Рішення

від 05.07.2017 по справі 910/8096/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017Справа №910/8096/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство

"Трансмаш-Сервіс"

про стягнення 71404,37 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Петрів Л.П. (за дов.)

від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.07.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансмаш-Сервіс" про стягнення 71404,37 грн. за договором №Л/В-161114/НЮ від 16.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору №Л/В-161114/НЮ від 16.09.2016 в частині своєчасного виконання своїх зобов'язань з надання послуг з поточного ремонту обладнання, у зв'язку з чим позивачем нараховано штраф та пеню, а також заявлено вимоги про повернення переданого відповідачу на ремонт устаткування.

Ухвалою суду від 24.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8096/17, розгляд останньої призначено на 15.06.2017.

15.06.2017 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач в судове засідання 15.06.2017 не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 15.06.2017 розгляд справи відкладено на 05.07.2017.

Через загальний відділ діловодства суду від позивача 03.07.2017 надійшли додаткові документи.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, копії ухвал суду ним отримувались, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансмаш-Сервіс" (виконавець) укладено Договір на №Л/В-161114/НЮ, за умовами п.1.1 замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг: ДК 016:2010 - 33.12.1 ремонтування та технічне обслуговування машин загальної призначеності (ДК 021:2015 - 50220000-3 послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов'язаного обладнання та супутні послуги ) (Ремонт домкратів, надалі - Послуги): поточний ремонт домкратів підрозділу Експлуатаційне вагонне депо Клепарів ; капітальний ремонт домкратів підрозділу Експлуатаційне вагонне депо Коломия ); капітальний ремонт домкратів підрозділу Експлуатаційне вагонне депо Ковель ). Перелік об'єктів ремонту зазначений у Переліку (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору.

Зміст та обсяги надання Послуг по Договору визначаються у Переліках послуг (Додатки №2-4), які є невід'ємною частиною даного Договору. Договір укладається для потреб підрозділів регіональної філії Львівська залізниця публічного акціонерного товариства Укрзалізниця , які знаходяться за адресою, зазначеною у Додатку №1. Місце надання послуг: територія виконавця за адресою м. Київ, вул. Сирецька, буд.5 (п.п.1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Згідно п. 2.1.1, 3.2.1 договору виконавець зобов'язується надати Послуги своїми силами, матеріалами, запчастинами, механізмами та обладнанням. Замовник має право Контролювати надання послуг у строки, встановлені даним Договором, контролювати якість надання послуг.

Додатком 1 до Договору сторонами узгоджене перелік об'єктів ремонту: ремонт домкратів ДЕТ-40 заводський № 30117, 1991 року випуску, та ДЕТ- 40 заводський № 32001, 1991 року випуску, ТЕД-30 заводський № 00117, 1995 року випуску, та ТЕД-30 заводський № 12001, 1995 року випуску - вартість 150840,00 грн з ПДВ.; ремонт електродомкратів ТЕД-40 інвентарні № 02100410000168, №02100410000383 - вартість 83988,00 грн. з ПДВ; капітальний ремонт домкратів ТЕД 30 інвентарні № 0230410000311, № 0230410000325, № 0230410000326 - вартість 129480,00 грн.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно п. 4.1, 4.3, 4.4 Договору загальна вартість Послуг визначається згідно з калькуляціями (Додатки 5-8) та становить 364308,00 грн. (триста шістдесят чотири тисячі триста вісім грн. 00 коп.), в тому числі 20% ПДВ 60718,00 (шістдесят тисяч сімсот вісімнадцять грн. 00 коп.). Замовник проводить оплату протягом 30 календарних днів після підписання актів прийманні-передачі наданих послуг. Сума Договору може бути зменшеною по факту наданих Послуг.

Окрім цього, сторонами узгоджено та підписано Додатки №№ 2-8 до Договору - перелік послуг з ремонту, калькуляції вартості послуг ремонту домкратів окремо по кожному виду послуг, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як визначено в п.п.5.1 - 5.3 Договору передача в ремонт здійснюється на території виконавця. Виконавець зобов'язується розпочати та закінчити надання Послуг у терміни, що не перевищують 60 календарних днів з моменту отримання письмової заявки від Замовника та передачі домкратів Виконавцю. Технічний стан та комплектність домкратів, що передаються для надання Послуг, визначається у актах приймання-передачі, підписаних уповноваженими представниками обох сторін договору.

До матеріалів справи надано копії актів приймання-передачі в ремонт від 21.10.2016, згідно яких позивач передав, а відповідач прийняв у ремонт: домкрати ДЕТ-40 заводський № 30117, 1991 року випуску, ДЕТ- 40 заводський № 32001, 1991 року випуску, ТЕД-30 заводський № 00117, 1995 року випуску, ТЕД-30 заводський № 12001, 1995 року випуску, ТЕД-40 інвентарні № 02100410000168, №02100410000383, ТЕД 30 інвентарні № 0230410000311, № 0230410000325, № 0230410000326.

Згідно п. 5.6. 5.7, 5.8 договору після надання Послуг Виконавець передає домкрати справному у стані Замовнику, підтвердженням чого є: акт індивідуального випробовування домкрата. Акт складається і підписуються представниками Замовника та Виконавця. Після завершення надання послуг складається акт приймання-передачі наданих послуг, який підписують уповноваженими представники обох сторін по Договору і на підставі якого Виконавець виписує документ для оплати. Акт приймання-передачі наданих послуг з бору Замовника підписують уповноважені працівники підрозділу Замовника, для потреб якого були надані послуги. Датою завершення надання Послуг вважається дата прийняття Замовником домкратів в експлуатацію і підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Враховуючи факт передачі домкратів відповідачу для здійснення ремонту 21.10.2016, а також положення п. 5.2 Договору щодо строку закінчення надання послуг, відповідач був зобов'язаний закінчити надання послуг за вищезгаданим Договором до 20.12.2016 року (включно).

