Рішення

від 04.07.2017 по справі 909/346/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2017 р. Справа № 909/346/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславбудпостач", вул. Автоливмашівська, 2-А м. Івано-Франківськ, 76495 (представник позивача: ОСОБА_1, вул. Галицька, 145/84, м.Івано-Франківськ, 76008)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатпродпромінвест", АДРЕСА_1, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 178601,39 грн.

за участю:

від відповідача: ОСОБА_2-представник, довіреність від 24.05.17р.

від позивача: ОСОБА_1-представник, довіреність № 27/03 від 27.03.17р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславбудпостач", м.Івано-Франківськ звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатпродпромінвест", м.Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 178601,39 грн., в тому числі 119004,34 грн. основного боргу, 23079,44 грн. штрафу, 12928,87 грн. пені, 19170,03 грн. інфляційних та 4418,71 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.17р. порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 27.04.17р. Ухвалами суду від 27.04.17р. та 29.05.17р. розгляд справи відкладався.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на не сплату вартості поставлено продукції.

Представник відповідача позов визнав частково.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Між сторонами по справі 13.05.15р. укладено договір поставки №001, відповідно до п.1.1. якого Постачальник (позивач) зобов"язується поставити і передати у власність Покупцю (відповідач), а Покупець - прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі видаткових накладних передав відповідачу продукцію на загальну суму 119004,34 грн., а саме:

по видатковій накладній №РН-0000286 від 14.12.15 на суму 49265,38 грн., залишок неоплаченого боргу складає 7214,37 грн.;

по видатковій накладній №РН-0000287 від 17.12.15 на суму 26325,43 грн., залишок боргу складає 26325,43 грн.;

по видатковій накладній №РН-0000001 від 04.01.16 на суму 41790,61 грн., залишок боргу складає 41790,61 грн.;

по видатковій накладній №РН-0000002 від 05.01.16 на суму 22766,24 грн., залишок боргу складає 22766,24 грн.;

по видатковій накладній №РН-0000013 від 31.01.16 на суму 6389,26 грн., залишок боргу складає 6389,26 грн.;

по видатковій накладній №РН-0000016 від 18.02.16 на суму 3753,89 грн., залишок боргу складає 3753,89 грн.;

по видатковій накладній №РН-0000017 від 18.02.16 на суму 10764,54 грн., залишок боргу складає 10764,54 грн.

Однак поставка по договору від 13.05.15р. №001 здійснювалась тільки на підставі видаткових накладних №РН-0000001 від 04.01.16 на суму 41790,61 грн. та №РН-0000002 від 05.01.16 на суму 22766,24 грн. Поставка по решту накладних є позадоговірною, так як в них відсутня прив"язка до вищезазначеного договору.

Пунктом 3.3. вказаного договору передбачено, що відповідач оплачує вартість товару в термін, визначений в акті прийому-передачі товару або видатковій накладній на товар.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012).

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв відповідачу вимоги про оплату заборгованості №006 від 11.08.16 та №001 від 24.01.17 (а.с.9-10), однак останній залишив їх без відповіді та задоволення

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 119004,34 грн. основного боргу по всіх вищезазначених накладних (як по договірній так і позадоговірній поставці) є обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення 19170,03 грн. інфляційних та 4418,71 грн. - 3% річних, оскільки відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення 23079,44 грн. штрафу, 12928,87 грн. пені, слід зазначити наступне.

Пунктом 5.4. вищевказаного договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості переданого товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов"язання за кожний день прострочення виконання, а п.5.5. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідач зобов"язаний сплатити штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.2.1 постанови №14 від 17.12.13 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Тобто, законодавством передбачено, що сплата штрафних санкцій повинна бути встановлена в договорі, тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення таких повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Так як договірною є поставка по видаткових накладних №РН-0000001 від 04.01.16 на суму 41790,61 грн. та №РН-0000002 від 05.01.16 на суму 22766,24 грн., то по вказаних накладних можна рахувати пеню та штраф, оскільки така відповідальність передбачена договором від 13.05.15р. №001.

Суд самостійно здійснив перерахунок штрафу та пені, з врахуванням чого, обгрунтований розмір штрафу по накладній №РН-0000001 від 04.01.16 становитиме 4179,06 грн. та 4614,78 грн. пені, а по накладній №РН-0000002 від 05.01.16 - 4553,25 грн. штрафу та 2499,43 грн. пені.

Розрахунок пені відповідно до п. 5.4. договору по вищевказаних накладних від 04.01.16р. та 05.01.16р. повинен проводитись з січня 2016р., а не з березня 2016р., як вказує відповідач.

В решті стягненні пені та штрафу належить відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягають 119004,34 грн. основного боргу, 8732,31 грн. штрафу, 7114, 21 грн. пені, 19170,03 грн. інфляційних та 4418,71 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 2376,59 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 222 ГК України, ст.ст. 15-16, 509, 526, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславбудпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатпродпромінвест" про стягнення заборгованості в сумі 178601,39 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатпродпромінвест" (АДРЕСА_1, 76018, код 30107143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславбудпостач", вул. Автоливмашівська, 2-А м. Івано-Франківськ, 76495, код 37794736) - 119004 (сто дев"ятнадцять тисяч чотири) грн. 34 коп. основного боргу, 8732 (вісім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 31 коп. штрафу, 7114 (сім тисяч сто чотирнадцять) грн. 21 коп. пені, 19170 (дев"ятнадцять тисяч сто сімдесят) грн. 03 коп. інфляційних, 4418 (чотири тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 71 коп. - 3% річних та 2376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 59 коп. судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 06.07.17

Суддя Г.З. Цюх