Рішення

від 05.07.2017 по справі 910/6700/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.07.2017Справа №910/6700/17 За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа” до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Київ Промбудмонтаж” про                   стягнення 113500,48 грн.                                                                       Суддя Усатенко І. В. Представники сторін: від позивача:        не з'явились; від відповідача:    не з'явились. На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) в судовому засіданні 05.07.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Основа” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київ Промбудмонтаж” про стягнення 113 500, 48 грн. Ухвалою суду від 27.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6700/17, розгляд останньої призначено на 29.05.2017. Ухвалою суду від 29.05.2017 розгляд справи відкладено на 19.06.2017. Ухвалою суду від 19.06.2017 розгляд справи відкладено на 05.07.2017. В судове засідання 05.07.2017 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Позові вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 20/112014 на зняття фасок від 20.11.2014, в частині виконання покладених на відповідача зазначеним договором обов'язків. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Як підтверджується матеріалами справи, 20 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа», як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Промбудмонтаж», як виробником було укладено договір № 20/112014 на зняття фасок (далі за текстом – договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виробник приймає на себе зобов'язання виготовити наступну продукцію: зняття фасок під кутом 45 градусів для виготовлення шестиметрової секції балки монтажно-транспортної рами загальною вагою 92 т. (далі - продукція), на підставі проекту шифр PG81C-KM. Пунктом 1.2 договору передбачено, що замовник бере на себе зобов'язання прийняти поставлену продукцію і оплатити її вартість згідно умов договору. В п. п. 3.1, 3.2 договору встановлено, що за одиницю виміру виготовленої продукції прийнято погонний метр, об'єм виготовлення продукції, на момент укладення договору, визначено по специфікації проекту та складає 1086 м. п. Відповідно до п. 5.1 договору вартість за один погонний метр продукції, включно з ПДВ 20% (в яку включено: доставку продукції на будівельний майданчик замовника, вартість дерев'яних прокладок, зняття фасок під кутом 45 градусів), на день укладення даного договору складає 112,80 грн. за погонний метр. Пунктом 5.2 договору передбачено, що загальна вартість продукції згідно умов даного договору складає 122 500, 80 грн. Порядок оплати робіт сторони передбачили розділом 6 договору, а саме 60% - попередня оплата в сумі 73 500,48 грн. здійснюється протягом 3 банківських днів після підписання договору; остаточний розрахунок проводиться протягом 5-ти банківських днів після поставки продукції на об'єкт замовника та підписання видаткової накладної. Термін виконання робіт сторони передбачили в п. 4.2 договору, який складає 15 календарних днів з моменту отримання авансу, передбаченого в п. 6.2.1 договору. В п. 8.6. договору сторони погодили, що в разі, якщо виробник після підписання договору з будь – яких причин прострочить та/або не розпочне виконання своїх зобов'язань по договору, та/або відмовиться будь – яким чином від виконання зобов'язань по договору, виробник зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки в розмірі п'ять відсотків від суми вартості всієї продукції, що має поставлятися згідно даного договору, і в будь – якому випадку не менше сорока тисяч гривень. 25 листопада 2014 року відповідач виставив позивачу рахунок № 3 на оплату авансу у розмірі 60% від вартості договору, що складає 73 500,48 грн., разом з ПДВ. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання з оплати авансу у розмір: 73 500,48 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.12.2014. Проте, як стверджує позивач, відповідач роботи не розпочав і станом на 31 березня 2016 року свої договірні зобов'язання зі зняття фасок під кутом 45 градусів для виготовлення шести метрової секції балки монтажно-транспортної рами загальною вагою 92т. не виконав. 23 вересня 2015 року позивач звернувся до відповідача з листом №535 з вимогою повернути перерахований аванс у розмірі 73 500, 48 гривень, проте відповідач звернення проігнорував, грошові кошти у розмірі 73 500, 48 грн. позивачу не повернув. Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір може бути розірваний достроково у випадку, якщо одна із сторін протягом місяця, після підписання договору, не розпочала виконувати свої зобов'язання. Користуючись передбаченим п. 12.1 договору правом розірвати договір в односторонньому порядку, 13.01.2016 позивач направив відповідачу лист-повідомлення про розірвання договору вих. № 03 від 12.01.2016, в якому позивач також просив повернути на його рахунок 73      500, 48 грн. Згідно із повідомленням про вручення відповідач отримав даний лист 15.01.2016. Позивач стверджує, що станом на 31 березня 2017 року відповідач не надав відповіді на лист від 12.01.2016 № 03 та заборгованість у розмірі 73 500,48 грн. не сплатив. Предметом позову у справі є матеріально правові вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь основної заборгованості в розмірі 73      500, 48 грн. авансу та збитків у розмірі 40      000, 00 грн. Договір № 20/112014 на зняття фасок від 20.11.2014 за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч.1 ст. 324 ГК України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх. Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 2 ст. 854 ЦК України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 6.1 договору позивачем було внесено аванс у розмірі 60% вартості робіт на загальну суму 73      500, 48грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 23946 від 05.12.2014. Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 846 ЦК України та п. 4.2 договору та з огляду на оплату позивачем 05.12.2014 попередньої оплати визначеної п. 6.2.2. договору, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був виконати роботи по зняттю фасок під кутом 45 градусів у строк до 20.12.2014 включно (14 календарних днів з моменту отримання авансу). Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за договором. Відтак, докази виконання відповідачем робіт у визначений п. 4.2 договору строк відсутні, а позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути суму авансу у розмірі 73      500, 48 грн., сплачену на виконання умов такого договору. Згідно частини 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 у справі №2-22/1351-2009 та від 12.06.2012 у справі №55/385. З урахуванням того, що судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за договором, враховуючи, що договір був розірваний позивачем в односторонньому порядку, суд приходить до висновку про те, відповідач зобов'язаний повернути позивачу отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 73      500, 48 грн. За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 73      500, 48 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 40      000, 00 грн. збитків у відповідності до п. 8.6. договору, то такі вимоги задоволенню не підлягають з нижчевикладених підстав. В п. 8.6 договору сторонами було погоджено, що в разі, якщо виробник після підписання договору з будь – яких причин прострочить та/або не розпочне виконання своїх зобов'язань по договору, та/або відмовиться будь – яким чином від виконання зобов'язань по договору, виробник зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки в розмірі п'ять відсотків від суми вартості всієї продукції, що має поставлятися згідно даного договору, і в будь – якому випадку не менше сорока тисяч гривень. Статтею 623 ЦК України внормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Поняття збитків надається ст. 22 ЦК України, відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). В разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі. Згідно ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, що передбачено ст. 225 ГК України. Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: - протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; - наявність збитків; - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; - вина боржника (детально про це див. коментар до ст. 614 ЦК). Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести всі умови відповідальності, зокрема факт наявності збитків та їх розмір, факт порушення боржником зобов'язання, причинний зв'язок, вину боржника. При цьому стаття ст. 33 ГПК України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відсутність складу цивільного правопорушення, причинного зв'язку як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача. Зі змісту ст. 22 ЦК України, вбачається що під збитками, розуміють витрати, які особа зробила або мусить зробити саме для відновлення свого порушеного права. Сума шкоди, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується лише положеннями п. 8.6. договору укладеного між сторонами. При цьому, позивач не надає жодних доказів із яких би вбачалося, що ним були понесені витрати на відновлення порушеного права – наявності збитків. Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів витрат зроблених управленою стороною, інформації про не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання відповідачем. Позовні вимоги не знаходяться у необхідному зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, наявністю вини особи, яка завдала збитків, та безпосередньо збитками, їх наявністю. Отже, відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню. Підсумовуючи викладене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково. Відповідно до      статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до вимог      ст. 49 ГПК України      судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.      44,      49,      82-85 ГПК України, господарський суд, - ВИРІШИВ: 1.  Позов задовольнити частково.         2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київ Промбудмонтаж” (03680, м. Київ, вул. Смольна, буд. 9, третій поверх; ідентифікаційний код 37923119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа” (07403, Київська область, м. Бровари, вул. Підприємницька, буд. 9; ідентифікаційний код 13669489) 73 500 (сімдесят три тисячі п'ятсот) грн. 48 коп. основного боргу та 1      102 (одна тисяча сто дві) грн. 51 коп. судового збору. 3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України. Повне рішення складено 06.07.2017. Суддя                                                                                          І.В.Усатенко