Згідно п. 9.1, 9.2, 9.3 договору надання Послуг оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним представниками Сторін. Зі сторони Замовника акт приймання-передачі наданих послуг підписують уповноважені працівники Замовника. Зі сторони Виконавця акт приймання-передачі наданих послуг підписує директор ОСОБА_2

Як свідчать матеріали справи, листом від 09.12.2016 позивач просив виконавця повідомити про стан виконання ремонту та якнайшвидше повернути підписані акти приймання - передачі електродвигунів в ремонт (докази отримання в матеріалах справи).

Окрім того, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору в частині надання послуг з ремонту електродвигунів позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №ВЮ-2-1713 від 06.02.2017 року з вимогою виконати ремонт та повернути об'єкт ремонту (докази направлення та отримання в матеріалах справи).

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, докази надання послуг з ремонту або повернення переданого для ремонту обладнання в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, що містить елементи підряду та зберігання.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом звертається увага, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов'язані із цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов спірного Договору, а саме щодо здійснення фактичного ремонту електроустаткування в строк, визначений умовами Договору.

Як передбачено приписами ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, за висновками суду умови Договору в частині визначеного сторонами строку надання послуг з ремонту не містять жодних відкладальних обставин у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, а також чітко вказують на відсутність будь - яких підстав для невчинення дій з надання послуг/вчасного надання послуг.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно - правовими актами.

Пунктом 10.1 Договору передбачено строк його дії до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання зобов'язань.

Всі зміни і доповнення до Договору, як визначено п. 15.3 Договору, складаються тільки у письмовій формі і вважаються дійсними після їх підписання представниками обох сторін.

При цьому, оскільки доказів укладення між сторонами Додаткових угод про зміну та/або продовження строку дії спірного Договору, а також можливості автоматичного продовження останнього матеріали справи не містять, за висновками суду Договір припинив свою дію 31 грудня 2016 року.

Також суд зауважує, що згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України , ст. 202 Господарського кодексу України ). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601 , 604- 609 ЦК України .

Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, враховуючи системний аналіз вказаних норм суд доходить висновку, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожним.

Саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину, зокрема, щодо надання послуг та не звільняє сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Відповідно до ст. 837 ЦК України За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У договорі встановлено строк виконання ремонту домкратів, який як встановлено судом сплив 20.12.2016. Отже з 21.12.2016 відповідач є таким, що прострочив свої зобов'язання з ремонту домкратів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав обладнання для здійснення ремонту виконавцю згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не надав послуги з поточного ремонту переданих позивачем домкратів.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф за прострочення виконання своїх договірних зобов'язань.

Окрім цього суд зазначає, що згідно приписів ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України ).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 4 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ст. 218 Господарського кодексу України ).

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546 , ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу ).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Так у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язань виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості послуг.

В свою чергу сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором (п. 7.8 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) застосування іншого, ніж пеня, виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Як зазначено в п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.13 р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Суд перевірив розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 45902,81 грн. за період з 21.12.2016 по 25.04.2017, яка підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

За прострочення виконання договірних зобов'язань понад 30 днів, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 25501,56 грн., який підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Також позивач просить зобов'язати відповідача повернути йому майно, передане згідно актів для проведення ремонту.

В цій частині позовних вимог правовідносини сторін регулюються нормами, що регламентують договір зберігання.

Відповідно до 841 ЦК України підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Згідно ч. 1 ст. 936, 937 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно ст. 949, 953, 954 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, ремонт домкратів, переданих замовником виконавцю за актами від 21.10.2016 року всупереч умовам укладеного між сторонами Договору відповідачем не здійснено.

Відповідачем не надано суду доказів, які вказують на виконання ним зобов'язань за Договором № Л/В-161114/НЮ від 16.09.2016 року.

При цьому відповідно до викладених вище висновків суду вказаний Договір припинив свою дію в зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та за умови відсутності будь - яких доказів його продовження сторонами. Отже, на підставі вищевикладеного відповідач зобов'язаний повернути позивачу отримане для здійснення ремонту майно, яке в нього преребуває.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 22, 32, 33, 49, 75, 82 - 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ТРАНСМАШ-СЕРВІС" (04070, м. Київ, вул. Спаська, 39, літ. А, офіс 3, код ЄДРПОУ 39460719) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) 45902 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот дві) грн. 81 коп. - пені, 25501 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот одна) грн. 56 коп. - штрафу, 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "'Науково-виробниче підприємство "ТРАНСМАШ-СЕРВІС" (04070, м. Київ, вул. Спаська, 39, літ. А, офіс 3, код ЄДРПОУ 39460719) повернути Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) домкрати ДЕТ-40 інвентарний № 30117, 1991 року випуску, ДЕТ- 40 інвентарний № 32001, 1991 року випуску, ТЕД-30 інвентарний № 00117, 1995 року випуску, ТЕД-30 інвентарний № 12001, 1995 року випуску, ТЕД-40 інвентарні № 02100410000168, №02100410000383, ТЕД 30 інвентарні № 0230410000311, № 0230410000325, № 0230410000326, які були передані за Договором № Л/В-161114/НЮ від 16.09.2016.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.07.2017

Суддя І.В.Усатенко