Рішення

від 04.07.2017 по справі 914/1042/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017р. Справа № 914/1042/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ , м. Одеса,

до відповідача: Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕХ-ЕЛЕКТРО , м. Львів,

про: стягнення заборгованості за договором поставки,

ціна позову: 1053693,35 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 09.06.2017р. б/н);

Відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ до Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕХ-ЕЛЕКТРО про стягнення 808285,00 грн. суми основного боргу, 120281,19 грн. пені, 22347,40 грн. трьох відсотків річних та 102779,76 грн. інфляційних втрат. Ціна позову 1053693,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 29.05.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.06.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі від 20.06.2017р. у справі, зокрема, у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву.

Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, 03.07.2017р. подав письмові пояснення (вх. №23398/17), позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Вказані письмові пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 79000, Львівська область, м.Львів, вул.Садова, буд.2-А.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Поштова кореспонденція із процесуальними документами суду, яка надсилалася Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою: 79000, Львівська область, м.Львів, вул.Садова, буд.2-А, повернулась на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'яжу За закінченням встановленого строку зберігання .

Також, як встановлено судом та вбачається із долученого до матеріалів справи Витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 14.04.2017р. №1002475257, Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕХ-ЕЛЕКТРО знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м.Львів, вул.Садова, буд.2-А.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, в тому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач вдруге не забезпечив явку представника в судове засідання та не виконав вимог ухвал суду, в тому числі про подання відзиву, та не повідомив суд про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 -3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ (надалі - Позивач, Постачальник) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕХ-ЕЛЕКТРО (надалі - Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки металобрухту кольорових металів №12 (надалі - Договір), відповідно до якого (п.1.1.), Постачальник зобов'язувався передавати у власність Покупця брухт та відходи кольорових металів і сплавів згідно ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 1639:2009 (надалі - Товар), а Покупець - приймати і оплачувати Товар в порядку, розмірах та строках, встановлених Договором.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що базова умова поставки Товару згідно Інкотермс-2010: DAP - склад, зазначений Покупцем.

Згідно пункту 2.3. Договору Товар поставляється партіями по мірі накопичення. Про поставку кожної партії Товару Постачальник повідомляє Покупця не пізніше, як за п'ять календарних днів до бажаної дати поставки, шляхом направлення усної заявки на прийом Товару із зазначенням його назви, виду і характеристик, кількості та строків поставки. Покупець у дводенний термін з дня отримання такої заявки повідомляє Постачальника про готовність прийняти погоджену кількість Товару та погоджує строк поставки.

Партією вважається брухт і відходи кольорових металів і сплавів одного виду, що їх відвантажують одним транспортним засобом або в одному пакуванні і супроводжують одним пакетом документів: Паспортом (додаток Д до ДСТУ 3211/ГОСТ1639); Посвідченням про радіаційну і вибухову безпеку (додаток А до ДСТУ 3211/ГОСТ1639).

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Договору датою поставки вважається дата передачі Товару на складі Покупця (Вантажоодержувача) і підписання видаткової накладної. Повноваження особи, яка в інтересах Покупця одержує Товар за Договором, на кожну партію підтверджуються довіреністю або офіційним листом Покупця. Право власності на Товар виникає у Покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно пункту 4.1. Договору суму Договору становить суму всіх оформлених згідно Договору видаткових накладних.

Пунктом 4.5. Договору Сторонами погоджено, що оплата за Товар здійснюється Покупцем протягом 14 календарних днів з дати поставки. При цьому, за погодженням Сторін, можливий інший порядок розрахунків, в тому числі передоплата.

Пунктом 4.7. Договору встановлено, що датою оплати Товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до пункту 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором, винна Сторона, крім сплати санкцій, відшкодовує іншій Стороні в повному обсязі всі завдані у зв'язку із цим збитки. Збитки відшкодовуються за цінами, встановленими за Договором на дату оплати.

