Рішення

від 29.06.2017 по справі 916/1143/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2017 р.Справа № 916/1143/17

Позивач: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

Відповідач: приватне підприємство "СНАБСПЕЦОДЯГ"

про стягнення 17 118,28 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з приватного підприємства "СНАБСПЕЦОДЯГ 17 118,28 грн., де 4 778,64 грн. - заборгованість з орендної плати, 701,34 грн. - пеня за несвоєчасну сплату орендної плати та 11 638,30 грн. - неустойки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2017р. позовну заяву (вх.№1213/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1143/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, подані сторонами докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

14 серпня 2014р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та приватним підприємством "СНАБСПЕЦОДЯГ" (Орендар) було укладено Договір оренди нежилого приміщення №12/59 в новій редакції, згідно умов п.1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 93,6 (дев'яносто три та шість десятих) кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 126 (далі за текстом об'єкт оренди).

Характеристика об'єкта оренди наводиться у технічному паспорті, виданому КП "ОМБТІ та РОН" 18.11.2011р.

Експертна оцінка об'єкта оренди становить 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 копійок (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди складений "ТРІКОД" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №9624/10, виданий "27" травня 2010р. Фондом державного майна України).

Відповідно до п.1.3. Договору, термін дії Договору оренди до 14 липня 2017р. - чотирнадцятого липня дві тисячі сімнадцятого року.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно, незалежно від результатів його господарської діяльності.

З підстав неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення оплати орендних платежів, існування заборгованості останнього перед Департаментом комунальної власності Одеської міської ради в загальній сумі 15 064,22грн., яка складається з із заборгованості з орендної плати в сумі 13 767,10 грн. та пені за несвоєчасну оплату орендної плати у розмірі 1 297,12 грн., позивач звернувся до господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.08.2016р. у справі №916/1688/16 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до приватного підприємства "Снабспецодяг" про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 15 064,22 грн., позов задоволено, стягнуто приватного підприємства "Снабспецодяг" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість із орендної плати в сумі 13 767 грн. 10 коп. та пеню за несвоєчасну оплату орендної плати у розмірі 1 297 грн. 12 коп., судовий збір в сумі 4 134 грн. 00 коп.; розірвано договір оренди нежитлового приміщення №12/59 від 14.08.2014р., укладений між приватним підприємством "Снабспецодяг" та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради; виселено приватне підприємство "Снабспецодяг" із нежитлового підвального приміщення загальною площею 93,6 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 126 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 13.09.2016р.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору, за період з 01.07.2016р. по 12.09.2016р. за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 4 778,64 грн.

Крім того, за користування приміщення після розірвання договору в період з 13.09.2016р. по 10.12.2016р., позивачем відповідачу було нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю в порядку ч.2 ст.785 ЦК України в сумі 11 638,30 грн.

З врахуванням вищенаведених обставин, позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, відповідно ч.6 ст.762 ЦК України визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Обставини, що є причиною неможливості використовувати орендоване майно наймачем можуть бути пов'язані як з діяльності наймодавця, так із певними об'єктивними обставинами (проведення ремонту майна внаслідок його пошкодження третіми особами, заборона використання внаслідок прийняття органами влади відповідного рішення тощо).

Визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору оренди, договірні зобов'язання щодо оплати орендних платежів в період з 01.07.2016р. по 12.09.2016р. не виконані, внаслідок чого за відповідачем уторилась заборгованість в сумі 4 778,64 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості в сумі 4 778,64 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За приписами п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню з врахуванням умов договору, а також припинення його дії, наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки 1991.10 15.07.2016 - 28.07.2016 14 16.5000 % 0.090 %* 25.13 1991.10 29.07.2016 - 12.09.2016 46 15.5000 % 0.085 %* 77.58 1991.10 15.08.2016 - 12.09.2016 29 15.5000 % 0.085 %* 48.91 За самостійним розрахунком суду сума пені складає 151,62 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня встановлена судом в розмірі 151,62 грн.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 549,72 грн., суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 11 638,30 грн. неустойки, суд зазначає наступне:

Частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що оскільки рішення господарського суду Одеської області від 26.08.2016р. у справі №916/1688/16, яким було розірвано договір оренди нежилого приміщення №12/59 в новій редакції, набрало законної сили 13.09.2016р., відповідач мав звільнити зазначене приміщення.

Приписами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зазначене приміщення було звільнено лише 10.12.2016р., у зв'язку з чим, за користування приватним підприємством "СНАБСПЕЦОДЯГ" приміщенням в період з 13.09.2016р. по 10.12.2016р. позивачем було правомірно нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування

Перевіривши розрахунок позивача неустойки в сумі 11 638,30 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням вищенаведеного, заявлені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1 548,48 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "СНАБСПЕЦОДЯГ" (65049, м. Одеса, 1-й пров. Глазунова, буд. №4, код ЄДРЮОФОПГФ 25036186) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРЮОФОПГФ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 4 778 (чотири тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 64 коп., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 62 коп., неустойку в сумі 11 638 (одинадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн.30 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 48 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 04 липня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський