Рішення

від 04.07.2017 по справі 920/473/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.07.2017 Справа № 920/473/17 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Молодецькій В.О., розглянувши матеріали справи № 920/473/17

за позовом - Приватного підприємства АктивТоргКріп , с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАМАШ , м. Суми,

про стягнення 12039,55 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 12039,55 грн. заборгованості згідно договору поставки № 70/СУ-АТК-16 від 09.11.2016 року, укладеного між сторонами по справі, в тому числі: 10370,46 грн. основного боргу, 1149,83 грн. пені, 393,48 грн. інфляційні збитки та 125,78 грн. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином.

У відповідності до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні 04.07.2017 року в режимі відеоконференції, знаходячись у приміщенні Господарського суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 44-в).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2016 року між сторонами у справі укладено договір поставки кріпильних матеріалів № 70/СУ-АТК-16 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у встановлений договором строк товар, визначений пунктом 1.1 договору у власність відповідача на умовах, визначених пунктом 2.1 договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 4.3.1 договору, оплата товару здійснюється з відтермінуванням платежу на 7 календарних днів з моменту отримання товару, згідно видаткової накладної. Товар надається покупцю (відповідачу) на умовах відстрочення оплати, без товарного кредиту та без нарахування відсотків за користування.

Згідно пункту 9.1 договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання Договору, Сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов Договору.

Відповідно до пункту 9.2. у випадку порушення покупцем (відповідачем) термінів оплати товару, останній зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він на виконання умов договору поставки кріпильних матеріалів № 70/СУ-АТК-16 від 09.11.2016 року, поставив у власність відповідача товар на загальну суму у розмірі 10370,00 грн., проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару своєчасно не виконав, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Позивач зазначає, що поставка товару відповідачу підтверджується наступними видатковими накладними: ВН № 23311 від 09 грудня 2016 року на суму 1581,22 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 23601 від 13 грудня 2016 року на суму 2951,28 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 23600 від 13 грудня 2016 року на суму 596,25 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 24019 від 16 грудня 2016 року на суму 1842,30 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 23967 від 16 грудня 2016 року на суму 254,02 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 23968 від 16 грудня 2016 року на суму 875,65 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 14536 від 26 грудня 2016 року на суму 951,27 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 14537 від 26 грудня 2016 року на суму 320,31 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 14553 від 26 грудня 2016 року на суму 39,00 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 14555 від 26 грудня 2016 року на суму 346,80 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 14740 від 29 грудня 20,16 року на суму 25,67 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 141 від 17 січня 2017 року на суму 159,60 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 140 від 17 січня 2017 року на суму 145,32 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 374 від 17 січня 2017 року на суму 299,88 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 935 від 30 січня 2017 року на суму 09,78 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 861 від 30 січня 2017 року на суму 593,40 грн. в тому числі ПДВ 20%; ВН № 1363 від 31 січня 2017 року на суму 86,35 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 1364 від 31 січня 2017 року на суму 83,88 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 861 від 30 січня 2017 року на суму 593,40 грн. в тому числі ПДВ 20 %; ВН № 1886 від 13 лютого 2017 року на суму 21,60 грн. в тому числі ПДВ 20 %.

Строк оплати коштів за товари, поставлені згідно наступних видаткових накладних: ВН № 23311 від 09.12.2016 року - до 16.12.2016 року включно; ВН № 23061 від 13.12.2016 року - до 20.12.2016 року включно; ВН № 23600 від 13.12.2016 року - до 20.12.2016 року включно; ВН № 24019 від 16.12.2016 року - до 23.12.2016 року включно; ВН № 23967 від 16.12.2016 року - до 23.12.2016 року включно; ВН № 23968 від 16.12.2016 року - до 23.12.2016 року включно; ВН № 14536 від 26.12.2016 року - до 02.01.2017 року включно; ВН № 14537 від 26.12.2016 року - до 02.01.2017 року включно; ВН № 14553 від 26.12.2016 року - до 02.01.2017 року включно; ВН № 14555 від 26.12.2016 року - до 02.01.2017 року включно; ВН № 14740 від 29.12.2016 року - до 05.01.2017 року включно; ВН № 141 від 17.01.2017 року - до 24.01.2017 року включно; ВН № 140 від 17.01.2017 року - до 24.01.2017 року включно; ВН № 374 від 17.01.2017 року - до 24.01.2017 року включно; ВН № 935 від 30.01.2017 року - до 06.02.2017 року включно; ВН № 861 від 30.01.2017 року - до 06.02.2017 року включно; ВН № 1363 від 31.01.2017 року - до 07.02.2017 року включно; ВН № 1364 від 31.01.2017 року - до 07.02.2017 року включно; ВН № 1886 від 13.02.2017 року - до 20.02.2017 року включно.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві претензію вих. № 5036/2 від 23.02.2017 року з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 10370,46 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується вищенаведеними видатковими накладними, довіреностями № 6 від 16.01.2017 року та № 121 від 01.12.2016 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи. Зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін.

Відповідно наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог, станом на 15.05.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 10370,46 грн.

В порушення умов договору поставки кріпильних матеріалів № 70/СУ-АТК-16 від 09.11.2016 року та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 10370,46 грн. не заперечується відповідачем (буд-яких заперечень щодо позову до суду не подано), тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 10370,46 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасну оплату одержаного товару, позивач вимагає стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена пунктом 9.2 зазначеного вище договору поставки, згідно якого за порушення строків оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, установленої в цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення з дати закінчення строку оплати кожного відповідного рахунку до моменту повної оплати відповідачем ціни договору.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору поставки, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1149,83 грн. за період з 17.12.2016 року по 25.05.2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в сумі 125,78 грн. та інфляційні втрати в сумі 393,48 грн. за період з 17.12.2016 року по 25.05.2017 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 125,78 грн. та інфляційних збитків в сумі 393,48 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 10370,46 грн. основного боргу, 1149,83 грн. пені, 125,78 грн. - 3 % річних та 393,48 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАМАШ (40007, м. Суми, вул. Кіровоградська, буд. 3, ідентифікаційний код 39603942) на користь Приватного підприємства АктивТоргКріп (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, буд 10/1, ідентифікаційний код 37359888) заборгованість в сумі 10370,46 грн., пеню в сумі 1149,83 грн., інфляційні збитки в сумі 393,48 грн., 3 % річних в сумі 125,78 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.07.2017.

Суддя ОСОБА_2