Згідно пункту 6.3. Договору у разі порушення Покупцем терміну здійснення розрахунків, останній зобов'язаний сплатити на Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Пунктом 9.1. Договору Сторонами погоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016р., а за зобов'язаннями - до повного їх виконання. Якщо за один місяць до закінчення дії Договору жодна із Сторін не заявить про бажання його розірвати, дія Договору продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Позивач на виконання умов укладеного між Сторонами Договору поставив, а Відповідач прийняв Товар за Договором на загальну суму 1219860,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними від 28.10.2015р. №РН-102801 на суму 422500,00 грн., від 15.06.2016р. №СРНл-061500005 на суму 589360,00 грн., від 16.06.2016р. №СРНл-061600006 на суму 208000,00 грн., рахунками-фактурами від 28.10.2015р. №СФ-102801 на суму 422500,00 грн., від 15.06.2016р. №ССФ-061500005 на суму 589360,00 грн., від 16.06.2016р. №ССФ-061600006 на суму 208000,00 грн., податковими накладними від 28.10.2015р. №26, від 15.06.2016р. №45, від 16.06.2016р. №46, товарно-транспортними накладними від 28.10.2015р. №ТТН-102801, від 15.06.2016р. №СТТН-061500003, від 16.06.2016р. №СТТН-061600001, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 28.10.2015р. №1014, від 15.06.2016р. №263, актами приймання брухту та відходів кольорових металів від 28.10.2015р. №РН-102801, від 15.06.2016р. №СРНл-06150001, від 16.06.2016р. №СРНл-06160001, а також паспортами та посвідченнями про радіаційну і вибухову безпеку від 28.10.2015р., від 15.06.2016р. та від 16.06.2016р.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленої за Договором Продукції у встановлені Договором порядку та строки не виконав, сплатив на користь Позивача 411574,76 грн., внаслідок чого утворився борг в розмірі 808285,24 грн.

Листом від 03.11.2015р. вих. №228 Відповідач, з підстав помилкового зазначення у платіжних дорученням про часткове погашення суми основного боргу за поставлений за Договором Товар, просить Позивача вважати призначенням платежу у Платіжних дорученнях від 03.11.2015р. №3836 на суму 40000,00 грн. та №9978 на суму 223245,00 грн. оплату за відходи алюмінію згідно Договору від 01.10.2015р. №112 без ПДВ.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача ОСОБА_2 від 25.11.2016р. вих. №282/17 та від 03.02.2017р. вих. №16/5 про сплату 808285,00 грн. боргу за Договором. Відповідачем вказані Вимоги залишено без відповіді та реагування.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 808285,00 грн. суми основного боргу за поставлений за Договором Товар.

Суд зазначає, що станом на час розгляду справи по суті належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення суми основного боргу Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому суд зазначає, що підписання Покупцем видаткових та товарно-транспортних накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення 808285,00 грн. боргу за поставлену Продукцію, відсутність заперечень Відповідача проти як самого факту поставки Товару, так і щодо його якісних і кількісних показників, підписання Відповідачем ОСОБА_3 накладних, Податкових накладних, Товарно-транспортних накладних та Довіреностей на отримання Товарно-грошових цінностей, здійснення Відповідачем часткової оплати поставленого за Договором Товару, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 808285,00 грн. суми основного боргу за поставлену за Договором Продукцію є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 120281,19 грн. пені.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 120281,19 грн. пені. за період з 28.10.2015р. по 24.05.2017р. за порушення порядку і строку оплати поставленої за Договором Продукції.

Згідно пункту 6.3. Договору у разі порушення Покупцем терміну здійснення розрахунків, останній зобов'язаний сплатити на Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перерахунок сум пені, які належить стягнути з Відповідача на користь Позивача за порушення порядку та строку оплати поставленого за Договором Товару, суд встановив, що такий проведено невірно, оскільки невірно визначено моменти настання прострочення виконання грошового зобов'язання із оплати поставленого за Договором Товару та невірно розраховано періоди існування заборгованості, а відтак, сума пені за прострочення оплати поставленого за Договором Товару становить 119821,86 грн.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 120281,19 грн. пені за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором Товару підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 119821,86 грн. В решті позову в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Щодо стягнення 22347,40 грн. 3% річних та 102779,76 грн. інфляційних втрат.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 22347,40 грн. трьох відсотків річних та 102779,76 грн. інфляційних втрат за період з 12.11.2015р. по 24.05.2017р.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перерахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які Позивач просить суд стягнути з Відповідача, суд дійшов висновку, що сума трьох відсотків річних за прострочення оплати поставленого за Договором Товару становить 22449,70 грн.; інфляційних втрат - 114886,14 грн.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 22347,40 грн. трьох відсотків річних та 102779,76 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення повністю в межах заявлених позовних вимог; при цьому суд зазначає, що за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

04.07.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.07.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 15798,52 грн. судового збору. В решті судові витрати у справі залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -5 , 4 -7 , 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626, 627, 629, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕХ-ЕЛЕКТРО (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Садова, буд.2А; ідентифікаційний код 20006134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ (65029, Одеська область, м.Одеса, вул.Садова, буд.5 А; ідентифікаційний код 31728376) 808285,00 грн. суми основного боргу, 119821,86 грн. пені, 22347,40 грн. трьох відсотків річних, 102779,76 грн. інфляційних втрат та 15798,52 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.