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується Призначення платежу за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Згідно п. 5.11. орендар зобов'язується на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Відповідно до п. 5.12 договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Цей договір укладено строком на 2 (два) роки 360 (триста шістдесят) днів, що діє з 01 квітня 2014р. до 26 березня 2017р. включно (п. 10.1. договору).

Згідно п. 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які бути передбачені цим договором за умови погодження його з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.

У разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу (п. 10.9 договору).

Згідно п. 10.10 договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання - передавання між орендарем та балансоутримувачем, або особою, яку вкаже орендодавець.

Відповідно до п. 10.11 договору якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного договору.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія акту приймання-передавання від 01.04.2014р., відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв державне майно - нежитлове вбудоване приміщення цокольного поверху контори Словянськенерготорг (житловий будинок) площею 41,5 кв.м. (реєстровий номер 23343582.108.БЕЖЕБС035.2), яке розташоване за адресою: м. Миколаївка, вул. Горького, 6, що знаходиться на балансі структурної ПАТ Донбасенерго Енерготорг та не увійшло до статутного капіталу ПАТ Донбасенерго , з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності, відповідно до договору оренди № 6049/2014р. від 01.04.2014р.

Вказаний акт приймання-передавання підписаний та скріплений печатками обох сторін та балансоутримувачем без зауважень.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України Про оренду державного та комунального майна та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №6049/2014 від 01.04.2014р. нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно приписів ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір оренди №6049/2014 від 01.04.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно володіння та користування об'єктом оренди та обов'язку зі плати орендної плати та повернення цього об'єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним як на користь державного бюджету, так і балансоутримувачу відповідно до умов п. 3.6. договору №6049/2014 від 01.04.2014р. Так само, у орендаря не було жодних підстав для ухилення від виконання передбачених п.п.5.12., 10.9. і 10.10. договору обов'язків з повернення впродовж 3 робочих днів, починаючи з 27.03.2017р. об'єкту оренди за актом приймання-передачі балансоутримувачу після закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних (та взагалі будь-яких відомостей) у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі - припинення грошових зобов'язань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобов'язань, за визначений позивачем період користування майном стягуваної заборгованості не було здійснено, так само, як не здійснено повернення майна з оренди (доказів іншого суду не представлено), що кваліфікується судом як порушення відповідних зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач - таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу. Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, визначає сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №6049/2014 від 01.04.2014р. у період з 01.04.2014р. по 13.04.2014р. та з 08.06.2016р. по 26.02.2017р. за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 1087 грн. 76 коп.

Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно ст. 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції від 02.09.2014) скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» , відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Закріплене в ст.4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції від 02.09.2014р.) право суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції. не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 7 означеного закону відносно звільнення від сплати орендної плати за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Миколаївка, де знаходяться орендоване нежитлове приміщення та проводить свою господарську діяльність відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого також включено м.Миколаївка, де знаходиться орендоване нежитлове приміщення та проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053» .

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» № 1365-VIII від 17.05.2016, який набрав чинності 08.06.2016р., внесено зміни до статті 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та викладено в такій редакції: скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, серед яких відсутнє м. Миколаївка.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості в частині стягнення орендної плати за період з 01.04.2014р. по 13.04.2014р. та з 08.06.2016р. по 26.02.2017р., суд дійшов висновку щодо його відповідності умовам договору та чинному законодавству, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 1087 грн. 76 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу. Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, визначає сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання. Водночас, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011 одночасне стягнення з боржника за договором штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а отже в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання.

Водночас, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування пені і штрафів у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п.п. 3.7, 3.8 договору оренди №6049/2014 від 01.04.2014р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог та їх відповідність умовам договору і приписам ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 108 грн. 78 коп. у повному обсязі та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 100 грн. 58 коп. з огляду на наступне.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, прокурор просить стягнути пеню в сумі 100 грн. 58 коп., нараховану за період з 16.07.2016р. по 04.04.2017р.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня нараховується починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, прокурором помилково визначено період нарахування пені. Судом перерахована сума пені, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов договору. Згідно здійсненого судом розрахунку загальна сума пені, що підлягає стягненню, становить 100 грн. 06 коп.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Згідно приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі - користуватися об'єктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частина 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин. Водночас, положення п.10.4. договору, а також приписи ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" і ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачають можливість за певних умов автоматичного продовження орендних правовідносин між сторонами на той же строк і на тих же умовах після закінчення визначеного строку дії договору.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області № 17-05-01684 від 31.03.2017р. «Про припинення дії договору оренди , в якому останній просив відповідача повернути орендоване майно балансоутримувачу у зв'язку із закінченням строку, на який було укладено договір оренди № 6049/2014 від 01.042014р. Зазначений лист був відправлений відповідачу 13.03.2013р., що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 31.03.2017р.

Таким чином, судом встановлено, що дія договору припинена з 27.03.2017р.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України наслідком припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі.

Як вже зазначалося, відповідно до п.п. 10.9, 10.10 договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання - передавання між орендарем та балансоутримувачем, або особою, яку вкаже орендодавець. Обов'язковість дотримання зазначених умов договору встановлена приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, тоді як належних доказів виконання означених обов'язків - акту приймання-передачі згідно вимог ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України - відповідач суду не представив.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - звільнити та повернути об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи встановлення такого строку безпосередньо умовами п. 10.9. договору, суд, визначає строк для звільнення і повернення спірного майна за актом приймання-передачі тривалістю 3 (три) робочі дні з моменту набранням рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 11, ст. 253, ч. 5 ст. 254, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ст.ст. 547,549, ч. 1 ст. 550, 598, 610, 611, 612, 625, 629, 631, ст.ст. 762, 764, 759, ч. 1 ст. 785, ст.795 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173-175, ч. 8 ст. 180, ст.ст. 193, 202, 216, 217, 218, 230, ч. 4 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 283, ч. 4 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 1 ст. 286, ч. 2 ст. 291, Господарського кодексу України; ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ст.ст. 58, 61 Конституції України, ст.ст.1 -3, 4, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Словянської місцевої прокуратури, м. Словянськ, Донецька область в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків до Громадської організації Захист , м. Миколаївка, Донецька область про стягнення 1297 грн. 12 коп. з яких: 1087 грн. 76 коп. заборгованість зі сплати орендної плати, 100 грн. 58 коп. пеня, 108 грн. 78 коп. штраф, та повернення майна - задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації Захист (84182, Донецька область, Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Южна, 3/7, код ЄДРПОУ 25774271) 1296 грн. 60 коп. з яких: 1087 грн. 76 коп. заборгованість зі сплати орендної плати, 100 грн. 06 коп. пеня, 108 грн. 78 коп. штраф на користь державного бюджету (р/р - 31110094700075, МФО - 834016, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач Слов'янське УК / м. Слов'янськ / ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37803368); стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 13511245).

Зобов'язати Громадської організації Захист (84182, Донецька область, Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Южна, 3/7, код ЄДРПОУ 25774271) протягом 3 робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути державне майно - нежитлове вбудоване приміщення цокольного поверху контори Слов'янськенерготорг (житловий будинок) (далі - майно) площею 41,5 кв.м. (реєстровий номер 23343582.108.БЕЖЕБС035.2), вартістю 38351,00 грн., яке розташоване за адресою: м. Миколаївка, вул. Горького, 6 - балансоутримувачу, структурній одиниці ПАТ Донбасенерго ПРП Енерготорг (84180, Донецька область, Слов'янський район, м.Миколаївка, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 00132724) за актом приймання-передачі; стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 13511245).

Стягнути з Громадської організації Захист (84182, Донецька область, Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Южна, 3/7, код ЄДРПОУ 25774271) на користь прокуратури Донецької області, м. Маріуполь (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 6; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 3199 грн. 36 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 27.06.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2017р.

Суддя Ю.С. Мельниченко